ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
30 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/19208/25 пров. № А/857/33118/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кухтея Р. В.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові питання щодо закриття апеляційного провадження як помилково відкритого у справі за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСКОРП" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 380/19208/25 задоволено. Зобов`язано ДПС України подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 30.01.2026 року по справі № 380/19208/25 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПС України на вказану ухвалу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, суд дійшов висновку про помилковість відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
При цьому частиною 6 статті 382-1 (яка є спеціальною у спірних правовідносинах) визначено, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Не передбачено оскарження такої ухвали і нормами статті 294 КАС України.
Враховуючи те, що скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Більше того те, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає, суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині оскаржуваної ухвали.
Згідно п.1 ч.1 ст.299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026 помилково відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/19208/25.
Колегія суддів зазначає, що будь-яке відхилення від встановленого законом порядку апеляційного перегляду може призвести до порушення принципу правової визначеності.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").
Згідно ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень і способу дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відсутність у процесуальному законі положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 305 КАС України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону норми ст.305 КАС України і закрити апеляційне провадження, як помилково відкрите.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження по справі, як помилкове відкрите, оскільки оскаржувана ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Керуючись статтями 299, 305, 311, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №380/19208/25 - закрити як помилково відкрите.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач Р. В. Кухтей
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос