ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5701/26 Справа № 201/12413/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/12413/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Таміла Вєзіровна, про визнання договору дарування недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про зупинення провадження у справі, постановлену у складі судді Демидової С.О., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Т.В. про визнання договору дарування недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинувальним актом ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначила, що позивач звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 25 вересня 2023 року недійсним, оскільки був вчинений проти її волі внаслідок застосування до неї фізичного ти психологічного тиску зі сторони відповідача, на підтвердження чого надала суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
12 грудня 2025 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Вважає, що оскільки предмет доказування у даній цивільній справі безпосередньо пов`язаний з обставинами, які є предметом дослідження при розгляді справи №201/16848/25, зокрема щодо встановлення наявності чи відсутності вчинення протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 . Встановлення цих обставин у межах цивільного судочинства до завершення кримінального провадження фактично означатиме передчасне надання оцінки діям ОСОБА_2 , що суперечить презумпції невинуватості.
У зв`язку з чим просила суд зупинити провадження у цивільній справі №201/12413/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Т.В. про визнання договору дарування недійсним, на підставі п.6 ч.1 ст.2151 ЦПК України, до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинувальним актом ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року клопотання задоволено, провадження у цивільній справі №201/12413/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Т.В., про визнання договору дарування недійсним - зупинено до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинувальним актом ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, що призведе до затягування розгляду справи на не визначений термін.
Суд в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку, що обставини та докази встановлені судом під час розгляду кримінальної справи №201/16848/25 мають вирішальне значення для прийняття рішення у цивільній справі.
Із мотивів оскаржуваної ухвали не вбачається обставин, які б вказували на об`єктивну неможливість розгляду цивільної справи №201/12413/24 до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинувальним актом ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Навіть якщо припустити, що при розгляді Соборним районним судом міста Дніпра кримінального провадження №12023046650000478 будуть встановлюватись окрім правової кваліфікації за ч.1 ст.125 КК України щодо умисного нанесення ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , обставини, які можуть вплинути на розгляд цивільної справи, чи дійсно було здійснено психологічний вплив на ОСОБА_1 в період укладання договору дарування, суд при розгляді цивільної справи №201/12413/24 має повноваження самостійно надати таку оцінку при прийнятті рішення по справі, не чекаючи вироку у кримінальній справі.
Факт вчинення чи не вчинення насильства у цивільному процесі не обов`язково доводити саме вироком суду у кримінальному провадженні.
Крім того, у кримінальному та цивільному процесах діють різні стандарти доказування: у кримінальному діє стандарт «поза розумним сумнівом», а у цивільному - «баланс вірогідностей».
Також, в оскаржуваній ухвалі не надано обґрунтованих підстав щодо прийняття чи не прийняття судом до уваги того факту, що слідчим відділом ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023041650001609 від 17 жовтня 2023 року за фактом примушування ОСОБА_1 до виконання цивільно-правових зобов`язань дарування ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_1 , та її близькими родичами, що завдало великої шкоди.
Досудове розслідування за даних фактом триває, а копії з матеріалів кримінального провадження №12023041650001609 було надано до суду разом з позовною заявою, які і дають підстави для розгляду справи по суті у розумні строки.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме обставини, що встановлюються у кримінальному №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за провадженні обвинувальним актом ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, мають преюдиційне значення для цивільної справи №201/12413/24.
Таким чином, вважає, що відсутня об`єктивна неможливість розгляду цивільної справи, що є порушенням судом першої інстанції вимог ст.251 ЦПК України.
Зупиняючи провадження, суд першої інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, де визначено, що межі зупинення провадження не повинні призводити до порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку.
Предметом даного спору є визнання договору дарування недійсним на підставі ст.231 ЦК України (правочин вчинений під впливом насильства). Обставини, що підлягають доказуванню у цій справі (дефект волі позивача), можуть бути встановлені судом самостійно шляхом оцінки наданих сторонами доказів, наявності висновків експертів, медичної документації тощо. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не позбавляє суд можливості надати оцінку доказам у їх сукупності.
Також суд першої інстанції, зупиняючи провадження, не врахував правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року №759/17065/14-ц, відповідно до якого суд зазначив, що правочин, вчинений під впливом насильства є нікчемним або оспорюваним, і цивільний суд має самостійно оцінювати докази такого насильства.
У зв`язку з чим просить ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, через представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає викладені в апеляційній скарзі висновки такими, що не мають правового підґрунтя, не відповідають дійсним обставинам справи.
Вказує, що обставини та докази встановлені судом під час розгляду кримінальної справи №201/16848/25 мають вирішальне значення для прийняття рішення у даній справі. Судом встановлено причинно-наслідковий зв`язок з діями ОСОБА_2 , описаними в обвинувальному акті та підставами заявленого позову, оскільки вказані обставини є тотожними за своєю природою та часом виникнення.
Суд дійшов правильного висновку, що обставини та докази встановлені судом під час розгляду кримінальної справи №201/16848/25 мають вирішальне значення для прийняття рішення у даній справі.
Встановлення цих обставин у межах цивільного судочинства до завершення кримінального провадження фактично означатиме передчасне надання оцінки діям ОСОБА_2 , що суперечить презумпції невинуватості. Отже, вирок суду у кримінальній справі №201/16848/25 впливає на оцінку судом доказів у цій справі.
Відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що зупинення провадження суттєво порушує права скаржника на справедливий суд у розумні строки, оскільки саме в рамках розгляду кримінальної справи №201/16848/25 судом досліджуватимуться матеріали кримінального провадження, за результатами розгляду яких судом буде встановлено наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. В тому числі судом в кримінальній справі має бути встановлено чи здійснювався ОСОБА_2 фізичний або психологічний вплив на ОСОБА_1 в період укладання договору дарування на будинок.
Враховуючи вказане вище, обставини та докази встановлені судом під час розгляду кримінальної справи №201/16848/25 мають вирішальне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі.
На сьогоднішній день, обвинувальний акт передано до суду, а остаточне рішення судом в кримінальному провадженні №12023046650000478 не прийнято, з огляду на викладене, наявні підстави для зупинення провадження у цивільній справі №201/12413/24 до набрання законної сили вироком суду у відповідному кримінальному провадженні, оскільки подальший розгляд цивільної справи є об`єктивно неможливим до встановлення обставин у порядку кримінального судочинства.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, вважаємо, що суд першої інстанції правомірно, з дотримання вимог чинного законодавства і обґрунтувавши свою позицію запинив провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинувальним актом ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
У зв`язку з чим просить ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про зупинення провадження у справі залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у справі є визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки позивачем на користь відповідача, вчиненого проти волі позивачки, внаслідок застосування до неї фізичного ти психологічного тиску зі сторони відповідача, а в рамках розгляду кримінальної справи судом досліджуватимуться матеріали кримінального провадження №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та за результатами розгляду яких, судом буде встановлено наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України, в тому числі чи здійснювався ОСОБА_2 фізичний або психологічний вплив на ОСОБА_1 в період укладання договору дарування на будинок.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.
Так зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до ст.252 ЦПК України зупинення провадження у справі є правом суду, а не обов`язком.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі в цьому випадку зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Варто враховувати, що відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі №308/5006/16-ц від 27 лютого 2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі №1522/27468/12 від 07 листопада 2018 року.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Розумність строків розгляду справи згідно зі ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено та не розкрито мотивів та підстав, з яких суд дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом перевірки законності та обґрунтованості позовних вимог до розгляду кримінальної справи №201/16848/25.
Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи вимоги цивільного законодавства та сталу практику суду касаційної інстанції, в тому числі по даній категорії спорів, особа має право на захист свого порушеного права судом, а доведеність складу злочину в діях відповідача у кримінальній справі вироком суду, у разі наявності для того підстав, не позбавляє останнього права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Крім того, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд першої інстанції також не врахував усталену практику Верховного Суду, де визначено, що межі зупинення провадження не повинні призводити до порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме обставини, що встановлюються у кримінальному провадженні №12023046650000478 від 14 жовтня 2023 року у справі №201/16848/25 мають преюдиційне значення для даної цивільної справи №201/12413/24.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі, не дослідивши у повній мірі наявність чи відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи без встановлених у кримінальній справі обставин.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про зупинення провадження у справі скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -задовольнити.
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про зупинення провадження у справі №201/12413/24 - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Судді: