ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Львів Справа № 300/7576/25 пров. № А/857/54443/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 300/7576/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції - Могила А.Б.
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся у Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.07.2025 №091630020579 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 10.03.1983 по 01.01.1989 та період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999 та прийняти рішення про призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відсутності в трудовій книжці певних відомостей про стаж роботи, враховуються довідки про підтвердження трудового стажу. Позивач зауважив, що для цього надав довідку № 58 від 09.12.1989 про підтвердження роботи в колгоспі та архівну довідку про заробітну плату № 47-08/01-12 від 28.05.2024 у якій також є відомості про кількість відпрацьованих трудоднів. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999 через відсутність відомостей про сплату страхових внесків за цей період, то позивач зауважив, що не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на пенсію через відсутність відомостей про сплату страхових внесків, оскільки заборгованість з цього виду платежу у позивача відсутня.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.07.2025 № 091630020579 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно з архівною довідкою про трудовий стаж від 26.06.2025 № 47-08/01-12 та період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зараховано: період ведення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та період роботи в колгоспі ім. Б. Хмельницького з квітня 1985 по листопад 1988, оскільки про це відсутній запис в трудовій книжці позивача, а в додаткових документах не зазначено по батькові позивача, а також відсутні відомості про дату народження, займану посаду, перебування у відпустках.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 09.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
17.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення № 091630020579, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Пенсійний фонд України листом від 23.05.2025 №20043-20508/Г-03/8-2800/25 повідомив позивача, що під час розгляду його звернень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області доручено повернутися до питання визначення права на призначення пенсії за віком на підставі заяви від 09.01.2025 з урахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням фіксованого податку з 01.01.2000 по 30.06.2001 та за спрощеною системою оподаткування з 01.07.2001 по 31.12.2003.
Рішенням від 03.07.2025 № 091630020579 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі ім. Б. Хмельницького відповідно до архівної довідки від 28.05.2024 № 47-08/01-12 про трудовий стаж, оновленої архівної довідки від 26.06.2025 № 47-08/01-12 про трудовий стаж та акта перевірки від 25.06.2025 № 1900-1003-1/2765, оскільки відсутній запис в трудовій книжці позивача про роботу в колгоспі. Також, зазначено, що в архівних довідках, в первинних документах вказано про відпрацьовані людинодні та заробітну плату позивача за 1983, 1985, 1986, 1987, 1988 роки, а за 1984, 1989 роки інформація відсутня. Відомості про дату народження, займану посаду, відпустки в документах відсутні. Інформації щодо позивача в книгах по нарахуванню заробітної плати архівного фонду №17 «Залужанська сільська рада» (колгосп імені Б. Хмельницького) немає. Як наслідок, неможливо встановити чи саме позивач працював у 1983-1989 роках в колгоспі імені Б. Хмельницького.
У цьому ж рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 2 місяці 15 днів, а страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з урахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 29 років 6 місяців 18 дні.
Крім цього, на адвокатський запит представника позивача від 22.09.2025 відповідач листом від 25.09.2025 №0900-0202-8/47886 повідомив, що до страхового стажу позивача не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Згідно з архівною довідкою про трудовий стаж від 26.06.2025 № 47-08/01-12, яка видана Збаразькою міською радою, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1983-1989 роки є відомості про нараховану позивачу заробітної плати за такі періоди: вересень 1983 року, з квітня 1985 року по листопад 1985 року, з квітня 1986 року по травень 1986 року, за липень 1986 року, з вересня 1986 року по листопад 1986 року, з березня 1987 року по квітень 1987 року, з червня 1987 року по листопад 1987 року, з квітня 1988 року по липень 1988 року, з вересня 1988 року по листопад 1988 року (а.с.121).
Також у вказаній архівній довідці зазначено відомості про кількість виконаних позивачем днів трудової участі у вказані періоди.
Також у акті перевірки №1900-1003-1/2765 від 25.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області встановило, що суми заробітної плати, відображені у архівній довідці про трудовий стаж від 28.05.2024 № 47-08/01-12, отримані позивачем у такі періоди: вересень 1983 року, з квітня 1985 року по листопад 1985 року, з квітня 1986 року по травень 1986 року, за липень 1986 року, з вересня 1986 року по листопад 1986 року, з березня 1987 року по квітень 1987 року, з червня 1987 року по листопад 1987 року, з квітня 1988 року по липень 1988 року, з вересня 1988 року по листопад 1988 року (а.с.117-120).
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про те, що в додаткових документах не зазначено по батькові позивача, відсутні відомості про дату народження, займану посаду, перебування у відпустках є безпідставними, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
На переконання апеляційного суду, помилки при внесенні записів до архівної довідки не можуть бути підставою позбавлення особи права зарахування певних періодів до страхового стажу.
Апеляційний суд на підставі записів у трудовій книжці позивача встановив, що у ній відсутній запис про роботу позивача у період з 10.03.1983 по 01.01.1989, натомість архівною довідкою про трудовий стаж від 26.06.2025 № 47-08/01-12 та актом перевірки № 1900-1003-1/2765 від 25.06.2025 підтверджено періоди роботи позивача, зокрема: вересень 1983 року, з квітня 1985 року по листопад 1985 року, з квітня 1986 року по травень 1986 року, за липень 1986 року, з вересня 1986 року по листопад 1986 року, з березня 1987 року по квітень 1987 року, з червня 1987 року по листопад 1987 року, з квітня 1988 року по липень 1988 року, з вересня 1988 року по листопад 1988 року.
Тому, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок, що до страхового стажу позивача необхідно зарахувати періоди роботи відповідно до архівної довідки про трудовий стаж від 26.06.2025 № 47-08/01-12, а саме: вересень 1983 року, з квітня 1985 року по листопад 1985 року, з квітня 1986 року по травень 1986 року, за липень 1986 року, з вересня 1986 року по листопад 1986 року, з березня 1987 року по квітень 1987 року, з червня 1987 року по листопад 1987 року, з квітня 1988 року по липень 1988 року, з вересня 1988 року по листопад 1988 року.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999, суд зазначає наступне.
Як зазначив відповідач у листі від 25.09.2025 №0900-0202-8/47886 до страхового стажу позивача не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За змістом абзацу четвертого пункту 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме:
до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Підтвердженням трудового стажу до 01.01.2004 є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Апеляційний суд встановив, що позивач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 12.09.1995 що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 та взятий на обліку у податкових органах з 21.09.1995.
Згідно із листом відповідача від 25.09.2025 №0900-0202-8/47886 інформація щодо системи оподаткування позивача у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутня, оскільки документи про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та електронні бази даних АРМ РВ ПФУ м. Івано-Франківськ по 31.12.2001 не збереглися.
Разом з тим, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 26.09.2025 №13995/6/09-19-24-02 на запит представника позивача від 22.09.2025 повідомило, що станом на 24.09.2025 податковий борг у позивача відсутній.
Апеляційний суд погоджується із міркуваннями суду першої інстанції, що позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов`язкове державне страхування, при цьому, відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у витязі з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, зокрема у період з 21.09.1995 по 31.12.1999.
Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999.
Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що спірне рішення відповідача від 03.07.2025 №091630020579 є протиправним і його необхідно скасувати.
При цьому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вірно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, згідно з архівною довідкою про трудовий стаж від 26.06.2025 № 47-08/01-12 і період здійснення підприємницької діяльності з 21.09.1995 по 31.12.1999 та, як наслідок, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 09.01.2025 з урахуванням вказаних періодів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, в частині задоволення позову, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи в цій частині.
Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в частині задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, є законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 300/7576/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук