УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 947/28022/20
провадження № 61-14945св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення»,
відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «Банк Восток»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про ухвалення додаткового судового рішення у справіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, договору оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, договорів іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» (далі - ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток», банк), у якому просило:
- визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя
від 26 лютого 2020 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О. та зареєстрований за № 99;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладений ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О. і зареєстрований за № 102;
- визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення
від 04 березня 2020 року, укладений ПАТ «Банк Восток» та
ОСОБА_2 (номер запису 35797601) щодо нежитлового приміщення загальною площею 2 057,6 кв. м, розташованого на
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення
від 04 березня 2020 року, укладений ПАТ «Банк Восток» та
ОСОБА_1 (номер запису 357998581) щодо нежитлового приміщення загальною площею 2057,6 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2 .
2. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 26 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 99.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та
ФОП ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., зареєстрований в реєстрі за № 102.
Визнано недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між ПАТ «Восток» та ОСОБА_2 , № запису 35797601.
Визнано недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між ПАТ «Восток» та ОСОБА_1 , № запису 35798581.
5. Постановою Верховного Суду від 09 липня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток», в інтересах якого діє адвокат
Саричева Н. А., задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договорів іпотеки від 04 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.
6. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про ухвалення додаткового рішення, у якій товариство просить вирішити питання розподілу судових витрат, а саме: стягнути судовий збір на користь товариства з ОСОБА_1 в сумі
14 188,50 грн, а з ФОП ОСОБА_3 - 4 729,50 грн.
7. Заява мотивована тим, що під час розгляду справи ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» понесло витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 37 836 грн, зокрема: 8 408 грн за подання до суду позовної заяви, яка містить чотири вимоги немайнового характеру; 12 612 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду; 16 816 грн за подання касаційної скарги на рішення суду.
При цьому постановою Верховного Суду від 09 липня 2025 року залишено в силі постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя та визнання недійсним договору оренди і таким чином задоволено дві з чотирьох вимог немайнового характеру.
Вказує, що за першою задоволеною вимогою (визнання недійсним договору про поділ майна) судовий збір у розмірі 9 459 грн має бути покладено на ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 помер, а за другу вимогу (визнання недійсним договору оренди) судовий збір у розмірі 9 459 грн має бути покладено у рівних частках на ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 - по 4 729,50 грн з кожного.
8. У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Дзяткевич А. В., подала заперечення проти заяви товариства, вважаючи, що підстави для стягнення з неї судового збору відсутні.
9. Перевіривши доводи ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
11. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
12. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
13. Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року, направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, не здійснював розподіл судових витрат.
14. При цьому відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц, у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
15. Водночас Одеський апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», у постанові від 19 вересня
2024 року питання розподілу судових витрат не вирішив, не зважаючи на те, що саме цей суд ухвалив остаточне рішення щодо позовних вимог, за які позивач просить відшкодувати судовий збір (визнання недійсним договору про поділ майна та договору оренди).
16. Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року не змінював постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору про поділ майна та договору оренди і не ухвалював в цій частині нового судового рішення.
17. Отже товариство не позбавлене можливості звернутись до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги в частині вимог про визнання недійсним договору про поділ майна та договору оренди, задоволених апеляційним судом.
18. З огляду на викладене, заява ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про ухвалення Верховним Судом додаткового рішення шляхом стягнення судового збору за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги за вимоги про визнання недійсним договору про поділ майна та договору оренди задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович