СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Харків Справа №922/3196/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Крестьянінов О.О.
секретар судового засідання Горюшко В.С.
за участі представників сторін:
позивача - Чередниченко Я.В. (в залі суду) - службове посвідчення №3519, дійсне до 31.12.2030
відповідача - Новиков О.Є. (в режимі відеоконференції) - ордер серія АІ №2065597 від 01.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх.№1389Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.06.2026
у справі №922/3196/25 (суддя Погорелова О.В., повна ухвала підписана 15.06.2026)
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПрАТ «Харківський тракторний завод» на користь Харківської міської ради 222.230,15 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 № б/н, за період з 29.12.2021 по 28.02.2022 та витрати по сплаті судового збору 3.33345 грн.
Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 в частині стягнення 222.230,15 грн та судового збору у розмірі 3.333,45 грн на шість календарних місяців до 15.11.2026, шляхом сплати щомісячно, а саме: до 15.06.2026 - 37.000,00 грн; до 15.07.2026 - 37.000,00 грн; до 15.08.2026 - 37.000,00 грн; до 15.09.2026 - 37.000,00 грн; до 15.10.2026 - 37.000,00 грн; до 15.11.2026 - 40.563,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у задоволенні заяви ПрАТ "Харківський тракторний завод" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №922/3196/25, ПрАТ "Харківський тракторний завод" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву ПрАТ «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 задовольнити. На думку апелянта оскаржувана ухвала є результатом неповного з`ясування обставин справи, неналежної оцінки доказів та неправильного застосування норм процесуального права; суд першої інстанції не виконав покладений на нього обов`язок щодо надання вмотивованої оцінки доводам сторони, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом першої інстанції залишено поза увагою те, що надані боржником докази (довідки банківських установ про стан розрахункових рахунків Товариства за січень-травень 2026 року) підтверджують не лише ускладненість, а й фактичну неможливість виконання рішення у визначений строк, оскільки свідчать про відсутність коштів у розмірі, достатньому для його виконання;
- господарським судом проігноровано правове значення затвердженого плану превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ» як процесуального акта, яким господарський суд вже встановив факт загрози неплатоспроможності боржника; тим самим суд першої інстанції фактично поставив під сумнів висновки іншого судового рішення, що суперечить принципу правової визначеності;
- суд безпідставно не врахував обставини надзвичайного характеру, пов`язані з військовою агресією проти України, а саме - конкретні докази прямого ураження виробничих потужностей підприємства внаслідок обстрілів (витяги з ЄДРДР), а не лише загальні посилання на воєнний стан; пошкодження виробничих приміщень, матеріальні збитки та простій підприємства, є обставинами, що об`єктивно унеможливлюють ведення господарської діяльності та відповідають критеріям для відстрочення виконання рішення;
- негайне виконання рішення унеможливить виконання затвердженого судом плану превентивної реструктуризації, який, на переконання апелянта, є єдиним реалістичним механізмом відновлення платоспроможності підприємства та задоволення вимог кредиторів.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Васильєв Є.О., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 витребувано матеріали справи №922/3196/25 з Господарського суду Харківської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ПрАТ "Харківський тракторний завод" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №922/3196/25 до надходження матеріалів справи.
06.07.2026 на вимогу ухвали апеляційного суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3196/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 у справі №922/3196/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Харківський тракторний завод"; встановлено строк до 23.07.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 23.07.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 27.07.2026.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Васильєв Є.О., Стойка О.В., в зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Васильєв Є.О., Попков Д.О., в зв`язку з відпусткою судді Стойки О.В.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Васильєв Є.О., Крестьянінов О.О., в зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О.
Позивач (стягувач) не скористався наданим йому ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
У судовому засіданні 27.07.2026 представник відповідача (боржника) - Новиков О.Є. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні; представник позивача (стягувача) - Чередніченко Я.В. в свою чергу проти позиції апелянта заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про стягнення 222.230,15 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: просп. Героїв Харкова, 275 у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 б/н, за період з 29.12.2021 по 28.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати, а тому Харківська міська рада вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення заборгованості за договором оренди землі б/н від 29.12.2021 за період з 29.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 222.230,15 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПрАТ «Харківський тракторний завод» на користь Харківської міської ради 222.230,15 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 № б/н, за період з 29.12.2021 по 28.02.2022 та витрати по сплаті судового збору 3.333,45 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №922/3196/25 апеляційну скаргу ПрАТ «Харківський тракторний завод» було залишено без задоволення, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 щодо періоду стягнення заборгованості, виклавши її в редакції цієї постанови щодо наявності заборгованості у сумі 222.230,15 грн, яка фактично сформувалася за період з 01.01.2022 по 28.02.2022. У решті рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 залишено без змін.
12.03.2026 ПрАТ «Харківський тракторний завод» подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх.№5925), в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 по справі №922/3196/25 до 19.11.2026 включно.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5925 від 12.03.2026) у справі №922/3196/25.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу ПрАТ «Харківський тракторний завод» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 у справі №922/3196/25 залишено без змін.
28.05.2026 ПрАТ «Харківський тракторний завод» подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх.№12871) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 в частині стягнення 222.230,15 грн та судового збору у розмірі 3.333,45 грн на шість календарних місяців до 15.11.2026, шляхом сплати щомісячно, а саме: до 15.06.2026 - 37.000,00 грн; до 15.07.2026 - 37.000,00 грн; до 15.08.2026 - 37.000,00 грн; до 15.09.2026 - 37.000,00 грн; до 15.10.2026 - 37.000,00 грн; до 15.11.2026 - 40.563,60 грн.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення боржник зазначає про збиткову діяльність підприємства в умовах воєнного стану, вказуючи що незважаючи на формально відображений у звіті про фінансові результати за 2025 рік чистий прибуток у сумі 239 680 тис.грн, підприємство отримало збиток від операційної діяльності у сумі 46 322 тис.грн, а позитивний фінансовий результат сформовано виключно за рахунок доходу від дисконтування кредиторської заборгованості у сумі 393 105 тис.грн, що є розрахунковою обліковою величиною та не передбачає фактичного надходження грошових коштів на рахунки підприємства. Крім того, за I квартал 2026 року підприємством відображено збиток у розмірі 20 930 тис.грн. Також боржник посилається на те, що внаслідок близького розташування підприємства до державного кордону з російською федерацією систематичне ураження території товариства артилерійськими обстрілами, атаками БПЛА та авіаційними ударами, що спричиняє пошкодження виробничих потужностей та адміністративних будівель за адресою: м.Харків, проспект Героїв Харкова, 275, обмежений доступ до частини приміщень, зупинку виробничого процесу з 24.02.2022 та призупинення дії трудових договорів з більшістю працівників з 01.05.2022, а також зниження зацікавленості потенційних покупців продукції в умовах близькості лінії фронту. На підтвердження відсутності на розрахункових рахунках коштів, достатніх для виконання рішення, заявником надано банківські довідки АТ АБ «Південний» та АТ «ВСТ Банк» за період з 28.01.2026 по 26.05.2026.
Також боржник посилається на затверджений ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25 план превентивної реструктуризації ПрАТ «Харківський тракторний завод», яким передбачено відстрочку задоволення вимог залучених кредиторів на строк 3 роки з подальшим повним погашенням заборгованості протягом 3 місяців після її завершення, зазначаючи що негайне виконання рішення у цій справі без надання розстрочки унеможливить реалізацію вказаного плану та призведе до накладення арешту на майно і кошти боржника, зокрема виробничі, а виконання рішення суду без розстрочення спричинить одномоментне настання строку виконання всіх кредиторських вимог до підприємства на загальну суму близько 1 млрд грн. Заявник зазначає про намір здійснити погашення заборгованості перед стягувачем за рахунок виручки від реалізації фізично та/або морально зношеного обладнання, яке не використовується у виробничій діяльності, та окремих об`єктів нерухомого майна, що не задіяні у виробничому процесі.
На підтвердження обставин, зазначених в заяві про розстрочку виконання рішення, боржник надав: план превентивної реструктуризації ПрАТ "Харківський тракторний завод" 2025 з додатками; наказ №9/1 від 24.02.2022 "Про режим роботи АТ "ХТЗ" на період воєнного стану у Україні"; наказ №10 від 29.04.2022 "Про зупинення дії трудових договорів по АТ "ХТЗ" на період воєнного стану у Україні"; звіт про фінансові результати за 2025 рік; довідки про відкриті поточні рахунки у банківських установах та залишки коштів на рахунках; доповідну записку головного інженера від 19.01.2026; витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у задоволенні заяви ПрАТ "Харківський тракторний завод" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 відмовлено.
Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, мотивував своє рішення тим, що в даному випадку наведені боржником доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду в розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України, а лише відображають стан поточної господарської діяльності боржника. При цьому судом враховано, що фінансова нестабільність боржника не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують обов`язок суду надати розстрочку виконання рішення, оскільки відповідно до загальних положень цивільного законодавства зобов`язання мають виконуватися належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання (ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України); відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є самостійною підставою для розстрочки виконання рішення.
Суд також зазначив, що заборгованість у справі №922/3196/25 виникла в період з 01.01.2022 по 28.02.2022, отже про наявність зобов`язань перед Харківською міською радою ПрАТ «Харківський тракторний завод» було обізнане принаймні ще з кінця 2021 року, проте жодних дій щодо її погашення вчинено не було. Крім того, суд першої інстанції врахував, що військова агресія проти України та запровадження на території України правового режиму воєнного стану однаково негативно впливають на обидві сторони справи, а тому вони перебувають у рівнозначному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у відстрочці виконання рішення.
Отже, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне дослідити такі питання: 1) чи є обставини, на які посилається боржник в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, винятковими, об`єктивними та такими, що дійсно унеможливлюють виконання рішення суду; 2) чи дотримано судом першої інстанції баланс інтересів сторін виконавчого провадження - боржника та стягувача; 3) чи відповідають висновки суду першої інстанції наявним у матеріалах справи доказам та усталеній практиці Верховного Суду і Європейського суду з прав людини з питань відстрочення (розстрочення) виконання судових рішень; 4) чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
У відповідності до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п.1 ст.6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
Приписами ч.1 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.331 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов`язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.
Процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно з цим Кодексом, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги (ч.1 ст. 33-1 КУзПБ).
Частиною 2 ст. 33-1 КУзПБ передбачено, що кредитори за зобов`язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника у разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози мають право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації. У такому разі боржник зобов`язаний розглянути таку пропозицію та прийняти вмотивоване рішення щодо ініціювання чи відмови від ініціювання процедури превентивної реструктуризації, про що боржник зобов`язаний повідомити ініціатора протягом 30 днів з дня отримання відповідного запиту від кредитора, члена органу управління боржника або представника працівників боржника.
Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним (ч.5 ст. ст.33-1 КУзПБ).
У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені частиною 6 статті 34 цього Кодексу, на такого боржника покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. Сторонами превентивної реструктуризації є: боржник, залучені кредитори, а щодо державних та комунальних підприємств - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також працівники боржника в особі представника працівників боржника, у разі якщо планом превентивної реструктуризації встановлюються, змінюються чи припиняються їхні права та інтереси (ч.6-7 ст.33-1 КУзПБ).
Відповідно до ч.1 статті 33-15 КУзПБ превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені цією Книгою, та повинен містити інформацію, зокрема, про:
1) боржника, його фінансовий стан, причини неплатоспроможності чи її загрози;
2) грошові зобов`язання боржника, строк виконання яких настав до відкриття процедури превентивної реструктуризації або настане під час процедури, у тому числі зобов`язань, забезпечених заставою майна боржника, зобов`язань перед кредиторами, заінтересованими стосовно боржника, із зазначенням розміру неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов`язання;
3) інші зобов`язання боржника, що не є грошовими, але виконання яких значно впливає на активи боржника;
4) залучених кредиторів із зазначенням їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця та розмір їхніх вимог;
5) класи, на які поділено сторони превентивної реструктуризації, та розмір вимог кожного класу залучених кредиторів; тощо.
6) незалучених кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 4 цієї частини, та розмір їхніх вимог з обґрунтуванням підстав незалучення цих кредиторів;
7) активи боржника, у тому числі активи, що є предметом застави, та їхню вартість;
8) заходи плану превентивної реструктуризації, порядок та строки їх виконання, у тому числі порядок і строки погашення вимог залучених кредиторів;
9) штатний розпис, чисельність працівників та наслідки виконання плану превентивної реструктуризації для працівників боржника;
10) обґрунтування необхідності залучення нового фінансування у разі, якщо це передбачено планом превентивної реструктуризації;
11) прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації;
12) обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів.
З аналізу вище викладеного слідує, що у цей період запроваджуються заходи захисту: кредитори тимчасово не можуть вимагати стягнення боргів, припиняється нарахування штрафів, а суд може продовжити ці заходи на новий термін.
Однією з підстав заяви про розстрочення виконання рішення боржник визначає затверджений ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25 план превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ», яким передбачено відстрочку задоволення вимог залучених кредиторів на строк 3 роки. В апеляційній скарзі заявник додатково наголошує, що затвердження такого плану судом є процесуальним актом, яким уже встановлено факт загрози неплатоспроможності боржника, а тому суд першої інстанції, відмовляючи у розстроченні, фактично поставив під сумнів висновки іншого судового рішення.
Колегія суддів не приймає цей довід з огляду на таке. Факт затвердження судом плану превентивної реструктуризації дійсно підтверджує наявність у боржника ознак загрози неплатоспроможності станом на дату затвердження плану, проте цей факт не тотожний встановленню обставин, що є самостійною підставою для розстрочення виконання судового рішення саме у справі №922/3196/25, і не покладає на суд, який розглядає заяву про розстрочення, обов`язок автоматично її задовольнити. Оскаржувана ухвала жодним чином не заперечує та не переоцінює висновки, викладені в ухвалі у справі №922/2471/25, суд першої інстанції лише оцінив, чи поширюється дія плану реструктуризації на спірні у цій справі правовідносини.
Із матеріалів справи №922/2471/25 та наданих боржником документів вбачається, що вимоги залучених кредиторів визначаються додатком (таблицею №1) до плану реструктуризації. Такий додаток заявником до матеріалів цієї справи не надано, а зі змісту наявних матеріалів не вбачається, що Харківська міська рада була залучена до процедури превентивної реструктуризації як кредитор та що заборгованість за спірним договором оренди землі була врахована в рамках заходів реструктуризації.
За таких обставин посилання боржника на план превентивної реструктуризації як на підставу для розстрочення виконання рішення у цій справі є необґрунтованим, оскільки вимоги стягувача не охоплюються заходами, передбаченими цим планом, а тому передбачена планом трирічна відстрочка задоволення вимог залучених кредиторів не може поширюватися на зобов`язання боржника перед Харківською міською радою.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заборгованість у справі №922/3196/25 виникла за договором оренди землі б/н від 29.12.2021 у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у сумі 222.230,15 грн, оскільки ПрАТ «Харківський тракторний завод» не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові (кадастровий номер 631013 8200:02:001:0018). Отже, про наявність зобов`язань перед Харківською міською радою ПрАТ «Харківський тракторний завод» було обізнане ще з кінця 2021 року, проте жодних дій щодо її погашення вчинено не було.
Боржник звернувся до суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації у липні 2025 року, а план превентивної реструктуризації був затверджений ухвалою суду від 17.12.2025, тобто вже після укладення між сторонами у даній справі договору оренди землі та виникнення підтвердженої судом заборгованості з орендної плати за землю. Відтак, заявник апеляційної скарги будучи обізнаним про наявність зобов`язань зі сплати орендної плати за землю не був позбавлений можливості залучити Харківську міську раду в якості кредитора у зазначеній процедурі.
Окрім того, КУзПБ покладає саме на боржника у разі ініціювання ним процедури превентивної реструктуризації та щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, обов`язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. А відтак, не залучення Харківської міської ради до цієї процедури позбавляє боржника права посилатися на обставини неможливості виконання плану реструктуризації у зв`язку з наявністю заборгованості перед таким кредитором.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що ненадання відстрочки виконання рішення суду у даній справі ускладнить виконання плану превентивної реструктуризації у справі №922/2471/25 не можуть бути визнані обґрунтованими без урахування прав та інтересів самого позивача, який має право на належне виконання зобов`язань перед ним та в розумні строки.
З приводу посилань заявника апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції обставин його скрутного матеріального стану, колегія суддів зазначає таке.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. 3 аналізу вищевикладеного та у розумінні наведених норм слідує, що відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, причому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Колегія суддів звертає увагу, що фінансова нестабільність боржника, не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують обов`язок для суду надати відстрочку виконання рішення, оскільки відповідно до загальних положень цивільного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання (ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України).
У постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13 Верховний Суд виснував, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Обставини, на які посилається ПрАТ «ХТЗ», вказують на несприятливість виконання рішення суду саме для нього та можливість настання негативних наслідків для здійснення його господарської діяльності. Водночас, наведені заявником підстави жодним чином не доводять обставини врахування інтересів стягувача у даній справі та відповідно дотримання балансу інтересів між сторонами.
На підтвердження скрутного фінансового становища боржник посилається на звіт про фінансові результати за 2025 рік та I квартал 2026 року. Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що згідно з цим самим звітом підприємство завершило 2025 рік із чистим фінансовим прибутком у сумі 239 680 тис.грн; заявлений боржником збиток від операційної діяльності у сумі 46 322 тис.грн та збиток за I квартал 2026 року у сумі 20 930 тис.грн є незіставно меншими порівняно із сумою заборгованості, яка є предметом стягнення у цій справі (222 230,15 грн), що ставить під сумнів безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між наведеними фінансовими показниками та неможливістю виконання рішення суду саме в цій справі. При цьому позитивний фінансовий результат підприємства за 2025 рік значною мірою сформований за рахунок доходу від дисконтування кредиторської заборгованості у сумі 393 105 тис. грн, який сам боржник визначає як розрахункову облікову величину, що не передбачає фактичного руху коштів, - тобто наведені боржником показники не є взаємоузгодженими та не дають змоги зробити однозначний висновок про дійсний фінансовий стан підприємства.
Щодо доводів боржника про систематичне ураження території товариства внаслідок бойових дій, колегія суддів зазначає, що надані на підтвердження цього документи (витяги з ЄДРДР, доповідна записка головного інженера) містять лише загальні відомості про факт пошкоджень, однак не містять обґрунтування того, яким чином і в якому обсязі це унеможливлює виконання боржником грошового зобов`язання саме в розмірі 225.563,60 грн, тобто суми, яка є незначною порівняно з активами та оборотом підприємства такого масштабу.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання ПрАТ «ХТЗ» на запровадження воєнного стану як на самостійну підставу для розстрочення, оскільки ця обставина є об`єктивним фактором, що однаково впливає на всіх суб`єктів господарювання на території України, включно з Харківською міською радою - стягувачем у цій справі, представники якого так само здійснюють свою діяльність в умовах збройної агресії та несуть пов`язані з цим ризики, тому наведена обставина сама по собі не свідчить про порушення балансу інтересів сторін на користь боржника.
Необхідно звернути увагу, що як вже згадувалось, грошові зобов`язання відповідача які він просить відстрочити, практично виникли ще у період до повномасштабного вторгнення рф на територію України (у період з 01.01.2022 по 28.02.2022), тобто задовго до звернення із цією заявою, та залишаються невиконаними вже понад п`ять років. Жодних заходів до його часткового погашення боржником вжито не було, а доказів того що зі спливом запитуваного шестимісячного строку розстрочення у боржника з`явиться реальна можливість виконати рішення суду в повному обсязі, матеріали справи не містять.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі №922/3196/25 було остаточно вирішено тотожне за своєю правовою природою питання - про відстрочення виконання того самого рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025, на підставі аналогічних обставин (скрутне фінансове становище боржника, наслідки воєнної агресії, затверджений план превентивної реструктуризації), і в задоволенні відповідної заяви було відмовлено. Вже 28.05.2026, тобто менш ніж через два тижні після залишення в силі зазначеної постанови, боржник звернувся до суду першої інстанції з новою заявою, змінивши лише форму та строк судового захисту (розстрочення на шість місяців замість відстрочення на один рік) та деталізувавши розмір щомісячних платежів, але ненавівши жодних принципово нових обставин, які виникли б чи стали відомі боржнику вже після 12.05.2026 і які могли б свідчити про суттєву зміну фактичного стану справ порівняно з тим, що вже було предметом оцінки суду апеляційної інстанції. Такий короткий проміжок часу між остаточним вирішенням тотожного питання та повторним зверненням з тим самим по суті проханням об`єктивно виключає можливість появи нових виняткових обставин, які б обґрунтовували розстрочення виконання рішення, і свідчить про те, що наведені боржником доводи є фактично тими самими обставинами поточної господарської діяльності підприємства, яким уже надано правову оцінку.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування заяви не носять виключного характеру, а відображають його поточний фінансовий стан, що не є безумовними підставами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до положень ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
В даному випадку судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ПрАТ "Харківський тракторний завод" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №922/3196/25 підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №922/3196/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 03.08.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Є.О. Васильєв
Суддя О.О. Крестьянінов