ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2026 р. Справа№ 910/1341/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Бестаченко О.Л.
Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Супрун В.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 (повний текст складено та підписано 20.03.2026)
у справі №910/1341/26 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА»
про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» про визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 243/ВОЗ-2023 від 13.12.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між ВЧ НОМЕР_1 НГУ та ПрАТ «АВ-ФАРМА»; стягнення з ПрАТ «АВ ФАРМА» на користь військової частини НОМЕР_2 500,00 грн грошових коштів, сплачених як ПДВ.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що включення до ціни предмету закупівлі податку на додану вартість, суперечить закону, а сплачена сума ПДВ підлягає поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідач, заперечуючи щодо позову, зазначає, що на момент укладення та виконання Договору № 243/ВОЗ-2023 операція з постачання товару не підпадала під режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, у зв`язку з чим нарахування та сплата ПДВ відповідали вимогам податкового законодавства.
Відповідач обгрунтовує свою позицію приписами постанови КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1447, які за змістом відповідають редакції від 09.01.2024, і визначають: гемостатичні засоби для місцевого застосування, які є лікарськими засоби та класифікуються за кодом АТХ (анатомо-терапевтично-хімічним) - B02BC.
Відповідач вважає, що предмет закупівлі є медичним засобом, який не може підпадати під класифікацію лікарських засобів та, у свою чергу, під класифікацію за кодом АТХ (анатомо-терапевтично-хімічним) - B02BC.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/1341/26 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним пункт 3.1 Договору № 243/ВОЗ-2023 від 13.12.2023, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Приватним акціонерним товариством «АВ-ФАРМА», в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у розмірі 122 500,00 грн.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 09.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.04.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Під час розгляду справи судом було порушено ч.1 ст. 177 ГПК України, і не визначено коло обставин справи, які підлягають встановленню, а також не вірно застосовано норми матеріального права, що передбачені абзацом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Судом порушено основоположні принципи господарського судочинства щодо верховенства права, змагальності сторін та пропорційності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також порушено основні засади господарського судочинства, які передбачають, що завданням судочинства є справедливий, неупереджений розгляд господарських справ.
Апелянт зазначає, що у даному випадку зміна формулювання з «гемостатики» на «гемостатичні засоби для місцевого застосування (ATC B02BC)» не створила нову категорію товарів; не розширила перелік; не змінила критерії застосування пільги, а лише прямо закріпила критерій, який уже випливав із норм Податкового та Митного кодексів.
Окрім цього, норми Податкового та Митного кодексів прямо встановлюють, що пільговий режим застосовується саме до лікарських засобів, які ідентифікуються, зокрема, через ATC-класифікацію.
Навіть у первинній редакції Переліку його положення повинні були застосовуватися у взаємозв`язку з нормами Податкового та Митного кодексів, які вже містили чітку прив`язку до лікарських засобів.
Вважає, що термін «гемостатики», який містився у первинній редакції Переліку, має на увазі саме лікарські засоби, що відповідають ATC-класифікації (зокрема групі B02BC), а не будь-які гемостатичні засоби взагалі, включаючи медичні вироби.
За позицією апелянта, відповідач, укладаючи договір № 243/ВОЗ-2023 та здійснюючи поставку товару - кровоспинний засіб зигзаг-складений просочений гемостатичним розчином на основі хітозану (8см(сm)х4,5м (m)) у кількості 5000 шт на суму 1 872 500,00 грн правомірно, відповідно до вимог податкового законодавства, включив ПДВ у розмірі 7% у сумі 122 500,00 грн. до суми договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Бестаченко О.Л., Шаратов Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1341/26.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1341/26.
23.04.2026 матеріали справи №910/1341/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
06.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.05.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №10384 від 06.05.2026 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1597,44 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/1341/26, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2026.
Під час апеляційного провадження від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2026 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2026 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 15.06.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між військовою частиною НОМЕР_1 НГУ (надалі - Позивач, Замовник) та ПРАТ «АВ-ФАРМА» (надалі - Відповідач, Виконавець) укладено державний Договір № 243/ВОЗ-2023 від 13.12.2023 (далі - Договір).
Пунктом 1.2. розділу 1. Договору «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару
Матеріал перев`язувальний гемостатичний (засіб гемостатичний зигзагоподібний) (НК 024:2023-46922 -Гемостатичний засіб на основі хітозину) код ДК 021:2015:33140000-3 Медичні матеріали (далі - Товар). Кількість Товару за Договором - 5 000 шт.
Пунктом 3.1. розділу 3 Договору «ЦІНА ДОГОВОРУ» визначено, що його ціна складає 1 872 500 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 7% - 122 500,00 грн.
Згідно видаткової накладної № 12496 від 18.12.2023 Постачальник передав Замовнику Товар, кровоспинний засіб зигзаг-складений просочений гемостатичним розчином на основі хітозану (8см(сm)х4,5м (m)) у кількості 5000 шт, загальною вартістю 1 872 500,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 122 500,00 грн., у повному обсязі.
Відповідно до платіжного доручення від 22.12.2023 № 9559 Замовником на рахунок Виконавця перераховано 1 872 500,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 122 500,00 грн., як оплату за Товар у повному обсязі.
Таким чином, Товар по Договору зазначено, як такий щодо оподатковується ПДВ, розмір якого складає 2 070 560,75 грн. з ПДВ, та який був сплачений на рахунок Відповідача, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.
У грудні 2025 року покупець, ВЧ НОМЕР_1 НГУ, звернувся до ПрАТ «АВ-ФАРМА» із претензією №78/1/5/1-62992025 від 08.12.2025 щодо повернення сплаченого ПДВ по Договору.
ПрАТ «АВ-ФАРМА» надало відповідь №851 від 15.12.2025 на претензію ВЧ НОМЕР_1 НГУ, а саме зазначено, що поставлений товар не звільняється від оподаткування ПДВ.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару Матеріал перев`язувальний гемостатичний (засіб гемостатичний зигзагоподібний) (НК 024:2023-46922 - Гемостатичний засіб на основі хітозану) код 021:2015:33140000-3 Медичні матеріали. Кількість товару за Договором: 5000 шт.
Специфікацією (Додаток №1) до Договору визначено товар: кровоспинний засіб зигзаг-складений просочений гемостатичним розчином на основі хітозану (8 см (сm) х 4,5 м (m)), код НК 024:2023-46922 - Гемостатичний засіб на основі хітозану.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна Договору складає 1 872 500,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 7% - 122 500,00 грн.
За висновками суду першої інстанції, майнові права позивача, у зв`язку із невідповідністю умов Договору приписам законодавства, порушені, оскільки такі умови Договору створюють у позивача грошове зобов`язання, яке не існувало б, якщо умови Договору відповідали законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 03 грудня 2021 року (справа № 910/12764/20), що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з наведених у пунктах 8.1-8.17 цієї постанови мотивів, не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду, який з посиланням на постанови Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20, від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16, від 08.08.2019 зі справи № 911/1626/18, зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.
За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
В запереченнях проти позову, які є ідентичними доводам апеляційної скарги,відповідач застосовує зміст приписів постанови КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1447, який діяв вже після укладання та виконання укладеного між сторонами Договору.
У чинній редакції Переліку, на час укладення та виконання договору між сторонами, було зазначено категорію «гемостатики», без додаткового уточнення щодо їх належності до лікарських чи медичних виробів.
На час укладання та виконання Договору, постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» не виділяла, які саме гемостатики (лікарські засоби чи медичні вироби) підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, а дана вимога щодо звільнення стосувалась, як медичних виробів, так і лікарських засобів.
Так, дійсно в подальшому Уряд визначив, що саме Гемостатичні засоби для місцевого застосування, які є лікарськими засобами підлягають звільненню від оподаткування ПДВ.
Разом з тим, в даному питанні необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, твердження Відповідача (апелянта), що звільнятимуться від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) операції з ввезення та постачання на митній території України лише тих засобів, які класифікуватимуться за вищезгаданим кодом АТХ є безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах, які були чинними на момент виникнення спірних відносин, оскільки постанова КМУ №№1447 таких вимог не передбачала.
Оскільки зміни до постанови КМУ від 27.12.2022 №1447 були внесені після виконання сторонами договору, та викладено нову редакцію Переліку від 09.01.2024, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на нову редакцію Переліку, оскільки суд вирішує спори на основі законодавства, яке існувало на момент виникнення правовідносин.
Це ключовий принцип правової визначеності, який передбачає, що закон не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.
Законом України «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану» внесені до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) зміни.
Абзацом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу третього пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановив затвердити перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану; перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану для закладів охорони здоров`я Міністерства оборони (постанова КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1447).
Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану (постанова КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1447 в редакції від 20.09.2023 - на час укладання та виконання Договору) містить: гемостатики.
Гемостатики - це лікарські засоби чи медичні вироби, що прискорюють згортання крові для швидкої зупинки венозних, артеріальних чи капілярних кровотеч.
Відповідно до пункту 3 та 4 загальної частини Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою КМУ від 2 жовтня 2013 р. № 753, у разі коли медичний виріб призначений для введення в організм людини лікарського засобу, на такий виріб поширюється дія цього Технічного регламенту.
Якщо зазначений медичний виріб введений в обіг таким чином, що медичний виріб і лікарський засіб утворюють єдиний цілісний виріб і медичний виріб призначений виключно для застосування у відповідному поєднанні та не призначений для повторного використання, такий виріб є об`єктом регулювання Закону України «Про лікарські засоби». Вимоги до медичних виробів, наведені в додатку 1, поширюються лише на ті характеристики медичного виробу, що свідчать про його безпечність та ефективність.
Якщо медичні вироби містять як невід`ємну частину речовину, що в разі її окремого використання може розглядатися як лікарський засіб і дія якої на організм є допоміжною відносно дії медичного виробу, такі медичні вироби підлягають оцінці відповідності та введенню в обіг відповідно до цього Технічного регламенту.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом закупівлі є Гемостатичний засіб на основі хітозану (НК 024:2023-46922).
Водночас, хітозан - молекула хітину без ацетильних груп, яка за своїми характеристиками, зокрема, зупиняє кровотечу шляхом фізико-хімічної взаємодії з еритроцитами та тромбоцитами (незалежно від факторів згортання крові), та може бути основою/складовою засобу місцевого застосування (шляхом безпосереднього нанесення на рану), який підпадає під ознаки класифікації, як гемостатичний засіб (B02BC/B02BX: В - засоби, що впливають на систему крові та гемопоез; B02- антигеморагічні засоби; B02B - вітамін К та інші гемостатичні засоби; B02BC - місцеві гемостатики; B02BX - інші системні гемостатики).
Отже, кровоспинний засіб зигзаг-складений разом із розчином на основі хітозану утворює єдиний цілісний виріб, який за своїми властивостями є гемостатичниим засобом (гемостатиком).
З наведеного вбачається, що на час укладання та виконання Договору предмет закупівлі - кровоспинний засіб зигзаг-складений просочений гемостатичним розчином на основі хітозану (8 см (сm) х 4,5 м (m)) підпадав під перелік лікарських засобів та медичних виробів звільнених від оподаткування в частині ПДВ, однак пункт 3.1 Договору включає в ціну товару ПДВ.
Отже, умови пункту 3.1 Договору та Специфікації в частині ціни у розмірі 122 500,00 грн ПДВ не відповідають приписам пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, до операцій з постачання лікарських засобів та медичних виробів на митній території України, застосовується за умови, що такі лікарські засоби та медичні вироби:
- призначені для використання у відповідних заходах окремими суб`єктами, визначеними у пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.
- включені до Переліків постанови КМУ від 27.12.2022 № 1447.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану», в редакції, яка була діюча на момент укладення та виконання спірного договору, затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, до якого включено, зокрема: Гемостатики.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входить зокрема, Національна гвардія України.
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є державним замовником у сфері оборони, а ПрАТ «АВ-Фарма» - виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2015 № 122 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 307) (далі - Положення), основним завданням військової частини НОМЕР_1 НГУ є забезпечення за рішенням Головного управління Національної гвардії України технікою, продовольчим, речовим, автотехнічним, медичним та іншим майном територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), закладів охорони здоров`я та установ Національної гвардії України.
Отже, військова частина НОМЕР_1 здійснює продовольче, речове, автотехнічне та медичне забезпечення військових формувань Національної гвардії України, які здійснюють передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Колегія суддів враховує, що військова частина НОМЕР_1 , під час дії воєнного стану, уклала договір з оборонних закупівель медичних засобів для їх подальшої передачі військовим частинам Національної гвардії України, в тому числі і тим, які здійснюють безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації, Товар по Договору належить до категорій товарів, на який розповсюджується положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, такий Товар звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
Виходячи з матеріліалів справи в їх сукупності, відповідачем не спростовано належними доказами обставину того, що предмет закупівлі за Договором не відноситься до предмету, на який поширюється дія пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1447 в редакції від 20.09.2023.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що в момент вчинення правочину (укладення Договору) сторонами недодержано вимог статті 203 ЦК України, оскільки включення ПДВ до ціни товару суперечить законодавству, відповідно інтересам держави і суспільства, а тому пункт 3.1 Договору в частині включення ПДВ до ціни товару підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З викладеного вбачається, що відповідач отримав від позивача грошові кошти на виконання правочину (Договору), який в частині правової підстави отримання цих коштів визнаний недійсним, а тому грошові кошти у розмірі 122 500,00 грн утримується відповідачем без достатньої правової підстави.
Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що перераховані військовою частиною грошові кошти в розміріі 122 500,00 грн. в якості податку на додану вартість підлягають поверненню позивачу, у зв`язку з тим, що такий товар на момент укладення договору та його виконання, підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/1341/26.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/1341/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/1341/26 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/1341/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 03.08.2026 після виходу колегії суддів з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.Л. Бестаченко
Ю.А. Шаратов