П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/5575/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
31 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, суддя у відставці, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2021-01.01.2024. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 12.05.2025 у перерахунку відмовлено з мотивів відсутності зміни розміру складових суддівської винагороди. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд перевіряє, чи прийняті рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на підставі та в межах закону, обґрунтовано, добросовісно, пропорційно, своєчасно та з дотриманням прав і законних інтересів особи.Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (тут і далі - Закон № 1402-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
За частинами першою, другою статті 135 цього Закону, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частин третьою і четвертою статті 142 цього Закону, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року № 966-XIV (тут і далі - Закон № 966-XIV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
За частиною третьою статті 4 цього Закону, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Разом із тим, слід вказати на те, що стаття 7 законів про Державний бюджет України на відповідні роки встановлювала як загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, так і окремий показник для визначення базового розміру посадового окладу судді: у Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX - окремий показник 2102 грн; у Законі України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" № 1928-IX - також показник 2102 грн; у Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 грн та окремий показник для судді 2102 грн; у Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн та окремий показник для судді 2102 грн; у Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн та окремий показник для судді 2102 грн.
Отже,слід зазначити нормативна колізія, яка стала підставою для оскаржуваного рішення відповідача 1, полягає у співвідношенні пункту 1 частини третьої статті 135 та частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII із статтею 7 законів про Державний бюджет України на відповідні роки.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача 1, слід виходити із того, що суд не підміняє собою суб`єкта владних повноважень і не оцінює спірний акт за мотивами, які не були покладені в його основу на момент прийняття.
Так, після прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, провадження № К/990/40316/25, сформулював правовий висновок саме щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зокрема, Верховний Суд: відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24; дійшов висновку, що для обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного року, а не спеціальна розрахункова величина 2102 грн, визначена законами про Державний бюджет.
Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому саме правовий висновок, сформований Верховним Судом у справі № 200/2309/25, на думку суду, є визначальним для вирішення справи № 600/5575/25-а.
Зокрема, слід врахувати, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач 1 виходив із протилежного правового підходу.
З огляду на врахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, суд доходить висновку, що мотив, покладений в основу оскаржуваного рішення відповідача 1, є помилковим, а саме рішення не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, частин першої, другої, пункту 1 частини третьої статті 135 та частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII.
При цьому, посилання відповідача 2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 не змінює цього висновку, оскільки для цієї справи вирішальним є прямо релевантний для аналогічних спірних правовідносин висновок палати Касаційного адміністративного суду у справі № 200/2309/25, який стосується саме перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду.
Таким чином, слід дійти висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.05.2025 № 190 підлягає задоволенню.
Щодо іншої позовної вимоги слід зазначити таке.
Відповідно до змісту п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання рішення суду має забезпечувати можливість його примусового виконання без повторного звернення до суду.
У справах, де закон не залишає органу дискреції (вільного розсуду), а встановлює чіткий алгоритм дій, суд має право та обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У даній справі: правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 вже встановлені судом; обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі належних довідок є технічною дією, що здійснюється за чітким алгоритмом передбаченим законодавством України і не містить елементів дискреції.
Обмеження способу захисту лише скасуванням рішення (без зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) змусило б позивача знову звертатися до оргінів ПФУ, а потім, у разі нової відмови, знову до суду, що суперечить як принципу ефективності судового захисту, так і наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.
З огляду на те, що оспорюване рішення приймалося за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, саме цей орган є належним суб`єктом владних повноважень, на якого має бути покладено обов`язок усунути наслідки протиправного рішення, у тому числі шляхом здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Тому слід дійти, що ефективним способом захисту у цій справі є не лише скасування протиправного рішення відповідача 1, а й зобов`язання саме ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : з 04.09.2021 - на підставі довідки Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 7 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; з 01.01.2022 - на підставі довідки Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; з 01.01.2023 - на підставі довідки Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 9 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; з 01.01.2024 - на підставі довідки Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 № 10 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Із приводу зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.
З огляду на викладене вище, слід зазначити, що виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є наслідком перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни складових суддівської винагороди.
Як встановлено, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Саме це рішення є предметом оскарження у цій справі, і саме воно зумовило порушення права позивача на зазначений вище перерахунок.
Водночас, на момент розгляду справи судом відповідачем 1 перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не здійснений.
Як зазначено вище, цим рішенням суд визнає протиправним та скасовує рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, а також зобов`язує цей орган здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 04.09.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 на підставі відповідних довідок Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 №№ 7-10 про суддівську винагороду.
Слід зазначити, що виплата позивачу перерахованого відповідачем 1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійним органом, у якому на обліку перебуває позивач, є наступним етапом реалізації зазначеного перерахунку а також цього рішення суду в порядку, визначеному главою 11 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання є передчасною, оскільки на момент розгляду справи перерахунок ще не проведено, а відтак відсутній спір щодо його виплати. Така вимога стосується майбутнього виконання судового рішення, тоді як адміністративний суд захищає вже порушені права і не може покладати на суб`єкта владних повноважень обов`язки щодо майбутніх дій за відсутності відповідного порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.