Справа № 367/5410/26
Провадження №2/367/6137/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
у складі: головуючого- судді Одарюка М.П.
за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/5410/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
У С Т А Н О В И В :
Зміст позовних вимог, пояснення сторін.
В квітні 2026 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позову вказує, що 25 квітня 2015 року уклала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя припинено у зв`язку із втратою почуттів поваги та розуміння, стосунки зіпсувалися, а зберегти сім`ю не вдалося. В грудні 2025 року вони остаточно припинили шлюбні стосунки. Дитина фактично проживає із позивачкою, перебуває на її повному утриманні, відповідач належної матеріальної допомоги на регулярній основі не надає. Спори з приводу розподілу спільного майна та щодо встановлення місця проживання дитини відсутні. За таких обставин вважає,що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. Також позивач просить стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дання подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації відповідно до законодавства.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2026 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Відповідач про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмових відзивів на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5статті 279 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Матеріалами справи встановлено, що 25 квітня 2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між учасниками справи, актовий запис № 92 (а.с.5).
У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.6).
Позивачка вказує, що подружні відносини припиненні грудня 2025 року, сім`я фактично розпалась, спільне господарство не ведеться.
За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже, зміна шлюбного прізвища на дошлюбне залежить виключно від волевиявлення особи яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне, та не може залежати від бажання іншого з подружжя. У зв`язку з тим, що позивач в позовній заяві не вказала, яким надалі прізвищем хотіла б іменуватися, суд не вирішує цього питання.
Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємовідносини подружжя, вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження сім`ї суперечило б інтересам позивачки.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст.2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Частиною 3 ст.181СКУкраїни визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що син проживає разом з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.
В позовній заяві позивачка зазначає, що відповідач є працездатним, отримує дохід, інших осіб на утриманні не має.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 28 квітня 2026 року і саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти на утримання дитини.
Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, відсутність у відповідача сталого доходу, а також неподання позивачем інших доказів на підтвердження заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дання подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Суд зауважує на тому, що індексації підлягає розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, а позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти в частині від заробітку доходу відповідача, індексація яких не передбачена законодавством.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що рішення винесене на користь позивача та з урахуванням того, що позивач за подачу позову про розірвання шлюбу сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн., суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн., а також, з урахуванням того, що позивач відповідно п.3 ч.1 ст. 5 до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів, стягує з відповідача на користь держави судові витрати за подачу позову про стягнення аліментів у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 84, 89, 141, 264-265, 274-279,280-282 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис 92.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу Державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Буча, Київської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 28 квітня 2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 в межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір за подачу позову про розірвання шлюбу у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 (двадцять) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за подачу позову про стягнення аліментів у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 (двадцять) коп.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя М.П. Одарюк