ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Львів Справа № 380/16703/24 пров. № А/857/24464/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Кухтея Р.В., Кушнір В.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (судді Коморного О.І, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Львів) у справі №380/16703/24 за позовом Приватного підприємства «КВАДРО АЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 липня 2024 року №30419/13-01-07-10 про застосування штрафних санкцій (пені) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 638043,93 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що станом на дату завершення перевірки 11.06.2024 та складання акта 18.06.2024 в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби була відсутня інформація щодо проведення коригування митної декларації від 17.09.2023 № UA209170/2023/075082, а позивачем не представлено аркуша коригування до цієї митної декларації під час перевірки, а тому вважає, що до перевірки не надано належних доказів, що товар, який надійшов за митною декларацією від 17.09.2023, стосується саме авансового платежу від 12.06.2023, відповідно позов не підлягає до задоволення..
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» (Покупець) 05 липня 2019 року уклало договір поставки № 05.07.2019 з нерезидентом ADVANTIX SPA (Італія, Постачальник). Дія договору пролонгована додатками до 31 грудня 2024 року.
12 червня 2023 року ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» здійснило авансовий платіж на користь ADVANTIX SPA на суму 29871,99 Євро на підставі інвойсу від 08 червня 2023 року, що підтверджується відповідним SWIFT-повідомленням.
17 вересня 2023 року ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» ввезено на митну територію України товар (холодильна установка) від Постачальника ADVANTIX SPA вартістю 29965,25 Євро, що оформлено митною декларацією № 23UA209170075082U2. Однак, у графі 44 цієї МД декларантом помилково зазначено інший номер договору (від 10.01.2023) замість дійсного договору від 05.07.2019 та специфікації від 12.06.2023.
13 березня 2024 року ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» звернулося до ВМО №1 м/п «Городок» Львівської митниці із заявою № 1303/1 про внесення змін до митної декларації № 23UA209170075082U2 від 17.09.2023, обґрунтовуючи це необхідністю закриття банківської валютної операції та зазначенням правильних реквізитів контракту № 05.07.2019 від 05.07.2019 та специфікації від 12.06.2023.
Копію цієї заяви з додатками позивач надіслав до ГУ ДПС у Львівській області листом від 13.03.2024 № 13.1/03/2024-1.
На підставі наказу від 29.05.2024 № 2834-ПП та направлень на перевірку, Головне Управління ДПС у Львівській області у період з 05.06.2024 по 11.06.2024 провело документальну позапланову виїзну перевірку ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 05.07.2019 № 05.07.2019.
За результатами перевірки складено акт від 18 червня 2024 року № 25102/13-01-07-10/34943750, в якому зазначено, що товар по імпорту згідно з МД від 18.08.2023 № 23UA209170064389U2 надійшов частково на суму 921,01 Євро в частині закриття авансового платежу від 12.06.2023. Також в акті зазначено, що ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» до перевірки представлено заяву від 13.03.2024 про коригування МД від 17.09.2023 № UA209170/2023/075082, однак станом на дату завершення перевірки (11.06.2024) та на дату написання акта (18.06.2024) аркуш коригування до МД не представлено, а в «ЄАІС Держмитслужби» інформація про коригування відсутня. На підставі цього зроблено висновок про ненадходження товару на суму 28950,98 Євро за авансовим платежем від 12.06.2023, кількість днів прострочення - 186.
18 червня 2024 року головним державним інспектором ВМО №1 м/п «Городок» Львівської митниці на підставі заяви позивача від 13.03.2024 складено аркуш коригування до МД № 23UA209170075082U2 від 17.09.2023, в якому у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» було внесено зміни, зокрема, вказано контракт № 05.07.2019 від 05.07.2019 та специфікацію від 12.06.2023.
11 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 30419/13-01-07-10 про застосування до ПП «КВАДРО АЛЬЯНС» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 638 043,93 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішенням, звернувся із даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21 червня 2018 року (далі - Закон № 2473).
Частина перша статті 13 Закону № 2473 надає Національному банку України право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частина третя статті 13 Закону № 2473 встановлює, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Частина п`ята статті 13 Закону № 2473 передбачає відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Пунктом 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022 р. № 18 (в редакції, чинній на момент здійснення операції) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Отже, для авансового платежу, здійсненого позивачем 12 червня 2023 року, граничний строк надходження товару по імпорту становив 180 календарних днів, тобто до 08 грудня 2023 року включно.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що товар, який за твердженням позивача, відповідає цьому авансовому платежу, фактично ввезений на митну територію України 17 вересня 2023 року, що підтверджується митною декларацією № 23UA209170075082U2. Таким чином, поставка товару відбулася в межах встановленого 180-денного строку.
У зазначеній митній декларації від 17.09.2023 декларантом було допущено помилку - у графі 44 вказано реквізити іншого договору, а не того, на виконання якого здійснювався авансовий платіж від 12.06.2023 та за яким відбулася фактична поставка.
Порядок внесення змін до митних декларацій регулюється статтею 269 Митного кодексу України та Порядком оформлення аркуша коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145.
Відповідно до цих норм, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про внесення змін до митної декларації, а митний орган за результатами розгляду такої заяви складає аркуш коригування.
Позивач 13 березня 2024 року звернувся до Львівської митниці із заявою про коригування митної декларації № 23UA209170075082U2 від 17.09.2023 з метою зазначення правильних реквізитів договору та специфікації. Аркуш коригування до цієї МД було складено митним органом 18 червня 2024 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на дату складання акта перевірки (18.06.2024) та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (11.07.2024) митним органом вже було офіційно підтверджено, що товар ввезений за МД № 23UA209170075082U2 від 17.09.2023, стосується саме контракту від 05.07.2019 № 05.07.2019 та специфікації від 12.06.2023, за якою здійснювався авансовий платіж.
Відповідач у акті перевірки та у апеляційній скарзі посилається на те, що на момент проведення перевірки та складання акту інформація про коригування митної декларації в «ЄАІС Держмитслужби» була відсутня, а позивачем не було надано аркуша коригування, однак колегія суддів вказані доводи вважає необґрунтованими з огляду на, що сам факт складання акта перевірки та видачі аркуша коригування митним органом відбулися в один день - 18 червня 2024 року, що на момент завершення перевірки та оформлення її результатів інформація про виправлення помилки в митній декларації вже була доступною митному органу, який здійснював коригування та відповідно, могла бути отримана податковим органом, а згідно пункту 3.7.2 Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, затвердженої Наказом ДПС України від 09.06.2023 № 444 (на яку посилається позивач), вказує на доцільність дослідження даних митних декларацій через ІКС Держмитслужби.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності повного та всебічного з`ясування обставин справи контролюючим органом та на тому, що формальні помилки в документах, які були виправлені у встановленому порядку, не повинні призводити до необґрунтованого притягнення до відповідальності, якщо суть господарської операції та її відповідність законодавству підтверджені (наприклад, постанова від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 щодо первинних документів).
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Посадкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19, 20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до норм статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Слід також зазначити, що відповідно до пунктів 112.1, 112.2 та 112.7 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.
Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 112.8. статті 112 ПК України визначено обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпункт 14.1.39 ПК України визначає, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Із аналізу наведених норм видно, що пеня, є формою фінансовою відповідальності платника податків за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи. Крім того, пеня є грошовим зобов`язанням платника податків, яке визначається (нараховується) контролюючим органом у випадку встановлення порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи і застосовується в порядку, який передбачений для податкових повідомлень-рішень.
Отже, пеня, як форма фінансової відповідальності платника податків (резидента) за порушення валютного законодавства нараховується у розмірі, що передбачений Законом України «Про валюту і валютні операції», а застосовується в порядку, що визначений Податковим кодексом України.
Колегія суддів аналізуючи доводи сторін та матеріалів справи вважає, що позивач вжив заходів для виправлення помилки у поданій митній декларації задовго до завершення перевірки, відповідно затримка з оформленням аркуша коригування митної декларації з боку митного органу (якщо така мала місце) не може ставитися у вину позивачу та застосування до нього фінансових санкцій, адже товар, який відповідає авансовому платежу від 12.06.2023, фактично надійшов на митну територію України 17.09.2023 (тобто в межах 180-денного строку), а помилка в митній декларації, що стосувалася реквізитів контракту, виправлена шляхом складання аркуша коригування, підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 05.07.2019 № 05.07.2019 в частині суми 28950,98 Євро відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів дійшла висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2024 року № 30419/13-01-07-10 є протиправним та підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом та доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №380/16703/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.В. Кухтей
В.О. Кушнір
Повний текст постанови складено 30.07.2026