УХВАЛА
31 липня 2026 року
м. Київ
справа № 400/11848/25
адміністративне провадження № К/990/32887/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року
у справі № 400/11848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування в частині висновку, оформленого протоколом від 01.09.2025 року №2025/0901/1902/2028-3; зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної Військово- лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в частині встановленого причинного зв`язку захворювання, яке призвело до 3 групи інвалідності ОСОБА_1 відображеного в протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» зі встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2025/0901/1902/2028-3 від 01.09.2025 року;
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України змінити в протоколі засідання №2025/0901/1902/2028-3 від 01.09.2025 року щодо причинно-наслідкового зв`язку захворювань ОСОБА_1 формулювання з неправильного «Захворювання. ТАК. пов`язані з проходженням військової служби», на правильне формулювання причинно-наслідкового зв`язку - «Захворювання. ТАК. пов`язані із захистом Батьківщини», передбаченому підпунктом «ґ» пункту 21.5 розділу II Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в частині встановленого причинного зв`язку захворювання, яке призвело до 3 групи інвалідності ОСОБА_1 відображеного в протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» зі встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2025/0901/1902/2028-3 від 01.09.2025 року.
Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України змінити в протоколі засідання №2025/0901/1902/2028-3 від 01.09.2025 року щодо причинно-наслідкового зв`язку захворювань ОСОБА_1 формулювання з неправильного «Захворювання. ТАК. пов`язані з проходженням військової служби», на правильне формулювання причинно-наслідкового зв`язку - «Захворювання. ТАК. пов`язані із захистом Батьківщини», передбаченому підпунктом «ґ» пункту 21.5 розділу II Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №400/11848/25 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У результаті перевірки касаційної скарги Судом встановлено, що позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, але при цьому цитує пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Так у разі посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає наступне.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Вказуючи про відсутність висновків Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судом без урахування висновку Верховного Суду, та не зазначає постанови Верховного Суду, де ці норми права застосовано.
Також в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1. ч. 2 ст. 353 КАС України).
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 400/11848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування в частині висновку, оформленого протоколом від 01.09.2025 року №2025/0901/1902/2028-3; зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська