ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2026 р. Справа№ 910/1890/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Колесника Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 (повний текст складено та підписано 05.05.2025)
у справі №910/1890/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 302 492, 52 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідач) про стягнення 302 492, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/16013/23 позивачем було сплачено на користь відповідача 618 096, 74 грн пені, 370 993, 90 грн штрафу, та 14 836, 36 грн судового збору за неналежне виконання своїх зобов`язань по договору про закупівлю послуг з розробки техніко-економічного обґрунтування № [номер приховано] від 19.03.2021, однак в ході виконання договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» також отримало від Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» кошти із застосуванням механізму банківської гарантії (договір № Д-1345-21Г від 01.03.2021) в сумі 264 995, 64 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 264 995, 64 грн безпідставно отриманих коштів, а також 6 359, 89 грн 3% річних та 31 136, 99 грн інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив щодо обставин виникнення спірних правовідносин та настання гарантійного випадку, щодо обставин встановлених по справі № 910/16013/23, щодо банківської гарантії по забезпеченню виконання договору, щодо висновків Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі", щодо спростування помилкових тверджень позивача про те, що відповідач набув грошові кошти безпідставно, у розумінні ст. 1212 ЦК України, щодо спростування необґрунтованості вимог про стягнення пені, 0,01% річних та інфляційних витрат, щодо необґрунтованості вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, щодо необґрунтованості клопотання про письмове опитування та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач зазначає, зокрема, що доводи відповідача не спростовують доводи позовної заяви, а практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач, свідчить на користь позиції позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем належними та достовірними доказами доведено факт порушення принципалом умов договору про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021 та настання гарантійного випадку.
Зі змісту Гарантії убачається, що у випадку порушенням принципалом зобов`язань за Договором гарант за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією Гарантією, грошову суму.
Отже, виходячи з умов укладеного сторонами договору, гарантійний випадок настав, а відтак, відповідачем правомірно було отримано грошові кошти у сумі 264 995,64 грн за Гарантією.
Суд звернув увагу, що штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними.
Сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними, що підтверджується судовою практикою, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 № 910/2693/18.
За висновками суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 264 995,64 грн як безпідставно набутих грошових коштів.
Оскільки, позовна вимога про стягнення 264 995,64 грн як безпідставно набутих грошових коштів не підлягає задоволенню, похідні вимоги про стягнення з відповідача 6 359, 89 грн 3% річних та 31 136, 99 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт вважає, що суд невірно визначився із підставою спору, а відповідно до цього невірно визначив предмет доказування в даній справі. Після цього суд неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, і відповідно до цього не зміг винести законне та обгрунтоване рішення.
Скаржник вказує, що не йдеться про повернення безпідставно отриманої Відповідачем банківської гарантії, але про повернення безпідставно отриманих коштів, сума яких дійсно співпадає із розміром банківської гарантії.
За доводами апелянта, відповідач набув від позивача та утримує без належних правових підстав грошові кошти в сумі 264995,64 грн, які спочатку правомірно отримав шляхом застосування механізму банківської гарантії, а потім неправомірно не побажав зарахувати в рахунок погашення заборгованості і отримав ще раз у складі суми, що була сплачена за рішенням суду.
Датою безпідставного набуття цих коштів апелянт вважає дату їх перерахування платіжною інструкцією № 6432 від 30.04.2024 р в сумі 264995,64 грн., оскільки на той час АТ "Укрнафтохімпроект" вже було запропоновано зарахувати їх в рахунок сплати коштів за рішенням суду, але ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» проти цього заперечував, тобто усвідомлював викладені обставини.
Внаслідок такого заперечення АТ "Укрнафтохімпроект" був змушений сплатити ці
кошти на виконання рішення суду, одночасно попередивши, що буде звертатись з вимогою про їх повернення.
Вказує, що правовим наслідком неналежного виконання зобов`язання є лише виникнення у АТ "Укрнафтохімпроект" як підрядника за Договором цивільно-правової відповідальності у вигляді грошового зобов`язання на суму неустойки. Саме в такому розмірі у Відповідача виникло право як кредитора за основним зобов`язанням отримати задоволення своїх вимог від боржника.
В той же час Відповідач як кредитор за основним зобов`язанням мав право як бенефіціар вимагати отримання коштів в рахунок погашення своїх вимог до принципала на суму гарантії від гаранта. Це право не збільшувало розмір цивільно-правової відповідальності АТ "Укрнафтохімпроект" як підрядника на суму гарантії, а лише встановлювало механізм гарантованого отримання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» частини коштів в рахунок погашення зобов`язання підрядника в розмірі гарантії від банку- гаранта.
За доводами апелянта, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» під час проведення розрахунків за Договором без достатньої правової підстави набуло майно (грошові кошти в сумі 264995,64 грн. = 1268922,64 - 1003927,00), оскільки двічі отримало одну й ту саму суму коштів в розмірі, встановленому банківською гарантією. Для отримання цих зайвих коштів у Відповідача як кредитора за основним зобов`язанням не було правових підстав.
Позивач вважає, що ним доведено письмовими доказами, що його обов`язок сплатити Відповідачу зайві кошти в сумі, що перевищують встановлений судом розмір неустойки 1003927,00 грн., умовами Договору не передбачений.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25, вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 у зв`язку з тривалою відпусткою суддів Тищенко А.І. та Мальченко А.О. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Колесника Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25, вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.
У відповіді на відзив представник позивача наполягає на доводах апеляційної скарги та доводить, що відповідач неправильно визначився із суттю спору (або спеціально намагається його викривити), незважаючи на те, що представник позивача неодноразово зробив на цьому акцент.
Позивач зазначає, що, з одного боку, грошове зобов`язання АТ "Укрнафтохімпроект" за Договором відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 р у справі № 910/16013/23 складає 1003927,00 грн., а з іншого боку, на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було перераховано загалом 1268922,64 грн.
З огляду на це, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» під час проведення розрахунків за Договором без достатньої правової підстави набуло майно (грошові кошти в сумі 264995,64 грн. = 1268922,64 - 1003927,00), оскільки двічі отримало одну й ту саму суму коштів в розмірі, встановленому банківською гарантією.
За позицією апелянта (позивача), не йдеться про повернення безпідставно отриманої Відповідачем банківської гарантії, але про повернення безпідставно отриманих коштів, сума яких дійсно співпадає із розміром банківської гарантії.
Відповідач правильно описує гарантію не як додатковий платіж по договору і не як міру цивільно-правової відповідальності, а саме як механізм отримання коштів від гаранта в рахунок задоволення вимог бенефіціара як кредитора за основним зобов`язанням.
Апелянт вважає, що необхідно чітко розрізняти право Відповідача як бенефіціара вимагати отримання коштів в рахунок погашення своїх вимог до принципала на суму гарантії від гаранта і право відповідача як кредитора за основним зобов`язанням отримати задоволення своїх вимог від боржника.
Позивач не ставить під сумнів правомірність отримання Відповідачем банківської гарантії від банку-гаранта.
Але Позивач наполягає на тому, що Відповідач в цілому безпідставно отримав за наслідками виконання Договору надмірну суму коштів, оскільки кошти, що були отримані за допомогою механізму банківської гарантії, не зарахував в рахунок грошових зобов`язань Позивача, а вважає їх окремою сумою, фактично додатковою неустойкою.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (виконавець) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021 (надалі - договір).
За наслідками виконання вказаного договору, як вказує позивач, між сторонами виник судовий спір.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/16013/23 позов ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 618 096, 74 грн - пені, 370 993,90 грн - штрафу та 14 836,36 грн судового збору.
Вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024.
За доводами позивача, виходячи з умов договору, виконавець зобов`язується за завданням замовника у визначений договором строк надати послуги з розробки Техніко-економічного обґрунтування по об`єктах «Варіанти подальшого використання компресорної станції КС-7 Богородчани, компресорної станції Кам`янка-Бузька, компресорного цеху КЦ-2 компресорної станції Бібрка» (Архітектурні, інженерні та планувальні послуги), визначені в Завданні на розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) № 20.74.23, 20.74.24, 20.74.25 (додаток 1 до договору), відповідно до Календарного графіку надання послуг (додаток 3 до договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги.
Відтак, як зазначає позивач, зобов`язання АТ "Укрнафтохімпроект" за договором полягало в наданні послуг (виконанні робіт) для замовника і не мало характеру грошового зобов`язання.
Однак, у зв`язку із неналежним виконанням договору ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» стягнув з АТ "Укрнафтохімпроект" неустойку, правові підстави для якої були встановлені умовами договору, а розмір - вищезазначеним рішенням суду.
За твердженнями позивача, відповідно до цього рішення було визначено грошове зобов`язання АТ "Укрнафтохімпроект" перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за договором в загальній сумі 1 003 927,00 грн (618096,74 + 370993,90 + 14 836,36). Ніяких інших грошових зобов`язань, як зазначає позивач, на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з боку АТ "Укрнафтохімпроект" умови договору не містили.
Вказана заборгованість, як стверджує позивач, була повністю погашена АТ "Укрнафтохімпроект" шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», що підтверджується платіжними інструкціями № 6400 від 19.04.2024 р в сумі 724153,77 грн; № 6420 від 26.04.2024 р в сумі 14777,59 грн та № 6432 від 30.04.2024 р в сумі 264995,64 грн, тобто всього на суму 1003927,00 грн.
Позивач зазначає, що в ході виконання договору ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» також отримав від АТ "Укрнафтохімпроект" кошти із застосуванням механізму банківської гарантії за несвоєчасне виконання робіт.
Так, 28.04.2022 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» направив до АТ "РВС Банк" повідомлення про сплату за банківською гарантією, про що банк одразу повідомив АТ "Укрнафтохімпроект". Кошти були перераховані банком на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
В свою чергу, платіжною інструкцією № 2734 від 05.05.2022, АТ "Укрнафтохімпроект" відшкодував банку сплачені кошти за банківською гарантією в сумі 264 995,64 грн.
Таким чином, за доводами позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ще до виникнення судового спору отримав за рахунок АТ "Укрнафтохімпроект" кошти із застосуванням механізму банківської гарантії в сумі 264 995,64 грн.
Відтак, як вказує позивач, під час виконання договору та подальшого застосування в судовому порядку заходів відповідальності АТ "Укрнафтохімпроект" було сплачено на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» наступні платежі: 28.04.2022 із застосуванням механізму банківської гарантії 264 995,64 грн; платіжною інструкцією № 6400 від 19.04.2024 в сумі 724153,77 грн; платіжною інструкцією № 6420 від 26.04.2024 в сумі 14777,59 гр.; платіжною інструкцією № 6432 від 30.04.2024 р в сумі 264995,64 грн, тобто на загальну суму 1 268 922,64 грн.
З огляду на що позивач вважає, що під час проведення розрахунків за договором відповідачем без достатньої правової підстави було набуто майно (грошові кошти в сумі 264 995,64 грн (1 268 922,64 -1 003 927,00), оскільки двічі отримало одну й ту саму суму коштів в розмірі, встановленому банківською гарантією, які спочатку правомірно отримав шляхом застосування механізму банківської гарантії, а потім не побажав зарахувати в рахунок погашення заборгованості і отримав ще раз у складі суми, що була сплачена за рішенням суду.
А тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 264 995, 64 грн безпідставно отриманих коштів, а також 6 359, 89 грн 3% річних та 31 136, 99 грн інфляційних втрат.
Відповідач проти вимог заперечував, посилаючись на те, що Господарським судом міста Києва розглядався спір між сторонами договору щодо стягнення з позивача штрафних санкцій по договору від 19.03.2021 № [номер приховано] через неналежне його виконання позивачем. За наслідками розгляду справи №910/16013/23 (рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023, яке набрало законної сили після його перегляду Північним апеляційним господарським судом 28.02.2024) позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 618 096,74 грн - пені, 370 993, 90 грн - штрафу та 14 836,36 грн - судового збору.
Під час розгляду справи №910/16013/23 судом були встановлені обставини порушення АТ «УКРНАФТОХІМПРОЕКТ» умов Договору від 19.03.2021 № [номер приховано] в частині його невиконання.
Оскільки АТ «УКРНАФТОХІМПРОЕКТ» (виконавець) було неналежним чином виконано зобов`язання за Договором, замовник скористався своїм правом, визначених умовами договору та ініційовано пред`явлення вимоги по банківській гарантії забезпечення виконання Договору.
Так, замовником була стягнена банківська гарантія забезпечення виконання договору листом № ВВИХ-22-4135 від 22.04.2022 на користь Товариства у сумі 264 995,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 05.05.2022.
Таким чином, підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Банку-гаранта зі SWIFT з повідомленням про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 1345-21Г, що була надана на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», стало неналежне виконання Принципалом - АТ «УКРНАФТОХІМПРОЕКТ» зобов`язання за договором від 19.03.2021 № [номер приховано].
Відповідач вважає, що наявний факт неналежного виконання позивачем умов договору, що є гарантійним випадком, а тому, відповідно, були наявні правові підстави для звернення відповідачем до банку-гаранту про стягнення гарантії.
Відтак, відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що відповідач набув, у розумінні ст. 1212 ЦК України, грошові кошти у сумі 264 995,64 грн безпідставно та саме за рахунок позивача не підтверджено доказами, що були додані позивачем до позову, а тому просить суд відмовити у позові повністю.
За висновками суду першої інстанції, спір у справі виник, у зв`язку неправомірним стягненням банківської гарантії, на думку позивача, оскільки з позивача згідно рішення суду по справі №910/16013/23 вже були стягнуті штрафні санкції, а стягнення одночасно банківської гарантії та штрафних санкцій є подвійною відповідальністю і не передбачено законодавством.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/1890/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Положеннями ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 ЦК України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
У відповідності до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Отже, враховуючи наведені вище норми, слідує висновок, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
З огляду на наведене, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Отже, неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021, який укладений між позивачем як виконавцем й відповідачем як замовником, та за правовою природою є договором підряду;
- Договору про надання гарантії № Д-1345-21Г від 01.03.2021, укладеного між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «РВС БАНК» (банк-гарант) та додаткової угоди № 1 від 12.01.2021 до договору про надання гарантії № Д-1345-21Г від 01.03.2021,
- Банківської гарантії № 1345-21Г від 02.03.2021 року наданої Банком відповідачу, яка є одностороннім правочином та одним із видів забезпечення виконання зобов`язань.
Як вбачається з матеріалів справи, у п. 1.2 договору про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021, сторонами визначено, що склад, обсяги, вартість послуг визначені у завданні на ТЕО (додаток 1 до договору), у кошторисі на розробку ТЕО (додаток 2 до договору), а також у календарному графіку надання послуг (додаток 3 до договору), які є невід`ємними частинами цього договору.
У п. 1.3. договору визначено строк надання послуг: виконавець, згідно з календарним графіком надання послуг (додаток 3 до договору), який є невід`ємною частиною договору, зобов`язується надати послуги протягом 270 календарних днів з дати укладання цього договору.
Відповідно до Календарного графіку надання послуг (додаток 3 до договору) строк надання послуг по Етапу І - "Обстеження" становить 60 календарних днів з моменту укладення договору.
Згідно з Календарним графіком надання послуг (додаток 3 до договору) строк надання послуг по Етапу II - "Розробка техніко-економічного обґрунтування з наданням експертної оцінки експертної організації", вартість яких складає 2 899 087, 54 грн., становить 210 календарних днів з моменту завершення І етапу.
У п. 5.1 договору сторонами визначено, що виконавець зобов`язаний оформити та надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках за результатами кожного етапу надання послуг.
За результатами першого етапу надання послуг виконавець зобов`язаний надати замовнику звіт за результатами здійснення обстежень та підписані зі своєї сторони два примірники акту здачі-приймання наданих послуг (п. 5.2 договору).
За умовами п. 5.3 договору після отримання виконавцем експертної оцінки експертної організації, виконавець передає замовнику оригінал та копію вказаної експертної оцінки, завірену експертною організацією або завірену нотаріально, паперові примірники ТЕО, підписані зі своєї сторони, два примірники акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно з п. 5.4. договору послуги вважаються наданими в момент підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом 1 року з дати його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 12.1 договору).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/16013/23 позов ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 618 096, 74 грн - пені, 370 993,90 грн - штрафу та 14 836,36 грн судового збору.
При цьому, при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва встановив: «що відповідачем було допущено прострочення виконання робіт за спірним договором (за першим етапом на 121 день з 27.07.201 по 15.11.2021, за другим, в межах заявлених вимог, на 113 днів з 22.02.22 по 14.06.2022), доказів спростування вказаних обставин суду не надано.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача за вищевказаний період підлягає стягненню 618 096,74 грн. пені та 370 993,90 грн. штрафу.
Доводи відповідача щодо затримки надання позивачем вихідних даних, що спричинило прострочення кредитора, а тому відповідач звільняється від відповідальності за прострочення виконання робіт є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами.
Заперечення відповідача з приводу безпідставного нарахування позивачем пені, адже взяте на себе за договором зобов`язання не є грошовим є також необґрунтованим, оскільки суперечить визначеним сторонами умовам спірного договору та приписам чинного законодавства».
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, під час розгляду справи №910/16013/23 була встановлена обставина порушення АТ «УКРНАФТОХІМПРОЕКТ» умов Договору від 19.03.2021 № [номер приховано] в частині його невиконання.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначив, що якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов`язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов`язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії.
При вирішенні спору щодо повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією, у першу чергу, дослідженню підлягають встановлення наявності чи відсутності гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).
Судом встановлено, що у п. 8.14 договору про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021, сторонами визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначних Гарантією.
Разом з тим, судом встановлено, що також не заперечується сторонами, позивачем за договором зобов`язання/роботи не виконані, в тому числі станом на момент розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, правильними є висновки суду про доведення належними та достовірними доказами факту порушення принципалом умов договору про закупівлю послуг № [номер приховано] з розробки техніко-економічного обґрунтування від 19.03.2021 та настання гарантійного випадку.
Зі змісту Гарантії убачається, що у випадку порушенням принципалом зобов`язань за Договором гарант за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією Гарантією, грошову суму.
Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, гарантійний випадок настав, а відтак, відповідачем правомірно було отримано грошові кошти у сумі 264 995,64 грн за Гарантією, на підставі платіжного доручення №28 від 05.05.2022.
Позивач (апелянт) зазначає, що, з одного боку, грошове зобов`язання АТ "Укрнафтохімпроект" за Договором відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 р у справі № 910/16013/23 складає 1003927,00 грн., а з іншого боку, на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було перераховано загалом 1268922,64 грн.
Тому вважає, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» під час проведення розрахунків за Договором без достатньої правової підстави набуло майно (грошові кошти в сумі 264995,64 грн. = 1268922,64 - 1003927,00), оскільки двічі отримало одну й ту саму суму коштів в розмірі, встановленому банківською гарантією.
За позицією апелянта (позивача), не йдеться про повернення безпідставно отриманої Відповідачем банківської гарантії, але про повернення безпідставно отриманих коштів, сума яких дійсно співпадає із розміром банківської гарантії.
Відповідач правильно описує гарантію не як додатковий платіж по договору і не як міру цивільно-правової відповідальності, а саме як механізм отримання коштів від гаранта в рахунок задоволення вимог бенефіціара як кредитора за основним зобов`язанням.
Апелянт вважає, що необхідно чітко розрізняти право Відповідача як бенефіціара вимагати отримання коштів в рахунок погашення своїх вимог до принципала на суму гарантії від гаранта і право відповідача як кредитора за основним зобов`язанням отримати задоволення своїх вимог від боржника.
Позивач не ставить під сумнів правомірність отримання Відповідачем банківської гарантії від банку-гаранта.
Але Позивач наполягає на тому, що Відповідач в цілому безпідставно отримав за наслідками виконання Договору надмірну суму коштів, оскільки кошти, що були отримані за допомогою механізму банківської гарантії, не зарахував в рахунок грошових зобов`язань Позивача, а вважає їх окремою сумою, фактично додатковою неустойкою.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів додатково зазначає наступне.
Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, гарантійний випадок настав, а відтак, відповідачем правомірно було отримано грошові кошти у сумі 264 995,64 грн за Гарантією, на підставі платіжного доручення №28 від 05.05.2022.
Під час розгляду справи №910/16013/23 було встановлено обставини порушення АТ «УКРНАФТОХІМПРОЕКТ» умов Договору від 19.03.2021 № [номер приховано] в частині його невиконання.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/16013/23 позов ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 618 096, 74 грн - пені, 370 993,90 грн - штрафу та 14 836,36 грн судового збору.
При цьому, при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва встановив: «що відповідачем було допущено прострочення виконання робіт за спірним договором (за першим етапом на 121 день з 27.07.201 по 15.11.2021, за другим, в межах заявлених вимог, на 113 днів з 22.02.22 по 14.06.2022), доказів спростування вказаних обставин суду не надано.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача за вищевказаний період підлягає стягненню 618 096,74 грн. пені та 370 993,90 грн. штрафу».
Як вбачається з обставин даної справи №910/1890/25, станом на дату прийняття рішення суду 19.12.2023 у справі №910/16013/23, відповідачем вже було отримано грошові кошти у сумі 264 995,64 грн за Гарантією, на підставі платіжного доручення №28 від 05.05.2022.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/16013/23 було виконано позивачем шляхом сплати 618 096, 74 грн - пені, 370 993,90 грн - штрафу та 14 836,36 грн судового збору на підставі платіжних інструкцій № 6400 від 19.04.2024 в сумі 724153,77 грн; № 6420 від 26.04.2024 в сумі 14777,59 гр.; № 6432 від 30.04.2024 р в сумі 264995,64 грн.
Як вбачається з даних, які міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у справі №910/16013/23 Акціонерне товариство Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" 04.04.2024 звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою (з урахуванням змін внесених у заяві від 23.04.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 заяву Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково.
Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/16013/23 про стягнення з Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 618 096,74 грн. пені, 370 993,90 грн. штрафу, 14 836,36 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню в частині суми 738 931,36 грн у зв`язку з добровільним виконанням боржником.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 30.04.2024 в частині відмови зарахувати в рахунок боргу кошти в розмірі 264 995,64 грн, які були сплачені за банківською гарантією, та в цій частині постановити нову ухвалу, якою визнати наказ Господарського суду міста Києва від 24.04.2024, таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з добровільним виконанням боржником.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала місцевого суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник стверджував, що сума стягнутої банківської гарантії має бути зарахована в рахунок неустойки, що підлягає стягненню за ріщенням суду в даній справі, оскільки інших майнових вимог до відповідача за договором, окрім пені та штрафу за даним позовом, договір не передбачає.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/16013/23 залишено без змін.
Колегією суддів апеляційної інстанції у вказаній постанові по справі №910/16013/23 було зазначено наступне.
«Судом встановлено, що 19.04.2024 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 724 153,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.04.2024 та 26.04.2024 грошові кошти у розмірі 14 777,59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.04.2024.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність, передбачених ст. 328 ГПК України, підстав для задоволення заяви відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в частині сплачених 738 931,36 грн, та у цій частині апелянтом ухвала суду першої інстанції не оскаржується.
Як уже було зауважено, апелянт оскаржує ухвалу суду в частині відмови у зарахуванні в рахунок боргу коштів у розмірі 264 995,64 грн, які були сплачені за банківською гарантією.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною другою статті 20 ГК України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним із способів захисту прав та законних інтересів суб?єктів господарювання. Крім того, встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб?єктів захищаються також іншими способами, передбаченими законом.
Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов?язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов?язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов?язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (частини перша та четверта статті 200 ГК України).
Згідно зі статтями 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі скоєння якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов`язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Отже, стягнення пені та штрафу не залежить від реалізації права на звернення стягнення за банківською гарантією.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині вимог про зарахування в рахунок боргу за рішенням суду коштів у розмірі 264 995,64 грн, які були сплачені в рахунок забезпечення за банківською гарантією.
Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач ще до подання позову отримав від відповідача часткову оплату неустойки у вигляді банківської гарантії в сумі 264 995,64 грн - є безпідставними, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/16013/23 не було встановлено факту здійснення будь якої часткової оплати неустойки до моменту ухвалення цього рішення.
При цьому, як правомірно вказав позивач, обставини припинення зобов`язань зі сплати неустойки, у зв`язку зі стягненням банківської гарантії, відповідачем мали б доводитися в порядку встановленому ГПК України, під час розгляду справи №910/16013/23, із зазначенням про такі обставини у заявах по суті спору, а не на стадії виконання рішення суду у даній справі».
Колегія суддів звертає увагу, що штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними.
Сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними, що підтверджується судовою практикою, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 № 910/2693/18.
Доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України, грошові кошти у сумі 264 995,64 грн, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Позивач не ставить під сумнів правомірність отримання Відповідачем банківської гарантії від банку-гаранта.
В той же час, ініціюючи позов у даній справі, позивач наполягає на тому, що відповідач в цілому безпідставно отримав за наслідками виконання Договору надмірну суму коштів, оскільки кошти, що були отримані за допомогою механізму банківської гарантії, не зарахував в рахунок грошових зобов`язань позивача, а вважає їх окремою сумою, фактично додатковою неустойкою.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що як обставини припинення зобов`язань зі сплати неустойки у зв`язку зі стягненням банківської гарантії, так і врахування суми сплаченої банківськогї гарантії в рахунок заявленого позову про стягнення неустойки, АТ «Укрнафтохімпроект» мали б доводитися в порядку встановленому ГПК України, під час розгляду справи №910/16013/23, із зазначенням про такі обставини у заявах по суті спору.
Проте процесуальні документи у справі №910/16013/23 такі доводи позивача не містять.
Доводи Позивача про те, що відповідач набув грошові кошти безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України, матеріалами справи не підтверджено.
Грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності відповідної правової підстави, яка станом на час розгляду цієї справи не відпала, а тому правові підстави для їх стягнення відсутні.
В даному випадку характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідачем подано до суду заяву свідка, в якій повноважений представник відповідача чітко пояснив, які суми зобов`язань Позивача існують перед Відповідачем по Договору від 19.03.2021 № [номер приховано].
За правильними висновками суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 264 995,64 грн як безпідставно набутих грошових коштів. Оскільки позовна вимога про стягнення 264 995,64 грн як безпідставно набутих грошових коштів не підлягає задоволенню, похідні вимоги про стягнення з відповідача 6 359, 89 грн 3% річних та 31 136, 99 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
За встановлених у справі обставин в їх сукупності, всі доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі є безпідставними з огляду на той факт, що хоча позивач і стверджує, що заявлена до стягнення сума не є коштами банківської гарантії, однак де-факто заявляє саме про стягнення коштів банківської гарантії.
Місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував спірні правовідносини, зокрема і в частині правової природи суми, яка заявлена до стягнення, відповідно обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відтак, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/1890/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект».
3. Матеріали справи №910/1890/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
Р.М. Колесник