ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
31 липня 2026 року м. Львів Справа № 300/1062/26 пров. № А/857/36821/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Глазька С. М.
суддів - Глушка І. В.
Сала П. І.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 300/1062/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. У задоволення клопотання апелянта прозвільненя від сплати судового збору - відмовлено.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 липня 2026 року згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №R067228950677 , що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Отже держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Так, на виконання вимог ухвали, скаржником повторно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Клопотання обґрунтовує відсутністю коштів на оплату судового збору через відсутність бюджетних призначень.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Положеннями частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За правилами частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Умови визначені вказаною нормою у даній справі відсутні.
У своєму клопотанні апелянт покликається на відсутність бюджетних асигнувань, перебування у стані реорганізації та обмеження казначейських видатків в умовах воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що державні органи, які утримуються за рахунок Державного бюджету України мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Колегія судді також звертає увагу, що реорганізація органу ДФС, ненадання бюджетних призначень з 2022 року чи особливий режим роботи Казначейства не є форс-мажорними обставинами, які звільняють орган державного управління від процесуального обов`язку дотримуватися вимог КАС України щодо сплати судового збору при реалізації права на апеляційне оскарження (відповідно до ст. 44, 296 КАС України).
Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. У встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги шляхом, визначеним ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недолік апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.
Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз`яснити, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 300/1062/26 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
П. І. Сало