ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/14642/25 пров. № А/857/3772/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (суддя-Сподарик Н.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/14642/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
встановив:
У липні 2025 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», періоду проходження служби в органах внутрішніх справ - з 10.11.1986 по 14.10.1996, періоду роботи в Західному територіальному митному управлінні з 05.06.1997 по 29.09.2004, періоду роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», період проходження служби в органах внутрішніх справ - з 10.11.1986 по 14.10.1996, періоди роботи на посадах в органах митної справи: з 15.10.1996 по 31.03.1997 - в Західному територіальному митному управлінні; з 01.04.1997 по 29.09.2004 - в Західній регіональній митниці, та з 22.10.2012 по 01.05.2016 - в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 № 913300819867 за реєстраційними реквізитами 10.06.2025 № 87673/01-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 13.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2024 № 229-01.1/02.0/05/4-24 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Також третя особа подала апеляційному суду додаткові пояснення у справі, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 №913300819867 (реєстраційні реквізити 10.06.2025 №87673/01-16) про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 14.10.1996, з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 29.09.2004 та з 22.10.2012 по 01.05.2016. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився (відповідач) та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги аргументи відповідача про те, що страховий стаж позивача не підтверджено сплатою страхових внесків, тому відповідачем правомірно не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 10.09.2014 по 31.12.2014. Оскільки, станом на 01.05.2016 позивач не має необхідного стажу на зазначених посадах, права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №899-VIII немає. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Так, рішенням суду першої інстанції помилково зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача на пенсію за віком та зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 14.10.1996, з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 29.09.2004 та з 22.10.2012 по 01.05.2016. Таким чином, вважає апелянт, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Також з рішенням суду першої інстанції не погодилася (третя особа) та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду підлягає скасуванню, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (третя особа) покликається на те, що оскільки позивач немає стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, тому здійснити перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону Украхни «Про державну службу» не має підстав.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (третя особа) просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач перебуваня на обілку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
13.11.2024 позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. До вказаної заяви долучив довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2024 № 229-01.1/02.0/05/4-24 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.11.2024 № 228-01.1/02.0/05/4-24.
Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України від 20.11.2024 №913300819867 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», обчислено розмір пенсії у розмірі 60% суми його заробітної плати, виходячи зі складових, зазначених у поданих до пенсійного органу довідках. Розмір пенсії державного службовця з 13.11.2024 становив 14022,52 грн (23370,86 *60%).
Листом № 1300-5307-8/49680 від 09.04.2025 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивача, що у нього наявна переплата пенсії за період з 01.11.2024 по 28.02.2025 в сумі 26283,78 грн..
Листом № 10030-10105/Ч-52/8-1300/25 від 13.05.2025 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 та долучені документи, прийнято рішення про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, оскільки станом на 01.05.2016 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889 (не менше 10 років). Відтак, з 13.11.2024 переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; за період з 13.11.2024 по 28.02.2025 нараховано переплату в сумі 26283,78 грн..
З наданих на адвокатський запит представника позивача документів вбачається, що листом від 07.03.2025 № 1300-5304-9/34328 начальник Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому покликаючись на те, що у ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 відсутні менше як 10 років стажу на посадах, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», просив переглянути прийняте рішення про перерахунок пенсії.
Листом від 25.03.2025 № 2200-0308-9/23909 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії «Перехід на інший вид пенсії» та проаналізувавши документи електронної пенсійної справи, погоджується з позицією, викладеною у листі щодо необхідності винесення рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки станом на 01.05.2016 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вказана заява відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 № 913300819867 відмовлено позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для такого переведення.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, щза даними трудової книжки ОСОБА_1 з 05.06.1997 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІ рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби І рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «радник митної служби ІІІ рангу», з 01.04.2004 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІІ рангу». З огляду на зазначене, до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців було зараховано період: - з 15.10.1996 по 31.03.1997; - з 01.04.1997 по 04.06.1997; - з 22.10.2012 по 09.09.2014 та з 01.01.2015 по 01.05.2016. Періоди роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 не зараховано до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. Стаж на посаді державної служби складає 3 роки 10 місяців 10 днів. Враховуючи зазначене, в перерахунку пенсії відмовлено.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За змістом ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, у постановах від 13.02.2019 у справі №822/524/18, від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17.
Так, з матеріалів справи, а саме записів трудової книжки, видно, що позивач з 10.11.1986 по 14.10.1996 безперервно 09 років 11 місяців 04 дні проходив службу в органах внутрішніх справ, працював: з 15.10.1996 по 31.03.1997 - в Західному територіальному митному управлінні; з 01.04.1997 по 29.09.2004 - в Західній регіональній митниці; з 22.10.2012 по 01.05.2016- в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області.
Зі змісту оскаржуваного Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії видно, що його підставою стало, зокрема те, що відповідач не зарахував до стажу роботи державної служби період роботи в митних органах з 05.06.1997 по 29.09.2004 з мотивів, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 з 05.06.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»).
З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством/
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.051994 №283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).
Пунктом 5 Порядку №283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Відповідно до п.4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Також судом вірно враховано, що спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України).
Так, відповідно до ч.1 ст.569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Частиною першою статті 588 МК України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
З цього приводу, судом першої інстанції також вірно враховано, правову позицію Верховного Суду висловлену у рішенні від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18) та постанові від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування до стажу державної служби позивача період служби на посадах в органах внутрішніх справ з 10.11.1986 по 14.10.1996 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Пунктом 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Отже, до стажу державної служби зараховується, зокрема робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ та на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.
Щодо не зарахованого періоду роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, то колегія суддів зазначає наступне.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
За визначенням статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.16 ст.106 Закону №1058-ІV, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд також враховує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, можлива несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах: від 17.07.2019 у справі №144/669/17; від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи з 10.09.2014 по 31.12.2014 підлягає зарахуванню до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.04.2025 № 134650023006 слід визнати протиправним та скасувати.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд першої інстанції законне та обґрунтоване прийняв рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 1.10.1996, з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 29.09.2004 та з 22.10.2012 по 01.05.2016.
При цьому суд першої інстанції не втрутився у дискрецію (вільний розсуд) відповідача.
Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень та яке він вважає найкращим за даних обставин.
Окрім цього, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16- а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення судом позовних вимог у визначений судом спосіб не буде мати наслідком втручання у дискреційні повноваження Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині судового рішення.
Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог - позивач не оскаржує.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в адміністративній справі №380/14642/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір