УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
справа № 522/862/24
провадження № 61-8474ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Байдерін Олександр Анатолійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2024 року Приморська окружна прокуратура м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 54588358
від 15 жовтня 2020 року про реєстрацію права власності на об?єкт житлової нерухомості - гараж, за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2194109451101;
- ?зобов?язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення за власний рахунок об?єкта самочинного будівництва - гараж, загальною площею 25,3 кв.м, по
АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року позовну заяву Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 54588358 від 15 жовтня
2020 року про реєстрацію права власності на об`єкт житлової нерухомості - гараж, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2194109451101. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Шарніна Ю. задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року в оскаржуваній частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва - гаражу, загальною площею 25,3 кв.м по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
24 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Байдерін О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня
2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року,
в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Безпосередньо у касаційній скарзі заявником було викладено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, яке мотивовано тим, що копію постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Байдеріна О. А. в підсистемі Електронний суд ЄСІКС - 23 травня 2026 року, що підтверджується відомостями картки руху документу сформованої у підсистемі Електронний суд, та фактичного вручено 25 травня 2026 року. Просив врахувати, що робоче місце адвоката Байдеріна О. А. знаходиться у місті Одесі, яка в умовах воєнного стану піддається постійним ракетно-дроновим атакам, що значно ускладнює роботу адвоката, внаслідок чого вважає поважними зазначені ним причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Байдеріна О. А. залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, з урахуванням обставин викладених у цій ухвалі, та надання суду доказів на їх підтвердження.
Визнаючи неповажними зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд зазначив, що
в касаційній скарзі відсутні відомості про те, чи отримувала сама ОСОБА_1 оскаржену постанову апеляційного суду.
Звернув увагу заявника, що посилання адвоката Байдеріна О. А. на те, що постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року фактично було вручено заявнику 25 травня 2026 року, не заслуговують на увагу, оскільки положеннями статті 123 ЦПК України встановлено загальний процесуальний підхід до визначення початку перебігу процесуальних строків, який починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Вказав, що запровадження воєнного стану в Україні також не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, на що звертав увагу Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
21 липня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Байдерін О. А., на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 липня 2026 року, подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, в якому зазначив, що ОСОБА_1 копію постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року фактично отримала
27 травня 2026 року, та просив врахувати обставини викладені ним
у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, які були зазначені заявником при поданні касаційної скарги. До клопотання долучив повідомлення про місце оренди робочого місця адвоката, повідомлення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради від 20 липня
2026 року щодо кількості та тривалості повітряних тривог у місті Одеса та фотокопії з місць постраждалих внаслідок ракетних атак на місто Одесу.
Верховний Суд дійшов висновку, що наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Байдеріним О. А. підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, а зволікання зі зверненням із касаційною скаргою є необґрунтованим.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення
від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням
у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання
у принцип остаточності судового рішення.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Байдерін О. А. був обізнаним про перебування справи № 522/862/24
у провадження апеляційного суду, оскільки 21 травня 2025 року отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, а також адвокатом Байдеріним О. А. було подано відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, що підтверджується відомостями підсиситеми Електронний суд ЄСІКС.
Таким чином, заявник, будучи обізнаним про відкрите апеляційне провадження у Одеському апеляційному суді, отримавши копію оскаржуваної постанови 23 травня 2026 року, не реалізував своє процесуальне право на касаційне оскарження у визначений законом строк до 22 червня 2026 року.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення, слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно
є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які
є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони,
і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження. При цьому саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року в справі № 480/8341/22 вказав, що вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду).
Тому, якщо адвокат, отримавши судове рішення до електронного кабінету, пропустив строк на його оскарження, і не повідомив про це учасника справи, якого він представляє, негативні наслідки нестиме саме учасник справи.
Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 копію постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року отримала лише 27 травня 2026 року, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Крім того, положеннями частина сьомої статті 272 ЦПК України передбачено якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
З огляду на зазначене та надаючи оцінку наведеним заявником підставам для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження Верховний Суд виходить із того, що додані до заяви про усунення недоліків касаційної скарги документи не підтверджують що, заявником вживались заходи щоб довідатись про стан відомого їй судового провадження у справі № 522/862/24 та подати касаційну скаргу в межах визначеного законом строку.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що заявником у заяві, яка подана на виконання ухвали Верховного Суду від 09 липня 2026 року, не зазначив обґрунтованих, незалежних від нього об`єктивних причин пропуску строку звернення
з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, не довів наявності об`єктивних перешкод для звернення з касаційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, якими заявник обґрунтовує поважність причин значного пропуску процесуального строку, встановленого законом, не є поважними та не вказують на наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали поданню касаційної скарги, та не можуть бути підставами для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 17 березня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 30 квітня 2026 року у справі № 522/862/24.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави для поновлення цього строку є неповажними та не підтверджені належними доказами у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними наведені представником
ОСОБА_1 - адвокатом Байдеріним Олександром Анатолійовичем підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 522/862/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Байдерін Олександр Анатолійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк