УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 277/749/25
провадження № 61-8063ск26
Верховний Суд у складі судді Другої палати Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2026 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю,
ВСТАНОВИВ:
12 червня 2026 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - десять днів із дня вручення ухвали. Зокрема, заявнику необхідно було: (1) подати касаційну скаргу в новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, у якій уточнити підстави касаційного оскарження з урахуванням роз`яснень, викладених у зазначеній ухвалі, та чітко зазначити конкретний пункт (конкретні пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (цих підстав); (2) вказати відомості про учасників справи Військова частина НОМЕР_1 та ОСОБА_2 ; (3) подати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
13 липня 2026 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 заособом поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила касаційну скаргу в новій редакції.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
В уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, наводить правову позицію, викладену в листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, та зазначає, що наведені в ньому роз`яснення підлягають урахуванню під час вирішення цього спору.
Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу заявниці на те, що посилання у касаційній скарзі на роз`яснення Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, роз`яснення Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають виключно рекомендаційний характер.
Крім того, в касаційній скарзі заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, а також у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/203/16, від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц, від 05 серпня 2022 року у справі № 442/3303/20, від 11 листопада 2022 року у справі № 752/2546/18, від 15 березня 2023 року у справі № 519/475/17, від 08 травня 2023 року у справі № 753/1902/21 та від 18 грудня 2023 року у справі № 361/5135/19.
Водночас заявник не зазначає, які саме висновки щодо застосування норм права викладені у наведених судових рішеннях, не обґрунтовує подібності правовідносин у цих справах із правовідносинами у справі, що переглядається, а також не конкретизує, які саме висновки суди першої та апеляційної інстанцій не врахували під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Саме лише формальне посилання на постанови Верховного Суду без наведення змісту відповідних правових висновків та обґрунтування їх незастосування судами попередніх інстанцій не свідчить про дотримання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо належного зазначення підстав касаційного оскарження.
Отже, ОСОБА_1 вимоги ухвали Верховного Суду від 23 червня 2026 року не виконала. Заявниця не навела належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, послалася на роз`яснення, викладені в листі Верховного Суду України, які не є висновками щодо застосування норм права, а також формально зазначила перелік постанов Верховного Суду без конкретизації викладених у них правових висновків, їх подібності до спірних правовідносин та обґрунтування того, які саме висновки не були враховані судами попередніх інстанцій.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Враховуючи, що недоліки касаційної скарги з огляду на вимоги ухвали Верховного Суду від 23 червня 2026 року не усунуті, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявникові, що повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова