Справа № 953/2060/26
н/п 2/953/2199/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,
представника позивача - Некрасов О.В. (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання.
Позовна заява мотивована тим, що у сторін від шлюбу наявна спільна дитина. Шлюб між сторонами було розірвано. Після розлучення між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки донька фактично проживає з матір`ю, при цьому відповідач намагається забрати дитину, щоб не сплачувати аліменти. Наводить випадки, які мали місце в березні 2024 та липні 2025 року, коли відповідач забирав доньку без дозволу матері.
Виклад позиції відповідача
Відповідач право на подання відзиву на позов чи інших заяв не скористався.
Позиція третьої особи
24.04.2026 від третьої особи надійшли пояснення та висновок. Просила розгляд справи здійснювати без участі третьої особи, а рішення прийняти з урахуванням наданого висновку Департаменту.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 02.03.2026 прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив загальне позовне провадження, призначив справу до розгляду, залучив до участі у справі третю особу, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав, витребував висновок у органу опіки та піклування.
26.03.2026 суд замінив третю особу у справі та витребував висновок органу опіки щодо розв`язання спору по суті.
Суд ухвалою від 27.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи відкладався з метою з`ясування позиції відповідача, зокрема, до 30.07.2026, однак він у судові засідання не з`явився.
30.07.2026 у судове засідання з`явився представник позивачки. Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал повісток суду до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та відповідно до статей 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Представник позивачки у судовому засідання вважав за можливе здійснювати розгляд у відсутність відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, ураховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, клопотання третьої особи, позицію представника позивачки, відсутність клопотань щодо неможливості розгляду справи дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача та третьої особи.
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Вказав, що між сторонами наявний конфлікт з приводу визначення місця проживання дитини, що виражається у постійному намаганні відповідача побачитись, забрати доньку у той час, коли позивачки не має дома.
Фактичні обставини, встановлені судом
17.07.2022 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) складено актовий запис № 879.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась спільна дитина - донька, ОСОБА_3 , про що Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.09.2023 зроблено актовий запис № 508.
23.12.2024 рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
26.12.2024 Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішенням, яким стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі від всіх видів заробітку. Постановою Харківського апеляційного суду від 09.08.2024 рішення суду першої інстанції змінено, розмір аліментів зменшено до 1/6 від всіх видів доходів.
З 12.10.2023 місце проживання дитини ОСОБА_3 зареєстроване за адресою місця реєстрації матері - позивача: АДРЕСА_1 , а з 21.10.2023 дитина фактично проживає за вказаним місцем своєї реєстрації разом з матір`ю (позивачем) у належній позивачу квартирі, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.01.2026 та копією договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2016.
На підтвердження наявності умов для проживання дитини та забезпечення її потреб позивачка надає:
- копію договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2016 та довідку про місце реєстрації дитини (на підтвердження факту наявності житла);
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (для забезпечення потреб дитини - здійснювати у будь-який час візити до лікаря, відвідування парків, розважальних центрів, гуртків, у разі небезпеки - евакуюватись з дитиною до іншого населеного пункту тощо);
- довідку про доходи Харківської обласної прокуратури № 21-4 від 03.02.2026 (на підтвердження наявності роботи та сталого доходу);
- довідку про участь батьків ОСОБА_3 у її дошкільному житті щодо забезпечення дошкільного життя дитини Договір з дошкільним закладом укладено з матір`ю дитини;
- довідку КНП "Міська дитяча поліклініка № 23" ХМР № 128/0/567-26 від 06.02.2026, що догляд за ОСОБА_3 та її лікування здійснює мати, ОСОБА_1 ;
- витяг з ІАС "Обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" щодо відсутності судимостей у позивачки станом на 13.02.2026;
- характеристику з місця роботи;
- копії медичних довідок, що позивачка не перебуває на обліку у псих, нарко диспансерах.
Також до позовної заяви додано копії фотографій, на яких зафіксовано мати з дитиною.
Позивачка вказує на конфлікт, який мав місце 09.03.2024, під час якого, як вказує заявниця отримала травму, на підтвердження надала висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 9-4/24 від 11.03.2024, згідно з яким травми є легкими тілесними ушкодженнями, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи не значної стійкої втрати працездатності.
Крім того, зазначає про конфлікт, який мав місце у липні 2025 року, який полягав у тому, що під час спілкування відповідача з дитиною в присутності позивачки біля під`їзду за місцем мешкання останньої з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , Позивачка повернулась до дому за речами, а коли вийшла на двір відповідача з дитиною не було. Вказує, що виявила дитину за місцем проживання відповідача, де також була його мати. На підтвердження надала відеозапис.
Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей від 24.04.2026 № 152/0/1131-16 Департамент вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, ОСОБА_1 . Під час розгляду та вивчення наданих документів встановлено: малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до обстеження умов проживання, створені належні умови для проживання дитини. З`ясувати думку батька дитини не виявилось можливим. ОСОБА_2 запрошувався до Департаменту служб але за запрошенням не з`явився. Письмових пояснень або відзиву на позов до Департаменту батько не надсилав, засобами телефонного зв`язку зазначив, що не має підстав для співбесіди, свого ставлення до питання не повідомив. Питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 із матір`ю, було розглянуто на засіданні Комісії.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Між сторонам існували сімейні правовідносини. Шлюб було розірвано. Від шлюбу у сторін є спільна донька. Спір у справі стосується визначення місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права та висновків ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (див постанову Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 501/876/24).
У справі, що розглядається встановлено, що після припинення між сторонами шлюбних відносин малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_1 .
На підтвердження наявності умов для забезпечення якнайкращих інтересів дитини позивачка надала:
-копію договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2016 та довідку про місце реєстрації дитини, на підтвердження факту наявності житла;
-копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 для забезпечення потреб дитини - здійснювати у будь-який час візити до лікаря, відвідування парків, розважальних центрів, гуртків, у разі небезпеки - евакуюватись з дитиною до іншого населеного пункту тощо;
-довідку про доходи Харківської обласної прокуратури № 21-4 від 03.02.2026 на підтвердження наявності роботи та сталого доходу;
-довідку про участь батьків ОСОБА_3 у її дошкільному житті щодо забезпечення дошкільного життя дитини;
-довідку КНП "Міська дитяча поліклініка № 23" ХМР № 128/0/567-26 від 06.02.2026, що догляд за ОСОБА_3 та її лікування здійснює мати, ОСОБА_1 ;
-витяг з ІАС "Обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" щодо відсутності судимостей у позивачки станом на 13.02.2026;
-позитивну характеристику з місця роботи;
-копії медичних довідок, що позивачка не перебуває на обліку у псих, нарко диспансерах.
Наведені докази у їх сукупності, на переконання суду, підтверджують обставини забезпечення дитини належними умовами для проживання та розвитку.
Крім того, орган опіки та піклування склав висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_1 , згідно з яким вважав доцільним визначити місце проживання дитини з матір`ю.
При цьому суд враховує пояснення наведені у позові щодо наявності спору про визначення місця проживання дитини, на підтвердження чого позивачка надала висновок щодо отриманих травм та відеозапис за наслідками конфлікту, що виник між сторонами. Також суд вважає за необхідне врахувати процесуальну поведінку відповідача, який жодного разу у судове засідання не з`явився та не надав своїх пояснень. Також відповідач не з`явився до органу опіки та піклування для складання висновку. Наведені обставини у цій конкретній справі, на переконання суду, вказують на наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини та відсутність згоди стосовно визначення такого.
Відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір`ю на момент пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц, від 29.11.2023 у справі № 757/555/22, від 26.06.2024 у справі № 334/3710/22, від 27.06.2024 у справі № 333/5987/22.
Отже, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку про необхідність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.
Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини слід задовольнити.
Судові витрати
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та покладає їх на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити.
2. Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03.08.2026.
Учасники справи
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач (боржник): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Роман ВІТЮК