Справа № 946/7369/25
Провадження № 2/946/1551/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засіданні Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину нерухомого майна, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (після зміни нумерації - 9) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Єфимовою Т.І. 21.01.1994 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1/124. Відповідачка по справі є власницею іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Єфимовою Т.І. 21.01.1994 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1/124. Зазначає, що у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка ніколи не проживала та не проживає на теперішній час, участі у догляді та утриманні будинку не приймає, постійно проживає на території Російської Федерації, є громадянкою цієї держави. Згідно висновку судового експерта дійсна (ринкова) вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами складає 276195,00 грн. Таким чином, вартість 1/2 частини даного будинку, належної ОСОБА_2 становить 138097,50 грн. Позивачем внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації (ТУ ДСА) в Одеській області 138097,50 грн, що підтверджується квитанцією ПАТ АБ «Укргазбанк» № 75162293 від 06.01.2026 року. З огляду на вказане, позивач просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою на її користь ринкової вартості 1/2 частини житлового будинку в розмірі 138097,50 грн., які внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації (ТУ ДСА) в Одеській області 138097,50 грн. згідно квитанції ПАТ АБ «Укргазбанк» № 75162293 від 06.01.2026 року, та визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_2 .
В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду сповіщений належним чином. Представник позивача, адвокат Зіновьєв О.О. в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, заяв чи клопотань по справі суду не надала, тому суд відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , перебуває з ним у дружніх стосунках. Сестру позивача - ОСОБА_2 вона давно не бачила, у будинку позивача вона не проживає. Зі слів ОСОБА_1 вони один з одним не спілкуються.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що сестра ОСОБА_1 проживає у Росії. Свідок ніколи її не бачила, не пам`ятає її, хоча проживає у селі з народження. На тему стосунків із сестрою вона із сусідом ОСОБА_1 ніколи не спілкувалися. Свідок не знає чи прожила коли-небудь ОСОБА_2 у спірному будинку.
Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до перенумерації - 5) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Єфимовою Т.І. 21.01.1994 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1/124 (а.с.8).
В свою чергу, ОСОБА_2 є власницею 1/2 частини вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до перенумерації - 5) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Єфимовою Т.І. 21.01.1994 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1/124 (а.с.8).
Дані обставини підтверджуються довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» від 31.07.2026 року №320.
Відомості щодо реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.
Згідно з висновком судового експерта Цуркана В.І. №63/63-2025 від 12.09.2025 року експертного будівельно-технічного, оціночно-будівельного дослідження ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 12.09.2025 року складає 276195,00 грн (двісті сімдесят шість тисяч сто дев`яноста п`ять грн. 00 коп.), що еквівалентно 6850 дол. США (курс 100$ США станом на 12.09.2025 року за даними НБУ складає 4131,27 грн.). Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, житловий будинок літ. «А» у складі домоволодіння по АДРЕСА_1 є неподільним відповідно до досліджуваних часток 1/2 та 1/2, оскільки відсутня технічна можливість переобладнати його приміщення у дві ізольовані з дотриманням вимог пунктів 5.17 - 5.26 державних будівельних норм ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», також відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦК України неподільними залишаються господарські споруди» (а.с.9-22).
Відповідно до довідки Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.10.2021 року №692 відповідно до рішення виконкому Новонекрасівської сільської ради №1 від 25.01.1995 року «Об изменении нумерации по пер.Космонавтов» а відповідно до погосподарської книги №3 домоволодінню за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вимогами ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Правовою підставою для припинення права на частку у спільному майні є стаття 365 ЦК України.
Відповідно до вказаної статті право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно квитанції №75162293 від 06.01.2026 року позивач ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації (ТУ ДСА) в Одеській області грошові кошти в загальному розмірі 138097,50 грн., призначення платежу: припинення права на частку, ст. 365 ЦКУ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , справа №946/7369/25, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області (а.с.43).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Таким чином, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування положень статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні, що викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 219/1551/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 524/2579/18, від 29 січня 2021 року у справі № 629/511/17.
Слід також зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме: справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи висновок судового експерта Цуркана В.І. №63/63-2025 від 12.09.2025 року експертного будівельно-технічного, оціночно-будівельного дослідження, суд вважає, що наявні передбачені пунктом 2 частини 1 статті 365 ЦК України підстави припинення права власності, оскільки частка відповідачки не може бути виділена в натурі, та річ є неподільною.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачкою не надано суду доказів, що припинення права власності на належну їй частку в житловому будинку завдасть їй істотної шкоди.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину нерухомого майна, та припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою на її користь ринкової вартості 1/2 частини житлового будинку в розмірі 138097,50 грн., які внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації (ТУ ДСА) в Одеській області згідно квитанції ПАТ АБ «Укргазбанк» від 06.01.2026 року за №75162293, та визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_2 .
На підставі наведеного, відповідно до ст.316,321,365 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.89,263-265,273,280-283, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину нерухомого майна - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 , на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою на користь ОСОБА_2 ринкової вартості 1/2 частини житлового будинку в розмірі 138097,50 грн. (сто тридцять вісім тисяч дев`яноста сім гривень 50 копійок) з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації (ТУ ДСА) згідно квитанції ПАТ АБ «Укргазбанк» за №75162293 від 06.01.2026 року.
Визнати право власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на 1/2 частину житлового будинку господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко