УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 1806/13418/12
провадження № 61-9346ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у провадженні за заявою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрик Ольги Михайлівни про видачу дубліката виконавчого листа в справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрик О. М. (далі - державний виконавець Бистрик О. М., відділ ДВС) звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 1806/13418/12 для подальшого виконання рішення суду у зв`язку з втратою оригіналу під час переїзду відділу ДВС.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2013 року у справі № 1806/13418/12, провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 20 876,76 грн.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, погодився з тим, що наявні підстави для видачі дублікату виконавчого листа, оригінал якого перебував на виконанні, проте був втрачений під час переїду відділу ДВС.
Суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів втрати оригіналу виконавчого листа, оскільки вказане спростовано довідкою начальника відділу ДВС від 28 січня 2026 року № 18316, відповідно до якої виконавчий лист №1806/13418/12 від 18 січня 2013 року втрачено у зв`язку з переїздом відділу ДВС з вул. Гамалія, 31А, м. Суми на проспект Перемоги, 6, м. Суми.
Також, Сумський апеляційний суд відхилив довід апеляційної скарги ОСОБА_1 пропуск строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/13418/12 від 18 січня 2013 року відкрито та перебуває на примусовому виконанні у відділі ДВС, тобто строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсних обставин втрати оригіналу виконавчого листа, а державний виконавець такі обставини не підтвердила належними доказами.
Суди не встановили час втрати виконавчого листа, тому не вирішено питання про звернення державним виконавцем про видачу його дубліката в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки, останні виконавчі дії були вчиненні у 2016 року, суди не дослідили питання про повернення стягувачу оригіналу виконавчого документа у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Місцевий суд всупереч клопотанню розглянув справу без участі ОСОБА_1 .
Суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
Судами встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2013 року у справі № 1806/13418/12 позов Управління майна комунальної власності Сумської міської ради задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 20 876,76 грн та на користь держави 229,40 грн судового збору.
12 лютого 2013 року зазначене рішення набрало законної сили та 13 лютого 2013 судом видано виконавчі листи.
12 квітня 2013 року ухвалою суду внесено виправлення в рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2013 року та зазначено, що з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради підлягає стягненню 214,60 грн судового збору, а не 229,40 грн на користь держави.
17 травня 2013 ухвалою суду внесено виправлення у виконавчий лист, виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, та вказано стягувачем «Управління майна комунальної власності Сумської міської ради»
Згідно з довідкою начальника Зарічного відділу ДВС від 28 січня 2026 року № 18316 на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/13418/12 від 18 січня 2013 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 20 876,76 грн. Оригінал виконавчого документу було втрачено у зв`язку з переїздом Зарічного відділу ДВС з вул. Гамалія, 31А, м. Суми на проспект Перемоги, 6, м. Суми.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України
№ 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження
№ 61-20552св18).
У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується».
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року по справі
№ 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі
№ 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).
В цій справі № 1806/13418/12 суди першої та апеляційної інстанції, встановивши, що виконавчий документ перебував на виконанні у відділі ДВС, проте був втрачений під час переїзду відділу ДВС, при цьому виконавче провадження не завершено, виконавчий документ не повернуто, а в силу пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, дійшли обґрунтованого висновку, що державним виконавцем Бистрик О. М. не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання під час звернення до суду із заявою про видачу його дубліката.
За наведених обставин, встановивши обставини втрати оригіналу виконавчого документа в справі № 1806/13418/12, а саме під час переїзду відділу ДВС, що підтверджено довідкою начальника Зарічного відділу ДВС від 28 січня 2026 року № 18316, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшли до правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Відповідно є безпідставним довід касаційної скарги ОСОБА_1 , що суди попередніх інстанцій не встановили дійсних обставин втрати оригіналу виконавчого листа, а державний виконавець такі обставини не підтвердила належними доказами, не вирішили питання про звернення державним виконавцем про видачу його дубліката в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Серед іншого, доводи касаційної скарги в цій частині зводять до переоцінки доказів в справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги, що останні виконавчі дії були вчиненні у 2016 року, проте суди не дослідили питання про повернення стягувачу оригіналу виконавчого документа у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не мають правового значення та не підлягають оцінці під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа.
Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги, що місцевий суд всупереч клопотанню розглянув справу без участі ОСОБА_1 , оскільки відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Вказана норма права не містить обов`язку суду першої інстанції про виклик, зокрема й боржника та його обов`язкову участь в судовому засіданні для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому, Верховний Суд зауважує, що вказане не вплинуло на правильність та законність оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.
Довід касаційної скарги, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження є безпідставним, оскільки зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду свідчить, що суди розглянути справу № 1806/13418/12 у відкритому судовому засіданні, при цьому, ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції був присутнім.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Отже, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, постановлені із додержанням норм права, підстав для їх скасування відсутні.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у провадженні за заявою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрик Ольги Михайлівни про видачу дубліката виконавчого листа в справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк