УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 214/339/26
провадження № 61-9471ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня
2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ-КР» про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ-КР» (далі - ОСББ «ЕФЕКТ-КР»), відповідно до якого просив зобов`язати ОСББ «ЕФЕКТ-КР» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - паспорт НОМЕР_1 , виданий Центрально- Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 07 серпня 2022 року, в якому на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06 липня 2015 року про право здійснення будь-яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2026 року, на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК Українивідмовлено у відкритті провадження у цивільній справі.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки станом на час подання позову у провадженні суду перебувала інша справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то існують передбачені пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
14 липня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня
2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня
2026 року у справі № 214/339/26, які просить скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позовна заява у цій справі,на відміну від справи № 214/11717/25, додатково містить інші підстави позову, які доповнено розділами №№ 5-1, 5-2, на підтвердження яких надано копії сторінок паспорту позивача, на відсутності яких зосередив свою увагу суд першої інстанції у справі № 214/11717/25.
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, що підтверджено, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 03 червня 2021 року в справі
№ 2-1210/11, від 08 червня 2021 року в справі № 2-1207/2011.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо забезпечення права на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд, держави - учасниці Конвенції мають право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони та обмеження, метою яких є забезпечення належного й упорядкованого здійснення правосуддя та недопущення судового процесу у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» («Joffre de la Pradelle v. France»)).
ЄСПЛ також зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу
«res judicata» (остаточності судового рішення), відповідно до якого жодна зі сторін не вправі домагатися перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення виключно з метою повторного розгляду справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу допускається лише за наявності особливих і непереборних обставин.
Разом із тим завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.
За змістом наведеної норми суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі
№ 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19).
У розглядуваній справі судами встановлено, що у провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., до ОСББ «ЕФЕКТ-КР» про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 214/11717/25).
В межах у справи № 214/11717/25 ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги до ОСББ «ЕФЕКТ-КР», відповідно до яких він просив зобов`язати відповідача негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів і знищити всю без винятку інформацію, персональні дані у будь-яких трактуваннях та варіаціях щодо нього, в якого на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06 липня 2015 року про право здійснення будь-яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію акту позивачу.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, у справі № 214/11717/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Водночас, у грудні 2025 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду з позовом до ОСББ «ЕФЕКТ-КР», відповідно до якого просив зобов`язати ОСББ «ЕФЕКТ-КР» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - паспорт НОМЕР_1 , виданий Центрально- Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 07 серпня 2022 року, в якому на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06 липня
2015 року про право здійснення будь-яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу (справа № 214/339/26).
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі положень пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки в провадженні суду вже перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи скарги про те, що при повторному зверненні до суду із позовом (справа № 214/339/26) були додатково надані сторінки паспорта позивача, на відсутність яких було вказано судом першої інстанції під час розгляду справи № 214/11717/25, висновків судів про наявність підстав для відмови у відкритті провадження не спростовують. Докази на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 мав надавати під час розгляду справи № 214/11717/25, а у разі незгоди із ухваленими у тій справі судовими рішеннями оскаржувати їх у передбаченому законом порядку.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами положень пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржених судових рішень, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 214/339/26.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников