ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Львів Справа № 500/3456/25 пров. № А/857/38699/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя - Грицюк Р.П., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного рішення - 15.08.2025),
в адміністративній справі № 500/3456/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач),в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування при призначенні 10.11.2017 пенсії до страхового стажу періодів роботи: у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000; у представництві "Хоростків" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" з 08.04.2013 по 01.05.2015 (за виключенням вже зарахованих періодів); 2) зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві "Хоростків" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" з 08.04.2013 по 01.05.2015 (за виключенням вже зарахованих періодів); 3) зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 10.11.2017 (моменту призначення пенсії) з урахуванням не зарахованого страхового стажу.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973, з 16.12.1999 по 01.05.2000 та з 08.04.2013 по 01.05.2015 за виключенням вже зарахованих періодів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про перерахунок пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973, з 16.12.1999 по 01.05.2000, з 08.04.2013 по 01.05.2015 за виключенням вже зарахованих періодів з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 484 гривень 48 копійок сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин у справі та є такими, що не грунтуються на законі. Звертає увагу апелянт на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи, у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності даних. Також зазначає апелянт, що страховий стаж позивача становить 27 років 04 місяці 15 днів (враховано до 17.05.2015), який обчислений відповідно до наданих документів, а саме: архівних довідок про трудовий стаж від 15.12.2017 № 1393, № 1394 за періоди роботи в колгоспі, пізніше в селянській спілці за червень 1970 року та з вересня 1980 по грудень 1999 роки, диплому від 30.08.1980 серії НОМЕР_1 , військового квитка від 10.12.1988 серії НОМЕР_2 , довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю від 16.01.2018 №02/118 та даних персоніфікованого обліку. Крім цього, вказує апелянт на те, що надана трудова книжка серії НОМЕР_3 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить дати заповнення трудової книжки, підпису власника трудової книжки, підпису відповідальної особи за видачу трудових книжок. Також по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату зазначено " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ". При цьому, уточнюючі довідки не надавалися.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 по справі 500/3456/25 та винести постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив свої заперечення проти доводів апелянта. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити в силі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
28.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо пенсійного забезпечення, за результатами розгляду якої Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком від 08.05.2025 (а.с.7, 8).
У вищезгаданому рішенні відповідача від 08.052025 вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 04 дні 15 днів (враховано по 17.05.2015), який обчислений відповідно до наданих документів, а саме: архівних довідок про трудовий стаж від 15.12.2017 № 1393, № 1394 за періоди роботи в колгоспі, пізніше в селянській спілці за червень 1970 року та з вересня 1980 по грудень 1999 роки, диплому від 30.08.1980 серії НОМЕР_1 , військового квитка від 10.12.1988 серії НОМЕР_2 , довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю від 16.01.2018 №02/118 та даних персоніфікованого обліку. Одночасно зазначено, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_3 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить дати заповнення трудової книжки, підпису власника трудової книжки, підпису відповідальної особи за видачу трудових книжок. Також по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату значиться " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії до страхового стажу спірних періодів роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Згідно з ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Тобто основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Крім цього, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.05.2025, видно, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві "Хоростків" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" з 08.04.2013 по 01.05.2015. Також у рішенні зазначено, що по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату значиться " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що відповідно до трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_4 слідують такі періоди роботи: 01.07.1970 - прийнятий колгосп 30р. Рад. України (зараз перейм. с/спілка "Крогулецька") вантажником (запис №3); 10.01.1973 - звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з навчанням (запис №4).
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 слідують такі спірні періоди роботи: 01.01.1989 - переведений на посаду гол. зоотехніка (запис №2); 01.05.2000 - звільнений з роботи в зв`язку з ліквідацією господарства п. 1 ст. 40 КЗпПУ (запис №3); 08.04.2013 - прийнятий на роботу приймальником здавальником харчової продукції (молочне виробництво) представництва "Хоростків" СВК "Молоко-Країна" (запис №8); 01.05.2015 - звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП (запис №9).
Щодо доводів відповідача про те, що по батькові в трудовій книжці значиться " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ", то судом першої інстанції вірно зауважено, що вказані по батькові є співзвучними та спорідненими в українській мові (є фонетичними варіантами одного і того ж імені), та не може нівелювати право позивача на зарахування періодів трудової діяльності та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім цього, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Судом першої інстанції також вірно зауважено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вищенаведений правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача, а тому такі безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Натомість, спірний період роботи позивача у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві "Хоростків" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" з 08.04.2013 по 01.05.2015, підтверджується належними документами та підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Таким чином незарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів трудової діяльності для проведення перерахунку пенсії, є необґрунтованим та протиправним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві "Хоростків" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" з 08.04.2013 по 01.05.2015.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у переглянутій частині рішення суду не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.
Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в решта частині позовних вимог позивачем в апеляційному порядку не оскаржене, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в адміністративній справі № 500/3456/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір