Справа № 396/475/26
Провадження № 2/396/790/26
РІШЕННЯ
Іменем України
29.07.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді: Цесельської О.С., за участі секретаря судового засідання: Луценко Ю.В., представника позивача: адвоката Пархоменко Є.О., представника третьої особи (органу опіки та піклування): Кучеренко Л.Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 396/475/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, позивач та відповідач мають спільну неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони перебували у фактичних шлюбних правовідносинах, які були припинені з 2021 року, а спільна дитина безперервно та постійно проживає з батьком - позивачем по справі. Позивач з 2021 року самостійно виховує, утримує та матеріально забезпечує неповнолітню дочку без участі матері дитини. Вiдповiдач виїхала та працює за межами України, з 2021 року відповідач не проявляє до дитини уваги, не цікавиться її життям, вихованням та розвитком, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 23.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засідання.
Ухвалою суду від 27.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 11.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив на позовну заяву відповідач до суду не скеровувала, з заявами та клопотаннями не зверталася.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування під час судового розгляду висловила заперечення проти задоволення позову, вказавши, що орган опіки та піклування підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не вбачає.
Відповідно положень ч. 2 ст. 191 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12)
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 02.08.2024 року № 100, на підставі заяви ОСОБА_1 обстежено умови проживання в АДРЕСА_1 , які є належними, дитина забезпечена засобами гігієни, одягом, продуктами харчування. Власником домоволодіння є мати дитини ОСОБА_2 . За цією адресою проживають і зареєстровані батько ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 , 2009 р.н., в графі стосунки, традиції сім`ї зазначено - тимчасово не працює, має дохід із ведення домашнього господарства (а.с.14).
Відповідно до довідки з місця навчання ОСОБА_4 , вона навчається у Новоукраїнському ліцеї № 4 Новоукраїнської міської ради, станом на 27 лютого 2026 року у 10 класі. Вказано, що із 2021 року ОСОБА_1 одноосібно виховує доньку, повністю взяв на себе батьківські обов`язки по вихованню ОСОБА_5 , так як мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дівчинки - не з`являється у закладі освіти, не відвідує батьківські збори, не спілкується з класним керівником та вчителями телефоном.(а.с.16 на звороті)
Відповідно до довідки від 27 лютого 2026 року, з 2021 року батько дитини ОСОБА_1 самостійно забезпечує дитину необхідним медичним доглядом, постійно турбується про стан її здоров`я та регулярно приводить дочку на медичний огляд без участі матері дитини. (а.с.15)
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.03.2025 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком. (а.с.16-17)
Згідно з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , орган опіки та піклування дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав.(а.с.88-89)
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пояснили суду, що знають, що лише позивач займається вихованням дочки, а ОСОБА_2 вони не бачили.
Судом з"ясовувалася думка неповнолітньої ОСОБА_4 стосовно предмета позову, яка пояснила, що матір не спілкується з нею, не цікавиться навчанням.
Разом з тим, озвучена в судовому засіданні думка дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки їх думка не завжди може відповідати їх інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього або неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із абз.2 п. 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися без результатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові тверджень позивача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно їхньої доньки є свідомим ухиленням від виконання батьківських обов`язків.
Крім того, відповідно до висновку органу опіки та піклування встановлено недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо його доньки не відповідало б інтересам самої дитини.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та позивачем не доведено свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки, а надані докази, на які сторона позивача посилається, у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про свідоме ухилення від своїх батьківських обов`язків.
Суд також враховує що позивач та неповнолітня дитина проживають у будинку, належному відповідачці, позивач не надав доказів про наявність у нього заробітку (доходу. Разом з тим, умови проживання дитини в будинку відповідачки є задовільними, дитина забезпечена необхідними для життя умовами, відтак позивач не довів, що саме він такі умови життя організував та продовжує забезпечувати. Відповідач зареєструвався за місцем реєстрації відповідачки 02.07.2024 року та саме у 2024 році позивач встановив батьківство щодо неповнолітньої ОСОБА_3 - такі обставини викладені у висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , яка до 2024 року виховувала доньку як одинока мати, нарікань, зауважень щодо виховання нею доньки з боку органу опіки та піклування не було.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов його життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення аліментів підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 191 цього Кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
На вимогу ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
З відповідачки в порядку ст.141 ЦПК України, та Закону України "Про судовий збір", підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Оскільки судом в частині позбавлення батьківських прав відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 155, 164-165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 355ЦПКУкраїни суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 березня 2026 року - дня звернення з позовом до суду та до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави 1331 грн 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.
Суддя: О. С. Цесельська