Справа №639/7041/26
Провадження №2-а/639/99/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувсяОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Семенових Ольги Станіславівни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову №226 від 09.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Крім того, представник позивача просила суд визнати причину пропуску строку на оскарження постанови №226 від 09.02.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 поважною та поновити ОСОБА_1 строк на оскарження вказаної постанови.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, справляється судовий збір, ставка якого становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, з огляду на необхідність неоднакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, стороною позивача до позовної заяви та надано квитанцію про сплату судового збору.
Разом з цим, до позовної заяви долучено копію посвідчення учасника бойових дій.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору позивача на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, частиною другою статті 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Конструкція пункту 13, в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.
Зазначена норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24), якою справу № 567/79/23 повернуто на розгляд Третій судовій палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості" (пункт 83 ухвали).
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.
У цьому спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд скасувати постанову №226 від 09.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний спір не пов`язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій та у даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.
Таким чином, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн. та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19. Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Так, оскаржувана постанова була винесена 09 лютого 2026 року, тоді як представник позивача звернулась з даним адміністративним позовом 30 липня 2026 року, тобто сторона позивача звернулась до суду з пропущенням десятиденого строку, встановленого законом на оскарження постанови.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, представник позивача просить суд визнати причину пропуску строку на оскарження постанови №226 від 09.02.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 поважною та поновити ОСОБА_1 строк на оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що 28.04.2026 виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові ХМУ МЮУ було відкрито виконавче провадження № АСВП: 80873515 у зв`язку з виконанням Постанови №226 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що складена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , про що Позивачу не було відомо. Тільки у липні 2026 року після списання у Позивача з банківського рахунку суми коштів у розмірі 37 000,00 грн йому стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження і наявність вимог стягувача.
До матеріалів позову долучено копію постанови про адміністративне правопорушення № №226 від 09.02.2026, копію витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження про АСВП 80873515, з якого вбачаються сторони виконавчого провадження, дата відкриття та стан вп; копію витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2026 №41, що лейтенанта ОСОБА_1 з 10.02.2026 було зараховано до списків особового складу військової частини.
Однак, представник позивача зазначає, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_3 стало відомо лише у липні 2026, коли йому після після списання у Позивача з банківського рахунку суми коштів у розмірі 37 000,00 грн у межах виконавчого провадження.
Разом з цим, будь-яких належних доказів на підтвердження того, що позивачу про існування оскаржуваної постанови стало відомо лише у липня 2026 року, суду надано не було.
При цьому, доказів існування об`єктивно непереборних обставин, що позбавили чи істотно ускладнили позивачу можливість подати позов у визначений законом строк суду не надано.
Суд зазначає, що юридична необізнаність позивача щодо своїх прав не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 в справі № 265/596/20.
Відтак, представником позивача не доведено наявність поважних причин, які унеможливили своєчасне звернення до суду, та які б суд міг визнати поважними, а тому суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду.
Як вбачається з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачу необхідно: 1) сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665, 60 грн. та надани до суду платіжне доручення про сплату судового збору; 2) надати клопотання про поновлення строку на звернення до суду, зазначивши поважність причини пропуску звернення до суду з відповідними доказами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 161, 169 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 03.08.2026
Суддя В.В. Труханович