Справа № 592/10694/26
Провадження № 4-с/592/18/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Ковпаківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду і просить скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , яку внесено в Єдиний реєстр заборони відчуження нерухомого майна, номер обтяження № 7124449 від 05.05.2008 реєстратором: Перша Сумська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт № АА 568154 від 06.11.2003 року, виданої Ковпаківським райуправлінням юстиції, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , особа відносно якої накладено арешт вищевказаною постановою - ОСОБА_1 ; зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в особі його начальника Сергія Ричкаля, виключити обтяження № 7124449 від 05.05.2008. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та зняти його арешт, відповідно до постанови № АА 568154 від 06.11.2003 року, якою він був накладений.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при зверненні до приватного нотаріуса вона дізналася, що на її квартиру накладена заборона на відчуження. У подальшому вона отримала інформацію про те, що 20.11.2001 та 28.11.2002 Ковпаківським районним судом м. Суми винесено рішення про стягнення з неї та членів її сім`ї заборгованості по оплаті наданих послуг, на виконання яких Ковпаківським відділом державної виконавчої служби в м. Суми 06.11.2006 було відкрито виконавче провадження та винесено постанову № АА 568154 про арешт майна боржника з забороною його відчуження. На її звернення про знаття арешту, було отримано інформацію про те, що вся документація знищена. Зазначає, що наявна заборона на відчуження її майна порушує її законне право власника розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
Ухвалою суду від 23.06.2026 скарга прийнята до розгляду, призначене судове засідання.
В поданих запереченнях на скаргу, головний державний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Балаба Л.О. просила відмовити у задоволенні скарги, вказувала, що вимоги скаржника не містять обґрунтування та доказів доведення бездіяльності державного виконавця. Предметом оскарження є зняття арешту з майна, який був накладений постановою АА 568154 від 06.11.2003, однак виконавче провадження щодо вказаного арешту знищено за закінченням терміну зберігання, тому боржник невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 18).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2001 по справі № 2-3312/01 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ТОВ «СумиТЕКо» 535,18 грн., а також повернення держмита в сумі 51 грн., в рівних частинах, тобто по 12,75 грн. з кожного (а.с. 14).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2001 по справі № 2-3613/02 стягнуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ТОВ «СумиТЕКо» 940,26 грн. заборгованість по оплаті наданих послуг по теплозабезпеченню в солідарному порядку, та держмита сплаченого позивачем при зверненні до суду по 12,75 грн. з кожного (а.с. 15).
На виконання вказаних рішень державним виконавцем Ковпаківського району м. Суми Шептуріною О.В. при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-3312/01 та № 2-3613/02 06.11.2003 винесено постанову АА № 568154 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 16).
У подальшому 06.11.2003 вказана постанова була направлена на виконання (а.с. 17).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.07.2026, вбачається, що реєстратором: Перша Сумська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт АА 568154 від 06.11.2003, виданої Ковпаківським райуправлінням юстиції, накладено арешт на квартиру ОСОБА_1 - об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер обтяження № 7124449 від 05.05.2008.
Відповідно до довідки ТОВ «Сумитеплоенерго» від 13.02.2026 станом на 01.02.2026 ОСОБА_2 , яка є власником помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , не має заборгованості перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за послуги з постачання ТЕ (опалення), постачання гарячої води, абонплата ГВП, абонплата ТЕ, функціонування ГВП (а.с. 19).
На звернення ОСОБА_1 Ковпаківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що згідно пошукових даних вбачається наявність обтяжень, зокрема, постанова про арешт майна АА 568154, 06.11.2003, Ковпаківський райуправління юстиції. Виконавче провадження щодо вказаного арешту майна знищено за закінченням терміну зберігання, тому підстави для знаття арешту відсутні.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст.447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За частиною першою ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) завершені виконавчі провадження, термін зберігання яких закінчився, що складає 3 роки, підлягають знищенню.
Згідно ст. 38 Закону «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 2003 рік), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз наведеної норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив, що у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.
Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно скаржника ОСОБА_1 понад 20 років, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, провадження №61-12406св21 (ЄДРСРУ №108296856), від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21, ЄДРСРУ №108653799).
Таким чином, з моменту закінчення виконавчого провадження, скаржник втратив статус боржника, але через бездіяльність державного виконавця, якій не зняв арешт з його майна, як того передбачав Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 2003 рік), стосовно скаржника продовжує існувати обтяження - арешт нерухомого майна.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Такі висновки зробив Верховний суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.07.2022 по справі №2/0301/806/11 (провадження № 61/-3814св22).
Відповідно до положень ст. 450 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на цей час, відсутні підстави для продовження арешту майно скаржника, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447 - 453 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , яку внесено в Єдиний реєстр заборони відчуження нерухомого майна, номер обтяження № 7124449 від 05.05.2008 реєстратором: Перша Сумська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт № АА 568154 від 06.11.2003 року, виданої Ковпаківським райуправлінням юстиції, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , особа відносно якої накладено арешт вищевказаною постановою - ОСОБА_1 .
Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в особі його начальника Сергія Ричкаля, виключити обтяження № 7124449 від 05.05.2008. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та зняти його арешт, відповідно до постанови № АА 568154 від 06.11.2003 року, якою він був накладений.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА