УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 362/4890/16
провадження № 61-9227ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення селищної ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2026 року Обухівська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» звернулася до суду із позовом до Глевахівської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , в якому просила:
- визнати недійсним (незаконним) рішення Глевахівської селищної ради № 714-31-V від 03 вересня 2009 року в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 087181 від 06 грудня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером [номер приховано]:02:003:0010, яка розташована по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію;
- витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин та генетики НАН України» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером [номер приховано]:02:003:0010, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 24 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року в частині вирішення позовних вимог заявлених прокурором в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» скасував, позов прокурора в цій частині позовних вимог залишив без розгляду.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року в іншій частині змінив, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування позовної давності.
В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року залишив без змін.
09 липня 2026 року Київська обласна прокуратура, через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року в указаній вище справі.
Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків, а саме: надання відомостей щодо вартості спірного майна та в разі необхідності доплати судового збору.
13 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява Київської обласної прокуратури про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору.
24 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява Київської обласної прокуратури про усунення недоліків касаційної скарги в якій зазначено, що вартість спірної земельної ділянки на момент звернення до суду становила 35 742,72 грн.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності
у цивільних правовідносинах.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними рішення селищної ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 35 742,72 грн.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення селищної ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко