Справа № 344/4915/26
Провадження № 22-ц/4808/1246/26
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Мальцева
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А, Василишин Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прудникової Наталії Георгівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року, ухвалене в складі судді Домбровської Г.В. в м. Івано-Франкісвьк у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Івано-франківського міського суду від 20 березня 2024 року шлюб між сторонами розірвано. На даний час син ОСОБА_1 проживає із матір`ю. Сторонами не вдалось в добровільному порядку узгодити порядок сплати аліментів. При цьому обов`язок утримувати дитини є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 10.09.2024 року та має стабільний дохід. Враховуючи інтереси дитини при визначені розміру аліментів, потреби у розвитку, доходи відповідача, виходячи з принципів розумності та справедливості вважає обґрунтованим стягнення аліменти в розмірі доходу відповідача щомісячно.
Просить стягувати з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з доходу від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з доходу від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 10.03.2026 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Прудникова Н.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року скасувати та стягувати аліменти у розмірі частини від його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 від його доходу, разом із цим, вважає за доцільне і наполягає на стягненні з нього аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказує, що він часто приймає участь у бойових діях та має інші види грошового забезпечення. За таких умов розмір аліментів при їхньому стягненні у формі 1/4 частини доходу відповідача без встановлення обмеження 10 прожитковими мінімумами перевищує суму 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, тобто 35 120 грн. Такий розмір аліментів є завищеним і не відповідає критеріям необхідності, співмірності і пропорційності, розумності. Крім того, позивачка має приймати участь в утриманні сина у тому ж розмірі, що і відповідач. Позивачка є працездатною особою, має роботу та, відповідно систематичний дохід. А відтак, має можливість так само приймати участь в утриманні малолітнього сина. Такий розмір аліментів без обмеження 10 прожитковими мінімумами є неспівмірний із реальними потребами малолітнього сина та обсягом звичних витрат сторін на його утримання.
Крім того, відповідачем відкритий банківський рахунок на сина у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на який він систематично перераховує 15 000 грн. - 40 000 грн. щомісячно. Так, відповідач, бажаючи приймати безпосередню участь у фінансовому забезпеченні сина, турбуючись про його забезпечене майбутнє, створив особистий дитячий рахунок для сина, куди систематично перераховує кошти.
Вважає, що визначений розмір аліментів без обмеження 10 прожитковими мінімумами призведе до безпідставного збагачення позивачки за рахунок аліментів, які є власністю виключно дитини і мають витрачатись за цільовим призначенням, в інтересах дитини.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.03.2024 року у справі №344/24531/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.12-15).
Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.10).
З довідки №171/219 від 20.01.2025 року Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 10.09.2024 року по теперішній час (а.с.11).
Згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи - сума доходу відповідача з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року складає 1 630 605,49 грн. (В/Ч НОМЕР_1 ) (а.с70-71).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з позивачем. Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку ( доходу) платника аліментів на дитину щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, суд виходив з того,що є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров`я та матеріального становища дитини, а також з точки зору стану здоров`я, матеріального становища та сімейних обставин відповідача .
Апелянт не оспорює стягнення аліментів у визначеному судом розмірі у вигляді від частки заробітку ( доходу), проте ставить питання про встановлення обмеження сум стягнутих аліментів до 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. З урахуванням положень статті 367 ЦПК України рішення суду першої інстанції перевіряється в межах заявлених доводів апеляційної скарги.
Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини встановлена статтею 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У цій статті закріплюється одна з характерних ознак батьківських прав та обов`язків - їх належність однаковою мірою обом батькам. Концепція рівності ґрунтується на одному з основних принципів сімейного права України - принципі рівності чоловіка та жінки.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з правилами частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У частині п`ятій статті 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Встановлено, що відповідач ставить питання про стягнення з нього аліменти у розмірі частини від його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку
Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тлумачення частини першої статті 182 та частини п`ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 760/7045/18 (провадження № 61-44790св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому не можуть бути колегією суддів враховані посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на рішення судів першої інстанції, в яких при вирішення спорів про стягнення аліментів застосовано було обмеження максимального розміру аліментів.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо стягнення аліменти у розмірі частини від його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку відхиляється, оскільки обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження. Тобто вимога апелянта фактично спрямована на застосування до спірних правовідносин норми права, яка регулює інший вид судового провадження.
При цьому, апелянтом не оскаржується встановлений судом розмір аліментів в певній частці від його доходів.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що у зв`язку з проходженням військової служби та отриманням додаткових видів грошового забезпечення розмір аліментів не може перевищити десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Сам по собі високий рівень доходу платника аліментів не є передбаченою законом підставою для обмеження обсягу його обов`язку щодо утримання дитини.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що стягнення аліментів без встановлення верхньої межі призведе до збагачення матері дитини. Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків, на ім`я якого вони виплачуються, розпоряджається ними виключно в інтересах дитини. У разі виникнення сумнівів щодо належного використання аліментів законодавством передбачений спеціальний механізм контролю. Так, згідно зі статтею 186 СК України платник аліментів має право звернутися до органу опіки та піклування із заявою про проведення перевірки цільового використання аліментів. Таким чином, закон уже містить належні гарантії недопущення нецільового використання аліментів.
Також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги посилання відповідача на те, що ним відкрито банківський рахунок на ім`я сина, на який він добровільно перераховує від 15 000 грн до 40 000 грн щомісяця, оскільки добровільне надання коштів дитині чи формування заощаджень є правом батька, однак не замінює виконання обов`язку щодо сплати аліментів на регулярне утримання дитини.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Прудникової Н. Г. не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прудникової Наталії Георгівни залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
Л.В.Василишин