Справа № 525/201/26
Номер провадження 2/525/260/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2026 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
встановив:
25 лютого 2026 представника позивачки ОСОБА_1 адвокат Яковенко С.І. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обгрунтування позовних вимог представник позивачки посилалася на те, що 28 квітня 2007 між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, місце реєстрації: Ленінський відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 45. Від даного шлюбу у подружжя є дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на сьогодні знаходиться на повному утриманні позивачки та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . 13 липня 2018 відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області у справі № 525/477/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. 23.05.2018 у справі № 525/475/18 Великобагачанським районним судом Полтавської області видано судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 квітня 2018 до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка ОСОБА_3 досягла повноліття, а тому вищевказаний судовий наказ втратив свою силу відносно виконання, тому на сьогодні аліменти на утримання дитини з відповідача не стягуються. На даний час дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти першого курсу Полтавського державного аграрного університету денної форми здобуття освіти факультету обліку та фінансів спеціальність Облік і оподаткування. Згідно з договором № 520 про навчання в Полтавському державному аграрному університеті від 11.08.2025 освітня програма є акредитованою строком до 01.07.2030. Згідно з п. 3.2 договору № 36 від 12.08.2025 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 155200,00 грн. Оплату за навчання повністю сплачує матір дитини, що підтверджується зазначеним договором. В зв`язку з вищевикладеним дитина потребує коштів на оплату навчання, харчування, купівлю одягу, засобів гігієни, канцелярського приладдя, оплату послуг Інтернету та мобільного зв`язку. На сьогодні дочка повністю знаходиться на матеріальному забезпеченні матері, вона є не одруженою та не має самостійного заробітку, усі витрати на оплату навчання, одяг, взуття, засобів гігієни та інше самостійно несе її матір. В добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу не надає. На сьогодні самостійно утримувати дитину позивачці важко. Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти, для утримання її повнолітньої дочки на її користь. Окрім того, дочка сторін бажає, щоб саме мати отримувала від батька аліменти на її тримання починаючи з дати подання позову і на період її навчання до 01 липня 2030 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років за умови продовження навчання. Відповідач у зв`язку з навчанням дочки після досягнення нею повноліття матеріальної допомоги не надає, хоча в змозі надавати таку допомогу, так як є офіційно працевлаштованим та працездатним. Позивачці відомо, що відповідач працює токарем у Полтавському відділенні бурових робіт філії бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування". У зв`язку з досягненням повноліття на день подання позову до суду дитина перебуває на повному утриманні позивачки. Угода про сплату аліментів між сторонами не укладалася. Наскільки відомо позивачу, інших дітей або утриманців у відповідача не має. Він є працездатним та фізично здоровим чоловіком. Таким чином, відповідач може сплачувати аліменти щомісяця на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, до закінчення нею навчання, але не більше ніж досягнення двадцяти трьох річного віку. Враховуючи вищезазначена, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову і на період навчання до 01 липня 2030, але не більше ніж до досягнення 23 років за умови продовження навчання. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 від 21.02.2026 залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали (а.с. 28).
10 березня 2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яковенко С.І. направила на адресу суду уточнену позовну заяву про усунення недоліків про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яка продовжує навчання (а.с. 34-39).
Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 43), ухвалою суду від 03.04.2026 справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 62).
Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася (а.с. 78). 25.03.2026 засобами поштового зв`язку направила на адресу суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі (а.с. 53).
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яковенко С.І. будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася (а.с. 82), клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності до суду не направляла.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився (а.с. 80, 88-91), клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв, відзив на позовну заяву не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги - ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася (а.с. 84-85), подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивача підтримала та зазначила, що не заперечує, щоб аліменти стягувалися саме на користь її матері, оскільки проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні (а.с. 40-41).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком третьої особи по справі ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 04 лютого 2008 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 100 (а.с. 10). Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою особою, якій не виповнилося 23 роки (а.с. 10, 13).
Відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13.07.2018, яке набрало законної сили 14.08.2018, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , припинено внаслідок його розірвання (а.с. 9).
Третя особа ОСОБА_3 відповідно до довідки Полтавського державного аграрного університету № 2944 від 11.02.2026 дійсно є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти першого курсу Полтавського державного аграрного університету денної форми здобуття освіти факультету обліку та фінансів спеціальність Облік і оподаткування, наказ про зарахування № 890-ст від 12.08.2025, навчання за рахунок коштів фізичної особи, термін навчання 01.09.2025-29.06.2029 (а.с. 17).
Відповідно до копії договору № 520 від 11.08.2025 про навчання в Полтавському державному аграрному університеті, який підписаний позивачкою (відомості про законного представника) ОСОБА_1 та третьою особою (вступником) ОСОБА_3 , де зазначено, що заклад бере на себе зобов`язання здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою Облік і оподаткування, за спеціальністю DI Облік і оподаткування, для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр. Освітня програма є акредитована строком до 01.07.2030 (а.с. 15).
Відповідно до довідки виданої ОСОБА_1 , вона дійсно працює у Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 з 06.05.2024 за основним місцем роботи та займає посаду продавець продовольчих товарів. Посадовий оклад становить 8800,00 грн. та заробітна плата за 13 місяців склала 109121,83 грн. Затримок по видачі заробітної плати не було (а.с. 18).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ч. 1 ст. 183 СК України при винесенні рішення частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд враховує вартість: навчання, навчального обладнання та матеріалів, харчування, послуг проїзду пасажирського транспорту та інші витрати, які позивач сплачує при навчанні дитини.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 ''Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'' від 15.05.2006, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує вісімнадцять, але є меншим двадцяти трьох років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в частині 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд вказує, що законодавчо визначена можливість платника аліментів надавати матеріальну допомогу своїм повнолітнім дочці, сину витікає насамперед з обставин, пов`язаних безпосередньо із самим платником - його працездатністю, станом здоров`я тощо, а також інших обставин на його боці, які мають враховуватися судом.
Тобто конструкцією ст. 199 СК України передбачено саме можливість батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років.
У контексті вказаної статті позивач зобов`язаний довести необхідний розмір матеріальної допомоги якої потребує, а не лише формально цитувати норми законодавства.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, суд враховує матеріальне становище позивачки, матеріальне становище дитини, яка навчається на денній формі навчання у навчальному закладі, самостійного доходу не отримує, але має право на отримання стипендії, стороною позивача не надано інформацію про матеріальне становище відповідача, лише зазначено, що останній працює.
Зважаючи на норми чинного законодавства та матеріали справи, суд приходить до висновку, що для забезпечення достатнього рівня життя повнолітньої дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, до стягнення підлягають аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак, звільнення відповідача від обов`язку сплачувати аліменти, якщо навіть його дитина і має якийсь дохід, чинним законодавством не передбачено і не є підставою для звільнення від передбаченого статтею 199 СК України обов`язку батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
За змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
У зв`язку з вищенаведеним, для суду наявні підстави для частково задоволення вимог позивача та стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання ОСОБА_3 .
Щодо розміру частки, яка стягуватиметься на підставі даного судового рішення, то суд визначає її розмір 1/6.
При визначенні розміру частки суд враховує, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, відтак, не позбавлена права отримувати стипендію.
Таким чином, на переконання суду, визначення розміру аліментів у частці від заробітку 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, оскільки такий розмір відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 1 ст. 199 СК України).
Щодо періоду стягнення аліментів, суд виходить з положень частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, відповідно до якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а також з положень частини 1 та 2 статті 199 СК України, згідно із якими якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, та право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
За викладених обставин, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, починаючи з 25 лютого 2026 року (з дня подачі позову до суду), і до 29.06.2029 року (до закінчення дитиною навчання) ), у зв`язку із чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позовним вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'' від 15.05.2006, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина які продовжують навчання і на користь яких в зв`язку з цим стягуються аліменти.
Отже, аліменти на повнолітню дитину стягуються лише на її користь, а не на користь того з батьків з ким вона проживає, або подав позовну заяву до суду.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Право на правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.
З вимог ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Матеріали справи містять докази понесення відповідачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 10000,00 грн., а саме: квитанцію № 733551 від 14.02.2026 за оплату за договором про надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на викладене, суд зазначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, складність та категорію справи, те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 6666,67 грн., які підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, вимога щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду з підстав, передбачених статтею 5 Закону України ''Про судовий збір'' від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами), та з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. - згідно ставок, передбачених вказаним Законом станом на дату ухвалення рішення.
Керуючись статями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180-182, 183, 191, 199, 200 СК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , місце проживання особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання особи: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , третя особа ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на її утримання, як повнолітню доньку на період її навчання в розмірі 1/6 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 лютого 2026 року і до 29 червня 2029 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 6666,67 (шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одну гривню 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг.
Повний текст рішення виготовлено 31.07.2026 року.
Суддя Ю.І. Ячало