03.08.26
22-ц/812/1778/26
Провадження №22-ц/812/1778/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Миколаїв
Справа № 486/1671/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н.О.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу
за позовом
Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до
ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене суддею Далматовою Г.А., 09 червня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,
у с т а н о в и в:
У жовтні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 17 серпня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. На підставі Анкети-заяви їй відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Своїм підписом відповідачка підтвердила, що прийняла пропозицію банку та погоджується з тим, що Анкета - заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановив кредитний ліміт у розмірі 50000 грн.
ОСОБА_1 , користувалась кредитними коштами, проте свої зобов`язання щодо їх повернення не виконала.
У зв`язку з зазначеним, у неї утворилась заборгованість у розмірі 55386 грн 99 коп.( тіло кредиту).
Посилаючись на викладене, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену кредитну заборгованість.
Заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 17 серпня 2020 року у розмірі 24633 грн 79 коп. Розподілено судові витрати.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вносила платежі на погашення заборгованості, які зараховувались позивачем як на тіло кредиту, так і на проценти. Однак, оскільки позивач не просить стягнути проценти, то зараховані на погашення процентів суми мають бути враховані як погашення тіла кредиту.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначало, що між сторонами були погоджені істотні умови договору, у тому числі і розмір процентів за користування кредитними коштами, доказів, які б спростовували правильність, наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
За правилом ч.1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 17 серпня 2020 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в рамках проєкту monobank та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який представляє собою анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 просить відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану у мобільному додатку. Зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,2% на місяць з першого дня користування кредитом. Вказано, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Дана анкета-заява містить підписи представника банку та ОСОБА_1 (а.с. 16).
Крім того, в п. 6 анкети-заяви зазначено: «Засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем (номер ключа), що буде використовуватися мною для вчинення правочинів та платіжних операцій. Я визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису».
Розмір кредитного ліміту на картці 17 серпня 2020 року встановлено - 50000 грн (а.с. 15).
До позовної заяви додані Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» (а.с. 19-40), таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 43 зв.), витяг з тарифів Чорна картка monobank (а.с. 44-45), статут АТ «Універсал Банк» (нова редакція) від 10 липня 2025 року (а.с. 47-48).
Таким чином наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів.
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 11-14), вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість за кредитом, чим фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів. За весь час користування кредитними коштами відповідач періодично вносила кошти в рахунок погашення заборгованості. В рахунок погашення процентів відповідачем були внесені кошти на загальну суму 30753 грн 20 коп., та в рахунок погашення заборгованості за тілом були внесені кошти на загальну суму 78111 грн 62 коп.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторонами належним чином укладено кредитний договір та погоджений розмір процентів за користування кредитними коштами, проте дійшов помилкового висновку про зарахування сплачених процентів до суми заборгованості за тілом кредиту.
Позивач, пред`являючи позов просив стягнути з ОСОБА_1 лише тіло кредиту. Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідачки тіла кредиту у розмірі 55386 грн 99 коп.
Оскільки сплата процентів за користування кредитними коштами погоджена сторонами, відсутні підстави враховувати сплачені ОСОБА_1 суми процентів в рахунок погашення тіла кредиту.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у зв`язку з чим припустився помилки при ухваленні судового рішення.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з матеріалів справи, за подання позову позивач згідно з платіжним дорученням сплатив судовий збір у розмірі 2684 грн, а за подачу апеляційної скарги 4026 грн. Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, на користь позивача слід стягнути з відповідача зазначені суми судового збору.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОККПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від17 серпня 2020 року у розмірі 55386 гривень 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2684 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4026 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.О.Шаманська
Судді Т.М.Базовкіна
Т.Б.Кушнірова
Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.