ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Львів Справа №380/20225/25 пров. №А/857/21632/26
суддя в 1-й інстанції - Клименко О.М.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кушнір В.О.,
суддів Гуляка В.В, Ільчишин Н.В.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії -
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення з 06 квітня 2025 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 06 квітня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,115, який зазначено у пункті 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 06 квітня 2025 року.
1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення з 06 квітня 2025 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 06 квітня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,115, який зазначений у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 06 квітня 2025 року.
1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що перерахунок пенсії позивача здійснено у повній відповідності до вимог Закону України №1058-IV, Порядку №124 та постанови Кабінету Міністрів України №209. Зазначає, що у 2019 році під час проведення індексації пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, збільшений на коефіцієнт 1,17, тоді як підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209 передбачено, що з 01 березня 2025 року для пенсій, призначених у 2024 році, використовується коефіцієнт збільшення 1,023 до показника середньої заробітної плати, який був врахований під час їх призначення. Оскільки позивача з 18 березня 2024 року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 380/9404/24 пенсію з дати її призначення перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, то з 01 березня 2025 року її правомірно проіндексовано шляхом збільшення зазначеного показника на коефіцієнт 1,023. Відтак відповідач вважає, що пенсія позивача перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №380/9404/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 18 березня 2024 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач з 18 березня 2024 року перерахував пенсію позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, що становить 13559,41 грн.
З 01 березня 2025 року відповідач провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,023.
Позивач уважаючи таку поведінку відповідача протиправною, стверджуючи, що перерахунок (індексація) його пенсії має бути здійснений відповідачем відповідно до пункту 1 Постанови №209 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,115, звернувся з цим позовом до суду.
2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». За змістом статей 1 та 2 цього Закону індексація є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення, який забезпечує часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг, а індексації, зокрема, підлягають пенсії як грошові доходи, що не мають разового характеру.
Обов`язковість проведення індексації також випливає зі статей 18 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до яких індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій, обов`язкових для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Водночас економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін понад встановлений законом поріг індексації, а порядок її проведення визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-ІХ внесено зміни до Закону №1282, якими, зокрема, частину п`яту статті 2 викладено у новій редакції. Відповідно до цієї норми індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого та третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому преамбулою зазначеного Закону прямо передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
За приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Закон також визначає механізм обчислення відповідного коефіцієнта збільшення, можливість його збільшення за відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України та покладає на Кабінет Міністрів України повноваження визначати розмір і порядок такого збільшення в межах бюджету Пенсійного фонду України.
На виконання наведених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Одночасно пунктом 4 Порядку №124 визначено формулу розрахунку коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати та порядок його визначення Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запроваджений державою механізм щорічної індексації пенсій спрямований на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів, забезпечення стабільності пенсійного забезпечення та підвищення рівня соціального захисту громадян. Саме з цією метою Кабінетом Міністрів України упродовж 2019-2024 років приймалися постанови №124, №251, №127, №118, №168 та №185, якими щорічно визначалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій відповідно до Порядку №124.
Разом із тим положення пункту 5 Порядку №124 не можуть застосовуватися ізольовано від вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Саме оцінка співвідношення зазначених норм та визначення пріоритету закону над підзаконним нормативно-правовим актом є ключовою для правильного вирішення цього спору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час проведення індексації пенсій підлягають застосуванню насамперед приписи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який має вищу юридичну силу порівняно з положеннями підзаконних нормативно-правових актів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що починаючи з 2019 року індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №124, №251, №127, №118, №168 та №185 здійснюється згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти. Разом із тим частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає інший підхід, а саме збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення конкретної пенсії. Отже, Закон №1058-IV та пункт 5 Порядку №124 по-різному визначають показник, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії.
Колегія суддів зазначає, що статтею 7 Закону №1058-IV закріплено основоположні принципи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, серед яких принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення такого страхування та принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу). Зазначені принципи покликані забезпечити правову визначеність, передбачуваність правового регулювання, рівність усіх осіб перед законом, прозорість механізму призначення та перерахунку пенсій, а також справедливий взаємозв`язок між сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення. Саме тому умови та порядок пенсійного забезпечення можуть визначатися виключно законом, а не змінюватися підзаконними нормативно-правовими актами.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню лише у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Відтак під час проведення індексації пенсії повинен збільшуватися саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при обчисленні пенсії конкретної особи, а не виключно показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року.
Такий висновок повністю відповідає положенням частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Наведене повноваження суду безпосередньо випливає із принципу верховенства права та спрямоване на забезпечення ефективного судового захисту прав і свобод особи.
При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції України чи законам України, незалежно від того, чи були такі акти предметом окремого судового оскарження та чи залишаються вони формально чинними. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час проведення щорічного перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час обчислення пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 42 зазначеного Закону. Водночас положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише тією мірою, якою вони не суперечать положенням Закону №1058-IV, який має вищу юридичну силу.
Правильність такого підходу підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, яку суд першої інстанції правомірно врахував відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведеної правової позиції, оскільки обставини цієї справи є подібними, а сформульовані Верховним Судом висновки підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Разом із тим колегія суддів зазначає, що кожний наступний перерахунок пенсії шляхом застосування відповідного коефіцієнта збільшення здійснюється із використанням уже збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу), що також відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не заперечується сторонами у цій справі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності проведення відповідачем індексації пенсії позивача у 2025 році, колегія суддів виходить із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спір між сторонами виник у зв`язку із застосуванням відповідачем під час проведення індексації пенсії позивача у 2025 році коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,023 замість коефіцієнта 1,115, визначеного пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Так, пунктом 1 Постанови №209 передбачено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124, здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Водночас підпунктом 6 пункту 2 цієї ж постанови встановлено окремі коефіцієнти збільшення для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати за відповідні роки, зокрема коефіцієнт 1,023 для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2024 рік.
Надаючи оцінку наведеним нормам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 1 Постанови №209 має загальний характер та визначає порядок проведення щорічної індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Зазначена норма не містить будь-яких винятків щодо категорій пенсіонерів, до яких вона не застосовується, а тому саме вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас положення підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 спрямовані на усунення диспропорцій між розмірами пенсій, призначених у різні роки, та регулюють інші правовідносини, ніж ті, що виникли у цій справі. Застосування відповідачем саме цієї норми до правовідносин щодо індексації пенсії позивача фактично призвело до звуження обсягу його права на проведення щорічної індексації відповідно до вимог Закону №1058-IV, що є неприпустимим.
Колегія суддів бере до уваги, що судом першої інстанції встановлено факт проведення відповідачем у березні 2025 року індексації пенсії позивача саме із застосуванням коефіцієнта 1,023. Однак такий спосіб перерахунку не відповідає вимогам пункту 1 Постанови №209 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню коефіцієнт збільшення 1,115.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта 1,023 є протиправними. Відповідно, належним способом захисту порушеного права є покладення на відповідача обов`язку здійснити з 06 квітня 2025 року індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, визначеного пунктом 1 Постанови №209, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Саме такий спосіб захисту забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача та відповідає принципу ефективності судового захисту.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що вони переважно зводяться до незгоди відповідача з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, та ґрунтуються на власному тлумаченні положень Закону №1058-IV і Постанови №209. Водночас наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи, не містять посилань на належні та допустимі докази неправильності висновків суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.
2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №380/20225/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. О. Кушнір
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин