ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/25857/24 пров. № А/857/22199/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі №380/25857/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції- Коморний О. І.,
дата ухвалення рішення- 02 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення- м. Львів,
дата складення повного тексту рішення- 02 травня 2025 року,
в с т а н о в и в:
Позивач- ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів- Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати в пільговий стаж роботи періоди з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року на посаді знімача гарячих виробів у ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року на посаді майстра зміни у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення за пенсією, а саме: з 21 листопада 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у Київській області №134650034698 від 27 листопада 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 21 листопада 2024 року, зарахувати в пільговий стаж роботи періоди з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року на посаді знімача гарячих виробів у ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року на посаді майстра зміни у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається на те, що до пільгового стажу позивачки обґрунтовано не зараховано період з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року, оскільки за наявними в пенсійній справі документами були відсутні накази про проведення атестації робочих місць за умовами праці та переліки посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а період з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року - оскільки посада «майстер зміни» не включена до переліку Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461. Оскільки пільговий стаж позивачки за такими підрахунками не досягає встановлених п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 10 років, відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому підстав для задоволення позову відсутні. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 27 листопада 2024 року №1346500346998 вік заявниці 55 років.
Страховий стаж позивачки становить 39 років 04 місяців 17 днів.
Пільговий стаж позивачки становить 04 роки 01 місяць 03 дні.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за довідкою від 04 жовтня 2024 року №153/123 з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці та переліки посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до довідки від 20 листопада 2024 року №03.06-101 з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року, оскільки посада «майстер зміни» відсутня в переліку Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
За змістом пункту 2 частини 2 ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах виникає у жінок за наявності не менше 10 років пільгового стажу роботи за Списком №2, згідно з рішенням від 27 листопада 2024 року №1346500346998 у позивачки відсутнє право на призначення такої пенсії.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, звернувся у суд з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року на посаді знімача гарячих виробів у ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року на посаді майстра зміни у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зі шкідливими умовами праці за Списком №2 підтверджуються записами в трудовій книжці, яка містить послідовні, засвідчені печатками підприємств записи щодо спірних періодів роботи, які не містять виправлень чи підтирань, при цьому, відсутність уточнюючих довідок або атестаційних наказів у формі, якої вимагав відповідач, не може бути самостійною підставою для виключення цих періодів зі стажу, оскільки працівник не відповідає за повноту та правильність ведення кадрової документації роботодавцем, а тому оскаржуване рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, призначення і виплата пенсії є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке відповідно до принципу екстериторіальності розглядало заяву позивачки, повторно розглянути цю заяву з урахуванням зарахованих судом періодів пільгового стажу та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, зокрема, особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Згідно з ч.2 цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на таких роботах, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону №1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
За змістом ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі- Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
Згідно з п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За змістом п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Списки №1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; якщо пільгова робота продовжується після 03 серпня 2016 року (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент звернення до пенсійного органу досягла 55 років.
Відповідно до оскаржуваного рішення від 27 листопада 2024 року №1346500346998 страховий стаж позивачки - 39 років 04 місяці 17 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 04 роки 01 місяць 03 дні. Разом з тим, відповідачем не зараховано період роботи з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року на посаді знімача гарячих виробів у ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року на посаді майстра зміни у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» - до стажу роботи за Списком №2.
Так, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 10 грудня 1997 року по 03 травня 2001 року працювала знімальщиком гарячих виробів другого розряду (наказ №1040к від 08 грудня 1997 року), а з 17 квітня 2018 року - майстром цеху скловаріння і виробника скла (наказ №28 від 16 квітня 2018 року), з 11 червня 2018 року переведена на посаду майстра зміни в тому ж цеху до 31 жовтня 2022 року (наказ №151 від 07 червня 2018 року). Ці записи засвідчені відтисками печаток підприємств та не містять виправлень чи інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Матеріалами справи також стверджується, що відповідно до наказу №3 від 05 січня 1993 року на АТ «Іскра» проведено атестацію робочих місць за умовами праці в цеху №13, результати якої затверджено наказом №203 від 15 травня 1995 року, а до переліку робочих місць із шкідливими умовами праці, наведеного у додатку №1 до цього наказу, зараховано робоче місце знімача гарячих виробів. Ця посада прямо передбачена Списками №2, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та від 16 січня 2003 року №36, які були чинними у відповідні періоди роботи позивачки (позиції «Знімачі гарячих виробів»).
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 майстром зміни, то колегія суддів зазначає, що згідно з довідкою №153/123 від 04 жовтня 2024 року позивачка була зайнята на дільниці варіння скломаси, що передбачено Списком №2 (розділ 18, позиція 18.1, код КП 1222.2), а відповідно до Додатка А до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №327 від 28.07.2010, професійна назва роботи «майстер зміни» також належить до коду КП 1222.2.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за таких обставин спірні періоди роботи позивачки з шкідливими умовами праці підтверджуються як записами трудової книжки, так і виданими роботодавцями довідками та документами про атестацію робочих місць, а доводи відповідача про недостатність цих документів для зарахування спірних періодів до пільгового стажу є необґрунтованими. Право особи на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, не може ставитися в залежність від якості ведення кадрової документації роботодавцем; позивачка не може відповідати за повноту чи правильність оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення такої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки права на пільгове пенсійне забезпечення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наказів про атестацію робочих місць та про невідповідність посади «майстер зміни» переліку Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, колегія суддів не приймає до уваги з наведених вище мотивів, якими підтверджено, як факт проведення атестації робочого місця знімача гарячих виробів (накази №3 від 05 січня 1993 року та №203 від 15 травня 1995 року), так і належність посади майстра зміни за виконуваними позивачкою функціями та кодом класифікатора професій до позиції 18.1 розділу 18 Списку №2.
Разом з тим, апелянтом не спростовано ні достовірності записів трудової книжки позивачки, ні змісту виданих їй уточнюючих довідок, ні висновків суду першої інстанції щодо кваліфікації спірних періодів роботи за Списком №2, а лише повторно виклав обставини, покладені в основу оскаржуваного рішення відповідача від 27 листопада 2024 року, яким було відмовлено в призначенні пенсії.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 10 грудня 1997 року по 14 травня 2000 року на посаді знімача гарячих виробів у ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та з 17 квітня 2018 року по 31 грудня 2021 року на посаді майстра зміни у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зі шкідливими умовами праці за Списком №2 підтверджуються записами в трудовій книжці, яка містить послідовні, засвідчені печатками підприємств записи щодо спірних періодів роботи, які не містять виправлень чи підтирань, при цьому, відсутність уточнюючих довідок або атестаційних наказів у формі, якої вимагав відповідач, не може бути самостійною підставою для виключення цих періодів зі стажу, оскільки працівник не відповідає за повноту та правильність ведення кадрової документації роботодавцем, а тому оскаржуване рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню, відтак дійшов правильного висновку про те, що з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням зарахованих судом періодів пільгового стажу та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі №380/25857/24 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі №380/25857/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.