ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/3695/24
провадження № 22-ц/4809/911/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),
судді - Карпенко О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кропивницька міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Кропивницької міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 року (суддя Кулінка Л. Д.).
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якої діяла адвокат Замедянська Н.М., звернулась до Кіровського райсуду (Фортечного) з позовною вимогою до Кропивницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га, у Садовому товаристві «Комунальник» (місто Кропивницький) за набувальною давністю.
В обґрунтування позову зазначила, що у січні 2009 року вона у ОСОБА_2 купила земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га, яка розташована у Кіровському районі міста Кіровограда у Садовому товаристві «Комунальник».
ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під садівництво рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 15 березня 1989 року № 168, вона набула членство у товаристві з усіма обов`язками та правами, що мали члени Садового товариства «Комунальник».
Спірна земельна ділянка перебувала у процесі приватизації, набуття у власніть ОСОБА_2 , яка пообіцяла після отримання Державного акту на землю, оформити договір купівлі-продажу майна на користь ОСОБА_1 .
Позивачка погодилася на такі умови і передала гроші за земельну ділянку, про що свідчить її розписка про отримання коштів, вважала, що таким чином придбала нерухомість.
ОСОБА_2 вийшла з Садового Товариства, а земля, якою вона користувалася, передана ОСОБА_1 і вона набула членство у Товаристві.
22 січня 2009 року позивачка уклала договір із Садовим товариством «Комунальник» б/н про колективне ведення колективного садівництва, внесла у товариство вступні та членські внески та приступила до користування земельною ділянкою, отримала членську книжку садівника.
Системно вносила за користування земельною ділянкою внески та здійснювала оплату за користування водою та електроенергію.
Позивачка вважала, що придбала земельну ділянку на законних підставах та зможе за необхідності її продати.
Але, станом на 22 січня 2009 року, земельна ділянка № НОМЕР_1 не була зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі, тому вона не була відповідно до чинного законодавства зареєстрована як власник земельної ділянки.
Державний акт на право власності на земельну ділянку був зареєстрований в Державному земельному кадастрі 16.10.2009 року на ім`я ОСОБА_2 .
Підстави застосування ст. 344 ЦК такі: з січня 2009 року по теперішній час позивачка постійно користується спірною земельною ділянкою, щорічно обробляє, сплачувала членські внески, сплачувала кошти за користування водою та електроенергією.
ОСОБА_2 у 2018 році передала позивачці Державний акт, але вони не встигли оформили договір купівлі-продажу, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 власниця померла.
Спадщина на майно померлої не відкривалась, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, відумерлою спадщина в установленому законом порядку не визнавалась.
ОСОБА_1 , з січня 2009 року по теперішній час, понад 15 років, добросовісно, безперервно відкрито володіє земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:026:0183 в Садовому товаристві «Комунальник» (місто Кропивницький), відтак наявні підстави визнати за нею право власності.
Відзив на позовну заяву не подавався
Процесуальна обставина
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 червня 2025 року на підставі частини третьої статті 53 Цивільного процесуального кодексу України, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління комунальної власності Кропивницької міської ради (а.с. 101).
Судове рішення
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , до Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, відмовлено.
Суд виснував, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності. Натомість матеріали справи свідчать зворотне, а саме те, що позивач фактично купила у ОСОБА_2 земельну ділянку у Садовому товаристві «Комунальник» без оформлення угоди нотаріально, та з цього часу вона з дозволу власника земельної ділянки, користується нею. Тому суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на земельну ділянку з підстав, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України. Відтак, суд не може захистити право позивача у обраний ним спосіб.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат Козій Є.І., який дії в інтересах ОСОБА_1 просить про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
В обґрунтування оскарження сторона спростовує висновки місцевого суду, за якими позивачка придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 , остання тільки у жовтні 2009 року набула право власності на землю. А позивачка володіє земельною ділянкою з січня 2009 року.
Тому посилання у рішенні, що у січні 2009 року укладенийь договір купівлі-продажу, є неправильним, не відповідає обставинам справи.
Суд хибно виснував, що позивачка користується землею з дозволу власника.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався
Рух справи
Апеляційна скарга подана 02 березня 2026 року. Ухвалою від 03 березня 2026 року витребувані із Фортечного районного суду міста Кропивницького матеріали цивільної справи № 404/3695/24 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 рокуу даній справі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою від 07 квітня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 рокупризначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 02 червня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 23 липня 2026 року визначений остаточний склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач): Людмила Миколаївна Дьомич; склад колегії суддів: Олексій Анатолійович Письменний; Олександр Леонтійович Карпенко.
Позиція сторін
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд. Представник позивачки адвокат Козій Є.І. у суді апеляційної інстанції підтримав доводи скарги, наполягав на скасуванні судового рішення.
Представник відповідача Кропивницької міської ради ЛЮНЕНКО ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління комунальної власності Кропивницької міської ради Житня Валерія Андріївна, подали заяви про згляд справи за відсутності сторони (а.с.167-169).
Факти встановлені судом
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9936068192024 від 05.04.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:026:0183; місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Кіровоградська область, місто Кіровоград, садова ділянка «Комунальник» № 669, 669; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградгеоінформ», ОСОБА_3 ; Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр ДЗК»; Дата державної реєстрації земельної ділянки: 16.10.2009; на праві власності належить ОСОБА_2 . Документ, який є підставою для виникнення права: Рішення органу місцевого самоврядування рішення сесії Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 № 405 (а.с. 6-11).
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.04.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:026:0183; цільове призначення: 01.05 для індивідуального садівництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для індивідуального садівництва; форма власності: приватна власність; площа земельної ділянки: 0,0681; місце розташування: АДРЕСА_1 ; на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с. 12).
Право власності на земельну ділянку розташовану в місті Кіровограді, садова ділянка «Комунальник», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га, на підставі рішення сесії від 28 грудня 2007 року № 405 Кіровоградської міської ради належить ОСОБА_2 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 011669 від 16.10.2009 року (а.с. 13).
Листом Кропивницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 411-33.8-12 від 05.05.2024 року «Щодо надання інформації» повідомлено, що в архіві відділу зберігається актовий запис про смерть № 11 від 22.04.2019 року, складений Виконавчим комітетом Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).
Згідно довідки № 7 від 13.04.2024 року, виданої Головою правління, виходить, що рішенням Кіровоградського міськвиконкому № 168 від 15.03.1989 року була виділена ділянка № НОМЕР_1 в Садовому товаристві «Комунальник» ОСОБА_2 . 22 січня 2009 року згідно заяви ОСОБА_2 ділянка була переписана у користування ОСОБА_1 . Цією ж датою ОСОБА_1 вступила в члени Садового товариства «Комунальник», яка з 2009 року по теперішній час постійно користувалася й користується ділянкою № НОМЕР_1 , сплачувала членські внески, та сплачувала за користування водою і світлом. Сплата членських внесків та сплата за воду та електроенергію відмічалася у членській книжці (а.с. 15).
Сплата членських внесків та сплата за воду та електроенергію за період з 2002 року по 2008 рік відмічалася в членській книжці садовода, виданої на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 16).
Сплата членських внесків та сплата за воду та електроенергію за період з 2009 року по березень 2024 року відмічалася в членській книжці садовода, виданої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 22-23).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 22 січня 2009 року на ім`я Голови Садового товариства «Комунальник», остання вказала, що у зв`язку із продажем будинку на ділянці № НОМЕР_1 , просить виключити її із членів Садового товариства та оформити № 669 на ОСОБА_1 (а.с. 17).
ОСОБА_2 , член кооперативу Садового товариства «Комунальник» продала свою ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , про що розписалася в присутності Голови кооперативу ОСОБА_4 , про що надала письмову розписку (а.с. 18).
ОСОБА_1 22 січня 2009 року звернулась із заявою до Голови Садового товариства «Комунальник», у зв`язку з придбанням будинку на ділянці № НОМЕР_1 , просить прийняти її в члени Садового товариства та оформити ділянку № НОМЕР_1 на її ім`я. Із Статутом садового товариства ознайомлена та зобов`язалася виконувати (а.с. 20).
Між Садовим товариством «Комунальник» та ОСОБА_1 22 січня 2009 року було укладено Договір про колективне ведення колективного садівництва, відповідно умов пункту 1.1 якого Товариство приймає Садівника в свої фіксовані члени з його приватною земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площа 680,69 кв.м. (а.с. 21)
Згідно розписки від 24 січня 2009 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в присутності ОСОБА_5 , 1970 року народження, ОСОБА_1 , 1941 року народження, та ОСОБА_6 , 1967 року народження, отримала за дачну ділянку № НОМЕР_1 Садове товариство «Комунальник» 3000,00 доларів США, в чому і розписалася (а.с. 19).
Відповідно до архівної довідки від 08.04.2024 року право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», за станом до 01.01.2013 року, зареєстровано за: реєстрація права власності не проводилася (а.с. 26).
Право власності на земельну ділянку розташовану в місті Кіровограді, садова ділянка «Комунальник», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га, на підставі рішення сесії від 28 грудня 2007 року № 405 Кіровоградської міської ради належить ОСОБА_2 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 011669 від 16.10.2009 року (а.с. 13).
Спадкова справ заведена нотаріусом 26.04.2024 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємці із заявами до нотаріуса не звертались. Підставою заведення спадкової справи є повідомлення-вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». За договором факторингу ТОВ отримало право вимоги (право кредитора) від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ Мікрофінанс» (а.с. 91-94).
Норми права застосовані судом
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
До положень частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За змістом частини п`ятої статті 656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Положеннями частини першої статті 657 Цивільного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із частиною першою статті 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.
Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №755/16913/16-ц та у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №552/1354/18.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першої-третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотиви апеляційного суду
Позивачка у цій справі просить визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0681 га у Садовому товаристві «Комунальник» (місто Кропивницький) за набувальною давністю, стверджуючи, що вона з січня 2009 року користується земельною ділянкою, яку фактично придбала у ОСОБА_2 , сплативши за неї кошти, без укладення договору купівлі-продажу. Така угода сторін відбулась, коли остання не була законним власником землі, а тільки користувачем майна. ОСОБА_2 у власність набула землю у жовтні 2009 року, а у квітні 2019 року померла.
Позивачка ретельно та систематично сплачувала внески за користування землею, будучи членом товариства, обробляла, доглядала і сплачувала необхідні платежі. Вважає, що вона добросовісно та відкрито заволоділа майном, а відтак на підставі ст. 344 ЦК набула право власності на спірну земельну ділянку.
Відповідачем у справі сторона визначила Кропивницьку міську раду.
Місцевий суд не погодився з вимогами позову, вказавши про недоведення обставин, необхідних для застосування статті 344 Цивільного кодексу України, яка передбачає набуття права власності за набувальною давністю. Так як володіння вважається добросовісним, коли особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав набуття права власності. Натомість, ОСОБА_1 фактично купила у ОСОБА_2 земельну ділянку у Садовому товаристві «Комунальник» та з цього часу з дозволу власника земельної ділянки, користується нею. Тому, у позивачки відсутні підстави для набуття права власності на земельну ділянку з підстав, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України.
З висновком місцевого суду погоджується колегія суддів, висновок ґрунтується на вимогах права і не заперечується апеляційним судом. Суд застосував відповідні норми права до виниклих правовідносин, належно дослідив обставини справи і надані докази, здійснив законний та обґрунтований висновок.
Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.
Звідси йдеться про добросовісне, але правомірне, у тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.
Щодо добросовісності та правомірності ОСОБА_1 виходить наступне. Позивачка бажала і вважала, що набула майно за договором, як вказує у позові, за домовленістю з ОСОБА_2 , яка на час цієї події була лише користувачем майна, яке їй було виділене під садівництво рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 15 березня 1989 року № 168 у садовому товаристві «Комунальник». Після цього, а саме 22 січня 2009 року, спірна земельна ділянка перейшла у користування ОСОБА_1 за наслідком заяви ОСОБА_2 про вихід з садового товариства, а замість неї членство набула позивачка. За таких обставин позивачка правомірно набула право користування майном за наслідокм договору з садовим товариством «Комунальник», що доводить сплата членських внесків та комунальних послуг. Інше питання набуття у власність ОСОБА_2 майна, але це не є предметом даної справи. Навпаки, позивач не погоджуючись з судовим рішенням зазначає, що про законність купівлі-продажу земельної ділянки не може йтися, так як станом на січень 2009 року ОСОБА_2 не була власником землі. Починаючи з жовтня 2009 року, з часу видачі державного акту, ОСОБА_1 відкрито та добросовісно володіє земельною ділянкою. У позові вказала, що вважала, що на законних підстава придбала земельну ділянку. Тобто пов`язує правомірність набуття саме з особою ОСОБА_2 , купівлі у неї земельної ділянки.
Але вказане, з акцентуванням на вимоги ст. 344 ЦК, не відповідає обставинам справи, так як ОСОБА_1 передала кошти ОСОБА_2 в рахунок договору купівлі-продажу, якщо рахувати строки після набуття останньою права власності, то не минуло передбачених законом 15 років. І в такому випадку має бути належний склад відповідачів, сторона позивача обмежилась відповіддю нотаріуса, при цьому спадкоємців по закону за ч.3 ст. 1268 ЦК, які автоматично прийняли спадщину, не з`ясовано. А щодо кредитора померлої ОСОБА_2 , то загально стороною позивача написано, що вимога ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» ніякого правового значення не має, що не відповідає письмовим доказам справи, інтересу кредитора. Вказане є суттєвим, так як позивач своє володіння майном пов`язує саме з ОСОБА_2 , визначаючи відповідача Кропивницьку міську раду за наслідком відсутності спадкоємців померлої, вказавши, що відумерлою спадщина не визнавалась. З чого виходить, що позивачка пов`язує володіння спірним майном саме з власністю ОСОБА_2 , яке вона набула у жовтні 2009 року, а звернення до суду відбулося у квітні 2024 року, за відсутності 15 років з часу обґрунтування нею початку володіння майном ОСОБА_2 .
Однак, основне у справі, що ОСОБА_1 набула членство у садовому товаристві, за наслідком укладеного договору від 22 січня 2009 року про колективне ведення колективного садівництва за договором, саме за умовами цього договору їй передана як садівнику земельна ділянка в натурі № НОМЕР_1 площею 680,69 у садовому товаристві, вона зобов`язувалася використовувати земельну ділянку за призначенням. Тому, підставно набула землю у володіння (користування). Користування відбулось на договірних умовах з Товариством, членство триває. Суд не вправі в межах даної справи оцінювати правомірність набуття у власність ОСОБА_2 майна, коли користувачем майна та членство у товаристві набула ОСОБА_1 .
Таким чином виходить, що позивачка пов`язує початок володіння майном з часу купівлі землі у ОСОБА_2 передачі коштів, що становить підставу звернення, а в апеляційній скарзі вказує про неможливість укладання такого договору. Колегія суддів не надає оцінку зобов`язанню між вказаними особами.
У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Тобто, жодної правової підстави до бажаного набуття права власності саме на умовах статті 344 ЦК, у сторони немає. За вказаної позиції виходить, що строк може обраховуватися з часу смерті власника землі, так як власниця була відома, не відмовилася від права власності на належне їй нерухоме майно, як стверджує апелянт і об`єктивні докази справи свідчать.
За вищевикладеного, місцевий суд абсолютно правильно виснував про відмову у задоволенні позову, прийняв за основу позицію позивачки, викладеної у позові, за якою вона наполягала про набуття права володіння за наслідком купівлі землі у ОСОБА_2 , про що свідчить і правова позиція сторони і по спадкоємцям померлої і по належності відповідача.
Загальний висновок
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивачки з висновками суду щодо їх оцінки.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним висновком, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати
У зв`язку з незмінністю судового рішення, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат, ст. 141 ЦК.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30 липня 2026 року.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Карпенко
О. А. Письменний