Ухвала № 138668599 у справі № 361/670/20 від 28.07.2026

УХВАЛА

28 липня 2026 року

м. Київ

справа № 361/670/20

провадження № 61-9494зно26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об`єднання «Трудовик» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Садівничого об`єднання «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та просила визнати протиправними дії Садівничого об`єднання «Трудовик» (далі - СО «Трудовик», об`єднання) в особі голови ради об`єднання Киричук Н. М., пов`язані з відмовою добровільно відновити порушене право позивача на споживання електричної енергії, зобов`язати відповідача протягом п`яти днів з дня оголошення рішення суду відновити порушене право шляхом підключення до електромережі садового будинку позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У березні 2020 року СО «Трудовик» звернулося до суду із зустрічним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання 27 796,52 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та штрафні санкції.

Рішенням від 30 травня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав неправомірними дії СО «Трудовик» щодо не відновлення після відкриття 12 листопада 2019 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у цивільній справі № 361/7701/19 електропостачання до садового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнув із СО «Трудовик» на користь ОСОБА_1 35 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Зустрічний позов СО «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» заборгованість за спожиту електроенергію та штрафні санкції в загальному розмірі 27 796,52 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 34 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 07 червня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Постановою від 30 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання дій СО «Трудовик» неправомірними та відшкодування моральної шкоди скасував та ухвалив в цій частині вимог нове судове рішення про відмову в позові, у решті рішення залишив без змін. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року в частині розподілу судових витрат змінив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» 6 726,40 грн судового збору та 45 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року, та зустрічне забезпечення, вжите ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року, скасував.

Постановою від 30 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2022 року - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СО «Трудовик» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом СО «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у цій справі.

Ухвалою від 21 травня 2026 року Верховний Суд відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвалиВерховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до СО «Трудовик» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом СО «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій.

Ухвалу мотивував тим, що ухвала Верховного Суду від 23 березня 2026 року відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України не є рішенням, постановою або ухвалою суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили та можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

13 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повторно звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у цій справі.

Заяву про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами необхідно повернути заявниці з таких підстав.

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

За правилами статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.

Відповідно до зазначених вимог закону переглянуті за нововиявленими обставинами можуть бути лише ті рішення суду касаційної інстанції, якими судове рішення було змінено або ухвалено нове судове рішення.

Верховний Суд не є судом, який у цій справі ухвалював своє судове рішення, змінював або скасовував судове рішення попередніх інстанцій, оскільки ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження.

Отже, ухвала Верховного Суду від 23 березня 2026 року, відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України не є рішенням, постановою або ухвалою суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили та можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою, укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).

За змістом зазначеної частини цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Крім цього частина четверта цієї ж статті передбачає, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Тобто суд зобов`язаний виявляти зловживання сторонами своїми процесуальними правами та протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи.

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Також Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 вказав на те, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України» неодноразово наголошував на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

У травні 2026 року ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у цій справі і ухвалою від 21 травня 2026 року Верховний Суд відмовив у прийнятті цієї заяви.

Ухвалу від 21 травня 2026 року Верховний Суд мотивував тим, що ухвала Верховного Суду від 23 березня 2026 року відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України не є рішенням, постановою або ухвалою суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили та можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У липні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повторно звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у цій справі.

Ці обставини дають достатні підстави вважати, що неодноразово подаючи заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами, яка не є об`єктом такого перегляду, ОСОБА_1 фактично намагається змусити Верховний Суд скасувати цю ухвалу і відкрити касаційне провадження у справі № 361/670/20.

Така свідома процесуальна поведінка ОСОБА_1 є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неодноразове подання ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали Верховного Суду за нововиявленими обставинами, яка не є об`єктом такого перегляду, і яка вже вирішена Верховним Судом, зловживанням процесуальним правом та повернути їй цю заяву відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України.

За частиною четвертою статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи визначені цим Кодексом.

Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_1 на необхідність належного користування процесуальними правами учасника судового процесу та попереджує її, що подальше зловживання цими правами може мати наслідком застосування до неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Керуючись статтями 44, 260, 423, 425, 427 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об`єднання «Трудовик» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Садівничого об`єднання «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв