Справа № 212/6029/26
2/212/4986/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання засідання Попик С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо - транспортної пригоди,-
В С Т А Н О В И В:
27 квітні 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (далі Позивач) до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок ДТП.
Позовна заява мотивована тим, що 05.09.2025 року приблизно о 10:00 годин на проїзній частині дороги вул. Соколовська, поблизу буд. 24, у Покровському районі м. Кривого Рогу мала місце ДТП в результаті якої Відповідач керуючи автомобілем «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не вжив заходів для безпечного об`їзду перешкоди, рухаючись по смузі на якій була перешкода не надав дорогу зустрічним транспортним засобам, в результаті чого змусив водія ОСОБА_3 , який керував мотоциклом «Suzuki Bandit», р.н. НОМЕР_2 , різко змінити швидкість та напрямок руху в результаті чого останній втратив контроль над керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia A7», р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті зіткнення транспортні засоби зазнали механічні ушкодження, а їх власникам спричинена майнова шкода. Постановою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25.11.2025 року, яка винесена за результатами розгляду справи №212/12034/25, Відповідача визнано винним у вчиненні описаної вище пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст.124 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , Позивач є власником транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_3 . На момент описаної вище події цивільно правова відповідальність Відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «ПЕРША», поліс №231706747. Відповідно до ремонтної калькуляції №129701 від 26.09.2025 року, яка проведена представниками МТСБУ, вартість ремонту автомобіля «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_3 складає 36099, 05 гривень. За результатами розгляду страхового випадку, уповноваженими співробітниками ПрАТ «СК «ПЕРША» прийнято рішення про виплату на користь Позивача зазначеної вище суми грошових коштів. Так з метою проведення ремонтно - відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу, Позивач звернулась до ФОП « ОСОБА_5 », РНОКПП: НОМЕР_5 , який відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку має відкриті КВЕД: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Згідно долучених до цивільного позову документів, загальна вартість робіт складала 58200 гривень, у зв`язку із чим Позивач на дату звернення до суду має некомпенсований майновий збиток в розмірі 22100, 95 гривень, який Відповідач відмовляється сплачувати у добровільно порядку. Окрім майнової шкоди, Позивач також вважає, що їй спричинена і моральна шкода розмір якої остання оцінює у 20000 гривень.
На підставі викладеного, Позивач просила суд стягнути за рахунок Відповідача завданий їй збиток за результатами ДТП у загальному розмірі 56432, 15 гривень, який складається з 22100, 95 гривень - сума завданої матеріальної шкоди, 20000 гривень сума завданої моральної шкоди, а також витрат, які пов`язані з розглядом справи та складаються зі сплати судового збору в розмірі 1331, 20 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 гривень, що разом становить 14331, 20 гривень.
Ухвалою суду від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання, що призначено на 29 липня 2026 року о 09 годинні 00 хвилин не з`явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи у його відсутності. З приводу винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вимогами ч. 2 ст.247ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для її розгляду у відсутності її учасників.
Так, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає встановленим наступне:
05.09.2025 року о 10:00 годин, м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Соколовська, 24, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не вжив заходів для безпечного об`їзду перешкоди, рухаючись по смузі на якій була перешкода не надав дорогу зустрічним транспортним засобам, в результаті чого змусив водія ОСОБА_3 , який керував мотоциклом «Suzuki Bandit», р.н. НОМЕР_2 , різко змінити швидкість та напрямок руху в результаті чого останній втратив контроль над керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia A7», р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4
Внаслідок даного ДТП транспортні засобі серед яких був і автомобіль «Skoda Octavia A7», р.н. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження, у зв`язку із чим його власнику завдано матеріальних збитків.
Своїми діями Відповідач порушив вимоги пунктів 10.1, 12.3, 13.4, 2.3 б) Правил дорожнього руху та відповідно вчинив правопорушення, яке передбачене ст. 124 КУПАП.
Постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 листопада 2025 року, яка винесена за результатами розгляду справи №212/12034/25, ОСОБА_2 (Відповідач) визнано винуватим у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.
Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , є власником транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номр НОМЕР_3 .
Транспортний засіб Nissan Juke», р.н. НОМЕР_1 , був забезпечений полісом №231706747 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Перша».
ПрАТ «СК «Перша» виплатила на користь Позивача страхову виплату в розмірі 36099, 05 гривень
З метою проведення ремонтно - відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу, Позивач звернулась до ФОП « ОСОБА_5 », РНОКПП: НОМЕР_5 , у зв`язку із чим сплатила останньому 58200 гривень.
Враховуючи викладене вище на даний час Позивач має некомпенсований майновий збиток в розмірі 22100, 95 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ст. 1194 ЦК України закріплено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Отже підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зіст.1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положеннями ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Як зазначалось вище, постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 листопада 2025 року по справі №212/12034/25 встановлено, що через порушення вимог ПДР виключно Відповідачем, транспортний засіб Позивача отримав механічні ушкодження, у зв`язку із чим вина Відповідача у цьому є встановленою та не підлягає доведенню.
В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз`яснено, при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду, яка прийнята 30.10.2019 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №753/19288/14-ц серед всього іншого зазначено:
«Судами встановлено, що автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак НОМЕР_6 , фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем».
У постанові Верховного Суду, яка прийнята 25.03.2019 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за результатами розгляду справи №591/3152/16-ц серед всього іншого зазначено наступне:
«Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що розмір майнової шкоди має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи.
Отже, позивач надав суду докази щодо розміру завданої майнової шкоди, які не спростовано відповідачем, і сумнівів у достовірності наданих доказів не виникає.
Ремонтно-відновлювальні роботи щодо автомобіля марки RENAULT Mеgane II , реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведені ФОП ОСОБА_6, який зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та має право здійснювати технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с.149-151). Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля саме даним підприємцем та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується рахунком, актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.
За таких обставин доводи заявника про те, що ФОП ОСОБА_6 не має права і ресурсів на здійснення господарської діяльності з ремонту транспортних засобів є необґрунтованими».
На підтвердження розміру завданої шкоди, яка не була відшкодована страховиком, Позивачем надано копії наступних документів: рахунок №112 від 01.10.2025 року; акт виконаних робіт №0112 від 7.10.2025 року; квитанція; товарний чек від 07.10.2025 року; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та витяг з реєстру платників єдиного податку на ФОП « ОСОБА_5 ».
Отже проаналізувавши долучений до позовної заяви доказовий базис, суд погоджується з доводами представника позивача, щодо необхідності стягнення з Відповідача на користь Позивача різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, розмір якої складає 22100, 95 гривень.
Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.2 та 3 ч.2 згаданої статті, моральна шкода зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправної поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ч.3 ст.23 ЦК України.
Приписами ч.3 статті закріплено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, а у частині 4 зазначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.
Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення.
Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.
Згадане твердження суду цілком та повністю відповідає сталій судовій практиці, яка зокрема викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року по справі №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).
Беручи до уваги викладене вище, суд враховуючи глибину емоційних та моральних страждань, характер душевних переживань позивача, як потерпілої особи, та того характеру завданих збитків, які вона зазнала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи, що її автомобіль зазнав таких механічних ушкоджень, які вимушували останню передати його на відновлювально - ремонтні роботи. Суд також враховує ту обставину, що безумовно пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, є основою стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний плин життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
В постанові Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2019 року, яка винесена за результатами розгляду справи №761/14285/16-ц сформовано правову позицію:
«Участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».
Так з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000,00 гривень, отже вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
З приводу вимог Позивача про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, та відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: ордер; акт приймання - передачі виконаних робіт; рахунок та квитанцію до прибуткового касового ордеру, які сформовані адвокатом Зайцевим Олександром Вікторовичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4862.
Суд вважає, що витрати понесені Позивачем, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими, справа має для позивача важливе значення. Суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. Суд також враховує те, що Відповідач з приводу розміру правової допомоги заперечень не надав.
В порядку ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн., сплачений Позивачем під час звернення з даним позовом до суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн..
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо - транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 матеріальну шкоду заподіяну в результаті дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень, 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: невідомий на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 грошові кошти в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: не відомий, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн., 20 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, що разом становить 14331 (чотирнадцять тисяч триста тридцять одна) гривень 20 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Повне рішення складено 03 серпня 2026 року.
Суддя: Р. В. Дехта