Справа № 932/1163/26
Провадження №2а/932/14/26
Р І Ш Е Н Н Я
І МЕ НЕ М УК РА ЇН И
01 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Цитульського В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії №R263368 від 19.12.2025, -
В С Т А Н О В И В:
16 січня 2026 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 для розгляду адміністратвиної справи визначено суддю Цитульського В.І.
Ухвалою судді від 10 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Стислий виклад позиції позивача.
19 грудня 2025 року відносно позивача складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки встановлено порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. З даною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною. Зазначає, що повістка, неявка за якою стала підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, ніколи йому не вручалась особисто та не направлялась засобами поштового зв`язку. Також вказує на суттєві дефекти форми самої постанови, яка не містить чіткого визначення порушеної норми права, доказової бази та рішення про визнання його винним, а містить лише вказівку на накладення штрафу. Постанову позивач отримав лише 07.01.2026 року після завантаження застосунку «Резерв+», куди її було підвантажено, у зв`язку з чим просить поновити строк на оскарження. Факт добровільної сплати штрафу 07.01.2026 року пояснює виключно прагненням запобігти примусовому виконанню та подвоєнню суми стягнення.
Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву де зазначив, що із позовними вимогами не погоджується. Зазначає, що позивач мав порушення правил обліку, у зв`язку з чим мобільною групою йому було направлено повістку № 4770287 про явку 23.09.2025 року о 09:00, за якою останній не з`явився. 17.12.2025 року від позивача засобами поштового зв`язку в паперовому вигляді отримано заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП, у якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до відповідальності за його відсутності. На підставі цієї заяви 19.12.2025 року винесено оскаржувану постанову № R263368. Постанова сформована в АІТС «Оберіг», підписана ЕЦП керівника та автоматично надіслана до «Резерв+», через що строк оскарження закінчився 29.12.2025 року. Штраф фактично сплачено, тому постанова вважається виконаною та скасуванню не підлягає.
Фактичні обставини встановлені судом.
19 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову № R263368 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У постанові зазначено, що 19.12.2025 року від позивача надійшла заява, у якій він вказав, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до відповідальності за його відсутності. Як спосіб надходження вказано: «Особисто в паперовій формі», а короткий зміст описано як: «Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку».
Разом з тим, судом встановлено з долучених до матеріалів справи заяви та опису вкладення АТ «Укрпошта» вбачається, що вказана заява була надіслана позивачем засобами поштового зв`язку 12.12.2025 року та фактично отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 17.12.2025 року (відмітка про вручення вх. № 2470 від 17.12.2025), а не 19.12.2025 року особисто, як це відобразив відповідач.
Досліджуючи текст наданої заяви судом встановлено, що позивач не мав умислу на порушення правил військового обліку, фактично жодних повісток не отримував і допускає, що це пов`язано з неналежною роботою пошти. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив начальника ТЦК та СП ретельно перевірити фактичні дані та наявність у його діях складу адмінправопорушення з урахуванням приписів статті 247 КУпАП, і лише у разі встановлення уповноваженою особою реального факту порушення - висловив згоду на розгляд справи без його участі.
Відповідачем до матеріалів відзиву долучено копію повістки № 4770287 про виклик ОСОБА_1 на 23.09.2025 року о 09:00 годині для проходження медичного огляду. У вказаному бланку повістки відсутні дата її складання, особистий підпис керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також його власне ім`я та прізвище.
На підтвердження направлення виклику відповідачем надано реєстр вихідної кореспонденції, згідно з яким на адресу Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (ДМР) було направлено список із 194 повісток (включно з повісткою на ім`я позивача) для організації їх подальшого вручення адресатам. Матеріали справи не містять відомостей про результати виконання цього доручення адміністрацією ДМР, поштових повідомлень, корінців розписок з особистим підписом ОСОБА_1 про отримання повістки, а також матеріалів фото- чи відеофіксації процесу її вручення.
Норми права застосовані судом.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період. Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Згідно з п. 28 та п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (ПКМУ №560), виклик громадян здійснюється шляхом вручення або надсилання повістки, а належним підтвердженням оповіщення є особистий підпис, відеозапис вручення чи ознайомлення, або ж відмітки поштового оператора про отримання, відмову чи відсутність особи за адресою.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити чіткий перелік обов`язкових реквізитів. Крім загальних відомостей, передбачених частиною другою цієї статті (найменування органу, відомості про особу, опис обставин, зазначення нормативного акта), постанова, яка виноситься на підставі заяви особи про неоспорення провини (в порядку ст. 279-9 КУпАП), повинна також обов`язково містити: відомості про дату надходження такої заяви, спосіб її надходження, її короткий зміст, а також чіткий порядок виконання адміністративного стягнення та банківські реквізити для сплати штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, зібраними уповноваженою особою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За приписами ч.1 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У даному випадку не застосовується п.6 ст.258 КУпАП (випадки, коли протокол не складається), оскільки відповідачем не надано суду жодних підтвердних документів про отримання особою виклику (повістки), що є обов`язковою умовою для спрощеного безпротокольного провадження у разі неявки.
В абзаці другому ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК та СП або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно до ст. 279-9 КУпАП, навіть за наявності заяви особи про визнання правопорушення та згоду на розгляд справи за її відсутності, керівник ТЦК та СП зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Стаття 280 КУпАП зобовязує орган (посадову особу) при розгляді справи зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Висновки суду.
Зокрема, у постанові стверджується про неприбуття за викликом, однак відповідачем не вказано ані номера, ані дати повістки, за якою мав з`явитися позивач, що в умовах потенційного існування кількох викликів позбавляє документ ознак індивідуального акта чіткої юридичної дії.
Сама копія повістки № 4770287, надана ТЦК та СП на запит суду, є юридично нікчемною, оскільки вона не підписана керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (відсутній як підпис, так і прізвище посадової особи) та не містить обов`язкової дати її фактичного складання, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо оформлення розпорядчих документів.
В оскаржуваній постанові не вказано дані про фото- і відеофіксацію процесу перевірки чи вручення документів, а також про наявність будь-яких інших беззаперечних доказів скоєння правопорушення.
Надані відповідачем матеріали щодо передачі списку із 194 повісток до Адміністрації Шевченківського району ДМР підтверджують лише внутрішні організаційні наміри ТЦК та СП здійснити оповіщення, але не є доказами фактичного доведення виклику до Осіннього О.О. Звітів, рапортів мобільних груп або поштових повідомлень про результати виконання цього доручення ДМР щодо позивача до суду надано не було.
Таким чином, факт належного повідомлення військовозобов`язаного про виклик є повністю недоведеним, що виключає наявність об`єктивної сторони інкримінованого проступку.
Окрім того, суд фіксує суттєві та грубі викривлення відоместей, внесених відповідачем до тексту оскаржуваної постанови в розрізі вимог ст. 283 КУпАП. Неправильно зазначено дату надходження заяви, оскільки у постанові вказано 19.12.2025, хоча ТЦК та СП отримав її через поштове відділення 17.12.2025, а також спосіб надходження, де вказано «Особисто в паперовій формі», тоді як матеріалами справи та описом вкладення Укрпошти підтверджується дистанційне надсилання засобами поштового зв`язку.
Також повністю викривлено короткий зміст заяви, оскільки відповідач вказав, що це «Повідомлення про вчинення правопорушення», тоді як позивач подав «Заяву про неоспорення допущеного порушення», де прямо зазначив, що повісток не отримував та просив начальника ТЦК та СП першочергово виконати вимоги ст. 247 КУпАП щодо перевірки наявності складу проступку.
За наявності таких обставин, отримання заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не звільняло начальника ТЦК та СП від обов`язку з`ясувати реальні обставини справи за ст. 280 КУпАП. Оскільки відповідач знехтував цим обов`язком, вніс до постанови недостовірні відомості й наклав стягнення за відсутності будь-які доказів вини особи, оскаржуваний акт є протиправним.
Оцінюючи процедуру розгляду справи відповідачем, суд доходить висновку, що керівник ТЦК та СП мав ретельно перевірити обставини справи, що в даному випадку полягало у перевірці доказів фактичного отримання повістки ОСОБА_1 , тобто дослідити матеріали направлення повістки Адміністрацією Шевченківського району ДМР та витребувати докази виконання відповідного доручення.
Натомість, копія адміністративної справи, долучена відповідачем до відзиву, не містить жодних доказів ані направлення Адміністрацією Шевченківського району ДМР повістки на ім`я ОСОБА_1 , ані фактичного отримання ним цієї повістки. Це беззаперечно свідчить про те, що начальник ТЦК та СП фактично не вчинив обов`язкової перевірки обставин вчиненого правопорушення, у зв`язку з чим об`єктивна сторона адміністративного правопорушення в діях позивача повністю відсутня.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Строк на оскарження пропущений позивачем з поважних причин, оскільки наявні докази отримання можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови лише 07.01.2026 року через електронний застосунок «Резерв+» та повністю відсутні докази направлення йому копії постанови у паперовому вигляді у встановлені законом строки.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідача у справі.
Позивачем при поданні позову в електронній формі через систему Електронний суд було сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією. З урахуванням повного задоволення позовних вимог, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та обґрунтований розрахунок, відповідно до яких загальна вартість послуг адвоката за складання позовної заяви становить 16500,00 грн, а за складання відповіді на відзив - 7500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд враховує положення частини п`ятої статті 134 КАС України, за якими розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на надання послуг, та обсягом матеріалу.
З огляду на те, що дана справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а правові позиції сторін є типовими для даної категорії спорів, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, зменшивши їх загальний розмір до 15000,00 грн, що є справедливим, реальним та пропорційним ринковим критеріям.
Керуючись ч. 3 ст. 210-1, 245, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 72-77, 132, 241-246, 271, 286 КАС України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги - задовольнити.
Поновити строк позивачу на звернення з позовом.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Солонця Є.В. від 19.12.2025 року № R263368 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та закрити відносно нього справу за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
В іншій частині витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 01.07.2026.
Суддя В.І. Цитульський