Постанова № 138667728 у справі № 523/19637/24 від 28.07.2026

Постанова від 28.07.2026 у цивільній справі № 523/19637/24 (категорія «Визнання права власності»). Суд: Одеський апеляційний суд, суддя Кострицький В. В.

Справа	№ 523/19637/24
Суд	Одеський апеляційний суд
Суддя	Кострицький В. В.
Форма рішення	Постанова
Форма судочинства	Цивільне
Категорія	Визнання права власності
Дата ухвалення	28.07.2026
Надійшло до реєстру	02.08.2026
Оригінал	reyestr.court.gov.ua/Review/138667728

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Номер провадження: 22-ц/813/6035/26

Справа № 523/19637/24

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А. Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

представник відповідача - Саінчук Аріадна Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Так позивачка ОСОБА_1 стверджує, що вона є власницею 1/2 частки квартири під АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вважає, що дана спадщина належить саме їй, оскільки на момент смерті спадкодавців, вона мешкала разом з ними, що підтверджується долученими до даної позовної заяви копіями довідок ОСББ «Махачкалинська-5» №21 та №22 від 10 серпня 2023 року.

Позивачка стверджує, що її права на спадщину, а сама на 1/2 частки квартири під АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оспорює відповідачка ОСОБА_2 , яка звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман Інною Миколаївною була відкрита спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученими до даної позовної заяви копіями листа приватного нотаріуса від 04 серпня 2023 року за вихідним №250/02-14 та заяви ОСОБА_2 від 04 серпня 2023 року про прийняття спадку.

В позовних вимогах позивачка також посилається на те, що спадщина складається з частки на квартиру під АДРЕСА_1 , яку спадкодавці набули на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 липня 1997 року, що було складено на товарній біржі «Центральна Одеська біржа». Так право власності на дану квартиру набули ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (« ОСОБА_7 .

Дані обставини підтверджуються долученими до даної позовної заяви копіями договору купівлі-продажу від 11 липня 1997 року, свідоцтва про народження ОСОБА_8 та свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 , Свідоцтва про народження ОСОБА_6 ( « ОСОБА_9 та рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2017 року по цивільній справі №523/14259/17 - про розірвання шлюбу.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2024 року по цивільній справі № 523/10121/23 визнано договір №2919 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири під номером АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що діяла від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх доньок: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» 11 липня 1997року, зареєстрований у КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 125, у реєстровій книзі 216пр на сторінці 19, реєстраційний запис зроблено 15.07.1997року-дійсним».

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08.10. 2022 року).

Позивачка стверджує, що на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним в квартирі під АДРЕСА_1 проживала його дочка, ОСОБА_1 , що підтверджується долученою до даної позовної заяви копією довідки №21 від 10 серпня 2023 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.10. 2022 року.

На момент смерті ОСОБА_4 разом з нею в квартирі під АДРЕСА_1 проживала його дочка, ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки №22 від 10 серпня 2023 року).

Позивачка стверджує, що мати відповідачки, ОСОБА_2 - ОСОБА_15 не приймала спадок ані після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , ані після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, ОСОБА_4 .

За твердженням позивачки тільки вона, ОСОБА_1 , на момент відкриття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкала разом зі спадкодавцями в квартирі під АДРЕСА_1 , а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину у вигляді 1/2 частки.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 ( одну другу) частку квартири під АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька, ОСОБА_3 та смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_4 . (Т.1, а.с. 2-7)

В процесі розгляду справи представник позивача подала заяву про зміну позовних вимог, у якій до раніше заявлених вимог просила додатково визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 червня 2025 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. на ім`я відповідачки, ОСОБА_2 про право власності в порядку спадкування на 1/2 частку квартири під АДРЕСА_1 . (Т.2, а.с. 222-230)

Представник відповідача подала у відзив справі, відповідно до якого позовні вимоги не визнала. У вищевказаному відзиві представник відповідача посилалась на те, що позивачем не надано оцінки вартості спірного майна, відповідачем не дано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, відповідач мала право вирішення питання щодо оформлення спадщину у нотаріальному порядку. Окрім того, відповідачки ОСОБА_2 прийняла спадщину після матері ОСОБА_15 , яка прийняла спадщину після свої матері та батька. Відповідачка вважає, що інформація, яка надана в довідках ОСББ №21,№22 від 10.08.2023р. є недопустимими та неналежними доказами, оскільки довідки про факт реєстрації та проживання може надавати виключно Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської Ради. (Т.1, а.с. 48-188)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 1/12 частки квартирі АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2/12 частки квартири АДРЕСА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2025 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. на ім`я відповідачки, ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначав, що 25.06.2025р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у реєстрі №1288, відповідно до якого спадкоємцем після ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є її дочка ОСОБА_2 , та спадщина складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме: на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ; на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права; на 2/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права. (Т.2, а.с.220)

Суд першої інстанції на підставі викладеного вважав, що свідоцтво право на спадщину за законом видано відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 на законних підставах отримала спадщину після своєї матері ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також розмір спадщини вірно встановлений нотаріусом.Отже, після розподілу спадщині ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 частки співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 повинні складати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , -1/2 частка. - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1/2 частка.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Саінчук А.С. звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить :

-задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі;

-змінити рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року в частині : "Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 )про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити частково . " на "Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 )про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без задоволення в повному обсязі ."

-скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року в частині "2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 1/12 частки квартирі АДРЕСА_1 .

-скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року в частині : " 3. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2/12 частки квартири АДРЕСА_1 ."

-прийняти нове рішення "позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на ? (одну другу) частку квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, - залишити без задоволення ", в іншій частині рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26.02.206 року, - залишити без змін .

-залишити без змін рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року в частині: "4. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2025 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. на ім`я відповідачки, ОСОБА_2 - (РНОКПП НОМЕР_4 ) задоволення. "- залишити без

-виключити з мотивувальної частини рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року наступне: "Отже після укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на підставі ст.ст. 112, 113 ЦПК України в редакції 1963р., стала належить на праві спільної часткової власності - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , у рівних частках, тобто по 1/4 частки за кожним."

-в мотивувальній та описовій частині рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року з "змінити збільшення позовних вимог" на "зміну предмету позову"

-виключити з мотивувальної частини рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року наступне: "Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наявність спору щодо розміру часток у праві на спадщину, суд вважає, що саме в судовому порядку необхідно вирішити питання про визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 "

-в мотивувальній частині змінити рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року замінити "не залишили заповіти" на "не складали заповіт"

-змінити мотивувальну частину рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року, - шляхом викладення мотивувальної частини рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року в редакції Постанови Одеського апеляційного суду

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що саме в судовому порядку необхідно вирішити питання про визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 з чим скаржник не погоджується, оскільки спору з приводу частки в спадковому майні між позивачем та відповідачем не виникало взагалі, оскільки частки кожного встановлені на підставі рішення суду першої інстанції від 24.02.2025 року у справі №523/10539/23, у зв`язку з чим вважали, що необхідно змінити мотивувальну частину рішення суду шляхом її зміни, оскільки підставою подання позовної заяви було саме "прийняття спадщини", ані як встановив суд першої інстанції, а саме: частки спадщини.

Зазначали, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив питання щодо визнання права позивачки на спадщину, виходячи з розміру часток, яку позивач мала можливість набути у власність шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку. Так як в задоволені додаткових позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва право на спадщину судом було відмовлено, а тому вважали, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки судових витрати, оскільки відповідачкою не порушені права позивачки."

Вважали, що судом першої інстанції припущено хибних висновків, у зв`язку з чим ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, так як постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.11.2023 року №3305с/02-31 державним нотаріусом встановлено, що при огляді постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка була видана 12.03.2020 року за вихідним №523с/02-31 виявлені технічні помилки, у зв`язку з чим, слід не приймати їх до уваги та вважати дійсною постанову від 29 листопада від 29 листопада 2023 року за вихідним №3305с/02-31. Так, всі недоліки, які необхідно були визначені в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.11.2023 року були виправлені шляхом виконання рішення суду першої інстанції, що підтверджується визначеними рішеннями суду першої інстанції, витягами з ДРРП, а тому перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом не було, однак позивачка в особі представника позивача безпідставну та необгрутовану заяву про зміну предмету позову подала до суду першої інстанції. Таким чином, на момент прийняття відповідної заяви про зміну предмету позову судом першої інстанції у позивачки не було жодної перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері.

Також вважали, що суд першої інстанції не врахував аргументи та доводи сторони відповідача, не оцінив спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: відсутність позивачки заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та заяви про видачу свідоцтва про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а також не оцінив лист ПН ОМНО Лічман І.М. щодо відсутності перешкод в отриманні свідоцтва.

Зазначали, що змінені підстави та предмет позову одночасно невідповідають вимогам закону, так як на думку скаржника, позивач повинна була подати новий позов. З вищенаведеного можливо зробити висновок, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, з приводу прийняття заяви про зміну предмету позовних вимог до розгляду.

Крім того, разом з апеляційною скаргою заперечували проти ухвали суду першої інстанції від 02.12.2024 року про відкриття провадження, та вважали, що судом першої інстанції було помилково відкрито провадження, а позивачем не долучено до матеріалів справи докази про оціночну вартість спірного майна, при цьому суд першої інстанції не надав жодної оцінки клопотанням відповідача про залишення позову без руху для усунення недоліків.

Вважали, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні основної позовної вимоги не має права здійснювати оцінку додаткової позовної вимоги. Суд першої інстанції припустився помилки, що зробив оцінку доводам та аргументам що стосується визнання права власності в порядку спадкування. Більш того, суд першої інстанції вийшов за межу позовних вимог та підстав позову, оскільки не було спору про права з приводу "1/12 частки" та "2/12 частки" спірної квартири і резолютивна частина не відповідає прохальній частині позовних вимог ані первинних, ані заяви про зміну предмету позову.

Зазначали, що визнання права власності в порядку спадкування є винятковим способом захисту, який застосовується судами лише тоді, коли спадкоємець не може оформити свої права нотаріально, однак позовна заява була не обґрунтована в цій частині, оскільки навіть заява з підстав неможливості оформлення спадщини в порядку ЦК України не подавалася.

Щодо явки сторін.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання прибула та надала пояснення представник скаржника.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11 липня 1997 року на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» укладено договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1 , покупцями за яким є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 . (Т.1, а.с. 8-9)

Вищевказана обставина підтверджується рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2024 року по цивільній справі № 523/10121/23, яким визнано договір №2919 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири під номером АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що діяла від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від імені неповнолітніх доньок: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» 11 липня 1997року, зареєстрований у КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 125, у реєстровій книзі 216пр на сторінці 19, реєстраційний запис зроблено 15.07.1997року-дійсним».

Отже після укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на підставі ст.ст. 112, 113 ЦПК України в редакції 1963р., стала належить на праві спільної часткової власності - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , у рівних частках, тобто по 1/4 частки за кожним.

В судовому засіданні представники сторін не заперечували вищевказаний факт, а також розмір часток у праві спільної часткової власності.

Судом також встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 24.02.2025р. у справі №523/10539/23 був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталія Мирославівна, про зміну права спільної сумісної власності на право спільної часткової власності з визначення часток співвласників, скасування рішення державного реєстратора.

Судом було вирішено:

Змінено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа: 58,3 кв.м., житлова площа: 37,9 кв. м., на право спільної часткової власності з визначенням наступних часток співвласників:

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 - 1/4 (одна четверта) частка;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 - 1/4 (одна четверта) частка;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 - 1/4 (одна четверта) частка;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/4 (одна четверта) частка.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Буран Наталії Мирославівни, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, індексний номер 52755593 від 20.06.2020 року, яким зареєстровано право спільної сумісної власності за ОСОБА_15 та ОСОБА_1 по 1/1 частці квартири АДРЕСА_1 , загальна площа: 58,3 кв.м., житлова площа: 37,9 кв. м., квартира складається з 2-х житлових кімнат згідно технічного паспорта, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2104891251101, підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2919, виданий 11.07.1997, видавник: Товарна біржа Центральна Одеська біржа.

Отже квартира АДРЕСА_1 , загальна площа: 58,3 кв.м., житлова площа: 37,9 кв. м., належала на праві спільної часткової власності співвласникам:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 - 1/4 (одна четверта) частка;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/4 (одна четверта) частка.

Щодо спадкових правовідносин суд першої інстанції зазначав.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08.10. 2022 року. (Т.2, а.с. 49)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не залишав заповіту на випадок своєї смерті, а тому спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_3 були його дружина ОСОБА_4 , а також діти ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Так відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_15 , її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (Т.2, а.с. 50)

ОСОБА_19 народилась ІНФОРМАЦІЯ_16 , відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_7 її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (Т.2, а.с. 169)

Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_20 та онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 , та відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , її батьками були ОСОБА_21 та ОСОБА_15 . (Т.2, а.с. 51)

В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була відкрита лише у 2023р., Приватний нотаріусом Лічман І.М. за №56/2023 на підставі заяви ОСОБА_2 .

Так до нотаріуса 04.08.2023р. із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 звернулась ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , яка онукою померла та дочкою ОСОБА_8 .

У вищевказаній заяві ОСОБА_2 стверджувала, що вона приймає спадщину після свого діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав за адресою АДРЕСА_2 . (Т.2,а.с. 48)

З матеріалів спадкової справи вбачається, що на запит нотаріуса з Департаменту адміністративних послуг Одеської міської Ради надійшла відповідь, що станом на 20.10.2006р. у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (Т.2, а.с. 60-61)

Позивачка стверджує, що спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично спадщину прийняла тільки вона ОСОБА_1 , в якості доказу надає довідку ОСББ «Махачкалінська -5» №21 від 10.08.2023р..

Так згідно довідки ОСББ «Махачкалінська -5» №21 від 10.08.2023р. станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 у квартирі АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (Т.1, а.с. 22)

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд, оцінивши наданий позивачем доказ, а саме довідку ОСББ «Махачкалинська -5» №21 від 10.08.2023р., вважає, що дана довідка не є належним та достовірним доказом того факту, що станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_3 фактично спадщину прийняла тільки позивачка.

Так у вищевказаній довідці не вказано осіб, які зареєстровані у квартирі на час смерті спадкодавця, та вона підписана тільки Головою правління ОСББ « ОСОБА_23 », та бухгалтером ОСОБА_24 .

Окрім того, відсутні докази того, що вищевказані посадові особи ОСББ «Махачкалинська -5» особисто перевіряли даний факт, а саме головне, що вищевказане ОСББ «Махачкалинська -5» існувало, як юридична особа станом 20.10.2006р.

Так, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Махачкалинська -5» засновано 20.07.2016р..

На підставі викладеного, неможливо встановити, яким чином, посадові особи ОСББ «Махачкалинська -5» мали можливість підтверджувати факт проживання осіб на той період, коли вони фактично не існували.

Необхідно відзначити, що будь-яких інших доказів того, що дружина померлого ОСОБА_4 (дружина) та його дочка ОСОБА_16 спадщину не приймали позивачка не надала. В позовних вимогах позивачка наполягала на тому, що після одруження ОСОБА_16 переїхала до іншого місця проживання, а тому не проживала за місцем реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ніхто із спадкоємців ОСОБА_3 не відмовлявся від спадщини.

Отже, враховуючи, лист Департаменту адміністративних послуг Одеської міської Ради від 21.08.2023р., що станом на 20.10.2006р. у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , 27.03.1986р., а також відсутність доказів того, що вищевказані особи у квартирі фактично не проживали, то суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняли:

ОСОБА_8 (дочка), ОСОБА_1 (дочка) та дружина ОСОБА_4 (дружина).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що дійсно ОСОБА_15 стала власником 4/25 часток житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М. 26.10.2006р, зареєстрованого за №13799. (Т.2, а.с. 35-40)

Отже, оскільки ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а будинок був придбаний 26.10.2006р., а відомостей про наявність іншого житла ОСОБА_15 у справі не має, то єдиним місцем проживання на дату відкриття спадщини у ОСОБА_15 була сама квартира АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, враховуючи, що після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки права власності на квартирі АДРЕСА_1 , то кожному із спадкоємців повинна належить по 1/12 частки за кожним.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наявність спору щодо розміру часток у праві на спадщину, суд вважає, що саме в судовому порядку необхідно вирішити питання про визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

В даному випадку за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 .

Отже, після розподілу спадщині ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 частки співвласників повинні у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 повинні бути складати по 1/3 частки кожному.

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 - 1/4 (одна четверта) частка, +1/12 частка (спадщина), тобто всього 1/3 частка.

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 - 1/4 (одна четверта) частка; +1/12 частка (спадщина), тобто всього 1/3 частка.

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 - 1/4 (одна четверта) частка +1/12 частка (спадщина), тобто всього 1/3 частка.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_9 . (Т.2, а.с. 63)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що й належала купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Окрім того, відкрилась спадщина також на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права.

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не залишала заповіту на випадок своєї смерті, а тому спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 були діти ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_20 та онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Приморською держаною нотаріальною конторою у м.Одесі на підставі заяви ОСОБА_1 , яка надійшла 24.12.2019р. була відкрита спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .. У вищевказаній заяві ОСОБА_1 посилилась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її мати ОСОБА_4 , та спадщину вона приймає. (Т.2, а.с. 77)

До поданої заяви ОСОБА_1 подала довідку про склад сім`ї №93 від 02.10.2019р., яка видана ОСББ «Махачкалинська -5», по квартирі АДРЕСА_1 відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі 19.08.2002р, ОСОБА_25 , з 10.02.2010р., ОСОБА_15 з 03.04.2000р., ОСОБА_4 з 20.08.1997р. по день смерті, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_19 по день смерті. (Т.2, а.с. 80)

Постановою Приморською держаною нотаріальною конторою у м.Одесі від 29.11.2023р. №330502-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної контори, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого виникла спадкова частка зареєстрована на біржі. (Т.2, а.с. 94)

Окрім того, аналогічні відмови наявні у матеріалах справи спадкової справи (Т.2, а.с. 95-96)

Відповідно до довідки №Д1-52188 від 07.03.2025р. Департаменту надання адміністративних послуг ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (Т.2, а.с. 115)

В матеріалах спадкової справи також наявна довідка №Д1-52190 -ю/о від 05.03.2025р., відповідно до якої, станом 17.11.2011р. у квартирі під АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 та ОСОБА_15 .

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з нею в квартирі під АДРЕСА_1 проживала лише вона, ОСОБА_1 , що підтверджується долученою до даної позовної заяви копією довідки №22 від 10 серпня 2023 року). (Т.,2, а.с. 23)

Так дійсно згідно довідки ОСББ «Махачкалінська -5» №22 від 10.08.2023р. станом на день смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 у квартирі АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та онука ОСОБА_25 . (Т.1, а.с. 23)

Суд, оцінивши наданий позивачем доказ, а саме довідку ОСББ «Махачкалинська -5» №22 від 10.08.2023р., вважає, що дана довідка не є належним та достовірним доказом того факту, що станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_4 фактично спадщину прийняла тільки позивачка.

Необхідно відзначити, що будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_15 спадщину не приймала, а також не проживала разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини позивачка не надала. Суд також вважає, що сам факт наявності у ОСОБА_15 права власності на інший об`єкт нерухомого майна не свідчить того, що вона не проживала за місцем реєстрації.

Судом встановлено, що ніхто із спадкоємців ОСОБА_4 не відмовлявся від спадщини.

Отже, враховуючи, довідку Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради №Д1-52190 -ю/о від 05.03.2025р., відповідно до якої, станом 17.11.2011р. у квартирі під АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 та ОСОБА_15 , то суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняли: ОСОБА_15 (дочка) та ОСОБА_1 (дочка).

На підставі викладеного, враховуючи, що після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що й належала купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права, тобто загальна частка спадщини складає (1/4+1/12=1/3), то ОСОБА_15 та ОСОБА_1 мали право по 1/6 частки за кожним у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилось після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8

Враховуючи, що Приморською держаною нотаріальною конторою у м.Одесі від 29.11.2023р. №330502-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної контори, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, то спір підлягає вирішенню у судовому порядку.

На підставі викладеного, за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2/12 (або 1/6 частки) частки квартири АДРЕСА_1 .

Отже, після розподілу спадщині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 частки співвласників повинні у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 повинні бути складати:

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 - 1/4 (одна четверта) частка, +1/12 частка (спадщина після ОСОБА_3 ), +1/6 частка (спадщина після ОСОБА_26 ), тобто всього 1/2 частка.

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 - 1/4 (одна четверта) частка; , +1/12 частка (спадщина після ОСОБА_3 ), + 2/12 (або 1/6) частка (спадщина після ОСОБА_26 ), тобто всього 1/2 частка.

Судом встановлено, що ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №1194 від 06.11.2021р. зареєстрований Біляївським відділом ДРАЦС в Одеському районі Одеської області. (Т.2., а.с 17)

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. було відкрита спадкова справа №17/2022 щодо майна ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі заяви ОСОБА_2 , яка надійшла 07.03.2022р.. (Т.2, а.с. 16)

Після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 відкрилась спадщина

на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що й належала купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ;

на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права;

на 2/12 (або 1/6) частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права.

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 не залишала заповіту на випадок своєї смерті, а тому спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є її дочка ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 , та відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , її батьками були ОСОБА_21 та ОСОБА_15 . (Т.2, а.с. 51)

ОСОБА_21 помер ІНФОРМАЦІЯ_20 , актовий запис №1731 зареєстрований Одеським міським відділом ДРАЦС. (Т.1, а.с. 156)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , у строки передбачені ч. 1 ст. 1270 ЦК України звернулась із заявою про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що 25.06.2025р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у реєстрі №1288, відповідно до якого спадкоємцем після ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є її дочка ОСОБА_2 , та спадщина складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме:

на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ;

на 2/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права. (Т.2, а.с.220)

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України - свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 20 березня 2025 року у справі №522/11093/23, провадження №61-344св25 зробив такий правовий висновок: «Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтво про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачою свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових справ. Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців».

Суд вважає, що вищевказане свідоцтво право на спадщину за законом видано відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 на законних підставах отримала спадщину після своєї матері ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також розмір спадщини вірно встановлений нотаріусом.

Отже, після розподілу спадщині ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 частки співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 повинні складати

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , -1/2 частка.

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1/2 частка.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, але ж мотиви, з яких виходив суд першої інстанції підлягають зміні в редакції цієї постанови з огляду на наступне.

11 липня 1997 року на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» укладено договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1 , покупцями за яким є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 . (т.1, а.с. 8-9)

З рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24.02.2025р. у справі №523/10539/23 вбачається, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталія Мирославівна, про зміну права спільної сумісної власності на право спільної часткової власності з визначення часток співвласників, скасування рішення державного реєстратора був задоволений , а судом було вирішено наступне.

Змінено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа: 58,3 кв.м., житлова площа: 37,9 кв. м., на право спільної сумісної власності з визначенням наступних часток співвласників:

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 - 1/4 (одна четверта) частка спільної сумісної власності ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 - 1/4 (одна четверта) частка спільної сумісної власності;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 - 1/4 (одна четверта) частка спільної сумісної власності;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/4 (одна четверта) частка спільної сумісної власності.

Отже квартира АДРЕСА_1 , загальна площа: 58,3 кв.м., житлова площа: 37,9 кв. м., належала на праві сумісної власності співвласникам

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи з наведеного рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року необхідно змінити в частині мотивування, зазначивши в мотивувальній частині рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року наступне: "Отже після укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на підставі ст.ст. 112, 113 ЦПК України в редакції 1963р., стала належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 ."

Щодо спадкових правовідносин.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08.10. 2022 року. (т.2, а.с. 49)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 не залишав заповіту на випадок своєї смерті, а тому спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_3 були його дружина ОСОБА_4 , а також діти ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Так відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_15 , її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с. 50)

ОСОБА_19 народилась ІНФОРМАЦІЯ_16 , відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_7 її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с. 169)

Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_20 та онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була відкрита лише у 2023р., Приватний нотаріусом Лічман І.М. за №56/2023 на підставі заяви ОСОБА_2 .

У вищевказаній заяві ОСОБА_2 стверджувала, що вона приймає спадщину після свого діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав за адресою АДРЕСА_2 . (т.2,а.с. 48)

Позивачка стверджувала, що спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично спадщину прийняла тільки вона ОСОБА_1 , в якості доказу надає довідку ОСББ «Махачкалінська -5» №21 від 10.08.2023р..

Так згідно довідки ОСББ «Махачкалінська -5» №21 від 10.08.2023р. станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 у квартирі АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 27.03.1986р.. (т.1, а.с. 22)

Суд першої інстанції вірно оцінив наданий позивачем доказ, а саме довідку ОСББ «Махачкалинська -5» №21 від 10.08.2023р., та зробив висновок, що дана довідка не є належним та достовірним доказом того факту, що станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_3 фактично спадщину прийняла тільки позивачка.

Будь-яких інших доказів того, що дружина померлого ОСОБА_4 (дружина) та його дочка ОСОБА_16 спадщину не приймали позивачка не надала. В позовних вимогах позивачка наполягала на тому, що після одруження ОСОБА_16 переїхала до іншого місця проживання, а тому не проживала за місцем реєстрації.

Встановлено, що ніхто із спадкоємців ОСОБА_3 не відмовлявся від спадщини.

Отже, враховуючи, лист Департаменту адміністративних послуг Одеської міської Ради від 21.08.2023р., що станом на 20.10.2006р. у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , 27.03.1986р., а також відсутність доказів того, що вищевказані особи у квартирі фактично не проживали, то судова колегія вваажає, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняли:

ОСОБА_8 (дочка), ОСОБА_1 (дочка) та дружина ОСОБА_4 (дружина).

На підставі викладеного, враховуючи, що після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки сумісної власності на квартирі АДРЕСА_1 , то кожному із спадкоємців повинна належить по 1/12 частки за кожним.

В даному випадку за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на 1/12 частки сумісної власності квартири АДРЕСА_1 .

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 - 1/4 (одна четверта) частка сумісної власності; +1/12 частка (спадщина) сумісної власності, тобто всього 1/3 частка сумісної власності.

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 - 1/4 (одна четверта) частка сумісної власності +1/12 частка (спадщина) сумісної власності, тобто всього 1/3 частка сумісної власності.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_9 . (т.2, а.с. 63)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що й належала купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Окрім того, відкрилась спадщина також на 1/12 частки сумісної власності квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права.

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 були діти ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Так відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_15 , її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (т.2, а.с. 50)

Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_20 та онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 , та відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , її батьками були ОСОБА_21 та ОСОБА_15 . (т.2, а.с. 51)

Постановою Приморською держаною нотаріальною конторою у м.Одесі від 29.11.2023р. №330502-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної контори, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого виникла спільна сумісна власність зареєстрована на біржі. (т.2, а.с. 94)

Окрім того, аналогічні відмови наявні у матеріалах справи спадкової справи (т.2, а.с. 95-96)

Відповідно до довідки №Д1-52188 від 07.03.2025р. Департаменту надання адміністративних послуг ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (т.2, а.с. 115)

У відповідності до довідки ОСББ «Махачкалінська -5» №22 від 10.08.2023р. станом на день смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 у квартирі АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та онука ОСОБА_25 . (т.1, а.с. 23)

Судом першої інстанції вірно оцінено наданий позивачем доказ, а саме довідку ОСББ «Махачкалинська -5» №22 від 10.08.2023р., яка не є належним та достовірним доказом того факту, що станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_4 фактично спадщину прийняла тільки позивачка.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Махачкалинська -5» засновано 20.07.2016р..

Необхідно відзначити, що будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_15 спадщину не приймала, а також не проживала разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини позивачка не надала, а сам факт наявності у ОСОБА_15 права власності на інший об`єкт нерухомого майна не свідчить того, що вона не проживала за місцем реєстрації.

Крім того, встановлено, що ніхто із спадкоємців ОСОБА_4 не відмовлявся від спадщини.

Отже, враховуючи, довідку Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради №Д1-52190 -ю/о від 05.03.2025р., відповідно до якої, станом 17.11.2011р. у квартирі під АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 та ОСОБА_15 , то судова колегія вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняли: ОСОБА_15 (дочка) та ОСОБА_1 (дочка).

На підставі викладеного, враховуючи, що після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , що й належала купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також 1/12 частки сумісної власності квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку вона фактично прийняла, проте не оформила спадкові права, тобто загальна частка сумісної власності спадщини складає (1/4+1/12=1/3), то ОСОБА_15 та ОСОБА_1 мали право по 1/6 частки сумісної власності за кожним у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилось після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , у строки передбачені ч. 1 ст. 1270 ЦК України звернулась із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_15 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину спільної сумісної спадщини на квартири АДРЕСА_1 .

Судовою колегією встановлено, що 25.06.2025р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у реєстрі №1288, відповідно до якого спадкоємцем після ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є її дочка ОСОБА_2 , та спадщина складається з 1/2 частки сумісної власності квартири АДРЕСА_1 .

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що вищевказане свідоцтво право на спадщину за законом видано відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 на законних підставах отримала спадщину після своєї матері ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також розмір спадщини вірно встановлений нотаріусом.

Отже, після розподілу спадщині ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 частки спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 утворилась - 1/2 частка сумісної власності.

Щодо доводів апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги, що частки кожного спадкоємця встановлені на підставі рішення суду першої інстанції від 24.02.2025 року у справі №523/10539/23, у зв`язку з чим вважали, що необхідно змінити мотивувальну частину рішення суду шляхом її зміни, оскільки підставою подання позовної заяви було саме "прийняття спадщини", ані як встановив суд першої інстанції, а саме: частки спадщини, судова колегія вважає не слушними, адже застосування преюдиції в цій частині стосується лише відповідача ОСОБА_2 , розкриття змісту якого дає підстави для встановлення частки спільної сумісної власності для позивача ОСОБА_1 .

Стосовно доводів, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив питання щодо визнання права позивачки на спадщину, виходячи з розміру часток, яку позивач мала можливість набути у власність шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку, а так як в задоволені додаткових позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва право на спадщину судом було відмовлено, а тому вважали, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки судових витрати, оскільки відповідачкою не порушені права позивачки, судова колегія вважає неслушними, та такими, що невірно суб`єктивно трактуються скаржником, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи, що перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері не було, а позивачка безпідставно та необґрунтовано подала заяву , судова колегія вважає неслушними у зв`язку з тим, що до моменту прийняття спадщини відповідачем по справі - ОСОБА_2 питанням про отримання свідоцтва на спадщину зі спадкодавців ніхто не цікавився, що не позбавляло права ОСОБА_1 звернутися до суду із даним позовом.

Доводи апеляційної скарги, що змінені підстави та предмет позову одночасно невідповідають вимогам закону, так як на думку скаржника, позивач повинна була подати новий позов, апеляційний суд вважає не слушними та такими, що помилково тлумачаться скаржником.

Щодо заперечень проти ухвали суду першої інстанції від 02.12.2024 року про відкриття провадження, що судом першої інстанції було помилково відкрито провадження, а позивачем не долучено до матеріалів справи докази про оціночну вартість спірного майна, при цьому суд першої інстанції не надав жодної оцінки клопотанням відповідача про залишення позову без руху для усунення недоліків, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи міститься оціночна вартість спірного майна, але ж в даному спорі вирішується право на частку спільної сумісної спадщини, при тому, що відповідач вже отримав свідоцтво про право на частину спільної сумісної спадщини, у зв`язку із чим наявність оціночної вартості такого майна не впливає на суть спору, так як вимог про відшкодування стороні позивача у даному спорі не висувалось, а тому такі заперечення слід залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції припустився помилки, що зробив оцінку доводам та аргументам що стосується визнання права власності в порядку спадкування та вийшов за межу позовних вимог та підстав позову, оскільки не було спору про права з приводу "1/12 частки" та "2/12 частки" спірної квартири і резолютивна частина не відповідає прохальній частині позовних вимог ані первинних, ані заяви про зміну предмету позову, судова колегія вважає такі доводи, що помилково трактуються скаржником, так як в цій частині судом першої інстанції досліджувались та встановлювались стадії отримання спадщини спадкоємцями в порядку черговості, з метою належного встановлення частики спільної сумісної власності на спірне майно, право яким наділено володіти позивачу, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позовна заява була не обґрунтована в частині, того, що заява з підстав неможливості оформлення спадщини в порядку ЦК України не подавалася, апеляційний суд вважає неслушними, так як з матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про спадщину, однак їй було відмовлено, внаслідок чого захистити свої права шляхом подання даного позову відповідає законності, а такі доводи слід залишити без задоволення.

В решті рішення необхідно залишити без змін, оскільки інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі, та переоцінки доказів.

Інші наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Обставини, на які посилається адвокат Саінчук А.С. в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, однак не спростували висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, на підставі ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення суду першої інстанції в частині його мотивування.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Інші рішення у справі

Дата	Документ	Суд
28.07.2026	Постанова № 138808855	Одеський апеляційний суд
28.07.2026	Постанова № 138667719	Одеський апеляційний суд
28.07.2026	Постанова № 138667717	Одеський апеляційний суд
12.06.2026	Ухвала № 137527168 без тексту	Одеський апеляційний суд
12.06.2026	Ухвала № 137527167 без тексту	Одеський апеляційний суд
01.05.2026	Ухвала № 136308388 без тексту	Одеський апеляційний суд
30.04.2026	Ухвала № 136308389 без тексту	Одеський апеляційний суд
17.04.2026	Ухвала № 135880452 без тексту	Одеський апеляційний суд
03.04.2026	Ухвала № 135508986 без тексту	Одеський апеляційний суд
18.03.2026	Рішення № 135075606 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
18.03.2026	Рішення № 134928899 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
26.02.2026	Рішення № 134430698 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
26.02.2026	Рішення № 134403933 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
14.10.2025	Ухвала № 130965344 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
14.10.2025	Ухвала № 130965335 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
07.08.2025	Ухвала № 129381595 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
28.04.2025	Ухвала № 126896491 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси
02.12.2024	Ухвала № 123547004 без тексту	Пересипський районний суд міста Одеси