ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Львів Справа № 140/10131/24 пров. № А/857/7766/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мікули О. І.,
суддів Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №140/10131/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Смокович В. І.,
дата ухвалення рішення - 16 січня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
в с т а н о в и в:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо застосування із 25 лютого 2022 року по 09 травня 2022 року та з 11 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату йому з 25 лютого 2022 року по 09 травня 2022 року та з 11 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , що полягають у застосуванні із 10 травня 2022 року по 10 квітня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат; зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з 10 травня 2022 року по 10 квітня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Військова частина НОМЕР_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в частині, що стосується вказаного відповідача, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Законодавець починаючи з 21 лютого 2018 року встановив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначатися шляхом множення суми у розмірі 1762 грн (яка станом на 01 січня 2018 р. відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14. На підставі вищевикладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року по 09 травня 2022 року перебував на службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.12-17) та не заперечується відповідачем 1.
Зі змісту наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 травня 2022 року №115 вбачається, що позивач з 09 травня 2022 року зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення і з 10 травня 2022 року зарахований на котлове забезпечення згідно з каталогом (100%) та наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 квітня 2023 року №105 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 з 10 квітня 2023 року виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення (а.с.17, 51).
У період з 11 квітня 2023 року по 18 червня 2024 року позивач проходив військову службу на посаді стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 та витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 18 червня 2024 року №180 (а.с.16).
Вказане також узгоджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5) (а.с.23-26).
Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14 листопада 2023 року №220/13/7642 повідомлено помічника командувача-начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 , що в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020-2023 роки, Міністерством оборони України були встановлені оклади за військовим званням та посадові оклади за відповідними посадами, які визначені в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762 грн і, станом на дату оформлення листа не змінювались (а.с.27-28).
ОСОБА_1 , вважаючи дії відповідачів щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року протиправними, звернувся із цим позовом у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з врахуванням правових висновків Верховного Суду виходив з того, що під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі грошове забезпечення та інших види виплат, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, так як грошове забезпечення нараховувалися із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача- військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок і виплату вищевказаних виплат за період з 10 травня 2022 року по 10 квітня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо підставності задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
За змістом ст.9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, пунктом 1 якої затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Так само приміткою додатку 14 до Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
При цьому, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, згідно з внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2020 року 2102,00 гривні; Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2021 року 2270,00 гривень; Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2481,00 гривня; а станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум становить 1762,00 грн.
Отже, враховуючи усе наведене вище, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №704 (в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103), тобто із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Щодо виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виплата грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та інших виплат у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Матеріалами справи стверджується і не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 при нарахуванні грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та інших виплат такі обчислені виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі грошове забезпечення та інших види виплат, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, так як грошове забезпечення нараховувалися із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача- військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок і виплату вищевказаних виплат за період з 10 травня 2022 року по 10 квітня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №140/10131/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.