ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/338/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Висоцького А.М.,
у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 08.05.2026) у справі № 908/338/26,
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії "АКВІ БУД"
про стягнення 27 093,78 грн,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії "АКВІ БУД" про стягнення неустойки в сумі 27 093,78 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 24.03.2025 №167/4Д.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/338/26 у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Військова частина НОМЕР_1 в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/338/26 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/338/26 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ТОВ ПБК «АКВІ БУД» неустойки (пені) за порушення строків завершення будівельних робіт за Договором підряду від 24.03.2025 № 167/4Д у сумі 27 093,78 грн задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції.
Скаржник зазначає, що відповідно до умов Договору та Календарного графіку (Додаток № 4) кінцевим строком завершення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 529» було визначено 30.06.2025. Підрядник підписав договір і графік без зауважень. Проте фактично роботи за актом приймання № 1 були завершені лише 09.07.2025 (а акт готовності об`єкта складено 17.11.2025), у зв`язку з чим відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань, порушивши вимоги п.п. 1.4, 3.1 договору та ст.ст. 526, 530, 837 ЦК України. Позивач зі свого боку повністю та своєчасно виконав усі обов`язки Замовника, включаючи передачу будівельного майданчика та оплату виконаних робіт.
Заявник скарги вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про наявність обставин непереборної сили, які звільняють відповідача від відповідальності на підставі п. 14.3 договору. Судом залишено поза увагою приписи п.п. 14.2, 14.6 договору, які зобов`язували підрядника у 5-денний строк письмово повідомити замовника про настання форс-мажору та надати підтвердний сертифікат ТПП України протягом строку дії договору. Неповідомлення позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини. Жодних повідомлень чи сертифікатів ТПП про форс-мажор під час виконання договору від відповідача не надходило.
Крім того, п. 14.8 договору прямо передбачено, що сам факт дії воєнного стану не є форс-мажором, оскільки договір укладався під час воєнного стану та загальної мобілізації, про що відповідач знав.
Щодо наданого відповідачем Висновку Рівненської ТПП від 12.03.2026 № 56.01/89 про істотну зміну обставин, апелянт зауважує, що вказаний документ підтверджує лише наявність підстав для внесення змін до договору або його розірвання в порядку ст. 652 ЦК України. Проте відповідач із вимогами про зміну чи розірвання договору під час його дії до позивача чи суду не звертався, відповідних угод сторони не укладали. Оскільки предметом даного спору є стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язання, висновок про істотну зміну обставин не звільняє підрядника від відповідальності за прострочення.
Також скаржник не погоджується з висновками суду щодо неправильності розрахунку пені через подальше зменшення ціни договору додатковою угодою від 12.11.2025 № 2 (до 2 932 862,98 грн). Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України зобов`язання змінюються з моменту досягнення домовленості. Отже, на момент виникнення та тривання періоду прострочення станом на липень 2025 року діяла договірна ціна в редакції додаткової угоди від 12.06.2025 № 1 (3 010 419,62 грн), з якої правомірно і було нараховано пеню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ «ПБК «АКВІ БУД» заперечує проти вимог скарги в повному обсязі, вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/338/26 законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Відповідач зазначає, що порушення строків завершення будівництва фортифікаційних споруд (фактично роботи передано 09.07.2025 замість 30.06.2025) сталося не з його вини, що відповідно до п.п. 13.2, 13.13, 14.1, 14.3 договору, ст. 617, ч. 1 ст. 883 ЦК України звільняє підрядника від відповідальності. Відповідач наголошує, що після укладення договору виникли непередбачувані надзвичайні обставини: загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, загроза FPV-дронів і БПЛА «Ланцет», різке збільшення кількості повітряних тривог, несприятливі погодні умови (підтоплення), а також дефіцит специфічних будівельних матеріалів та робочої сили через мобілізацію.
Зазначені обставини та їх безпосередній вплив на строк виконання робіт підтверджуються залученими до матеріалів справи доказами (мапами Deep State, листами постачальників, відповідями ОВА, фотографіями підтоплень, внутрішніми інструкціями) та Висновком Рівненської ТПП від 10.03.2026 № 56.01/86.
Щодо відсутності письмового повідомлення про форс-мажор відповідач указує, що згідно з практикою Верховного Суду формальні процедури не є визначальними, якщо доведено фактичний унеможливлюючий вплив обставин непереборної сили. Обставини проведення робіт у зоні активних бойових дій були загальновідомими та відомими позивачу, який здійснював технагляд, не розривав договір та прийняв виконані роботи без претензій щодо їх якості.
Відповідач наголошує, що діяв добросовісно, в умовах підвищеного ризику для життя працівників виконав роботи з будівництва оборонного об`єкта в повному обсязі, а позивачу не було завдано жодних збитків, тому застосування штрафних санкцій суперечить засадам справедливості, розумності та добросовісності.
У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, відповідач на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір неустойки з огляду на її явну неспівмірність наслідкам порушення зобов`язання, відсутність збитків та складні умови виконання договору.
Одночасно у відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання. Поважність причин пропуску обґрунтовано тривалими повітряними тривогами, технічними забоями у роботі підсистеми «Електронний суд» та необхідністю збору й опрацювання значного обсягу первинних документів для формування правової позиції. Зазначає, що неприйняття відзиву у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, позбавить відповідача права на судовий захист та порушить принципи змагальності й всебічності судового розгляду.
Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи. Принципи рівності сторін та змагальності (ст. 7, 13 ГПК України) вимагають надання учасникам справи реальної можливості висловити свою позицію щодо вимог та доводів іншої сторони.
З огляду на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а викладені у відзиві заперечення мають значення для повного та всебічного з`ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе визнати причини пропуску строку поважними, задовольнити клопотання відповідача та поновити ТОВ «ПБК «АКВІ БУД» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, прийнявши його до розгляду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Висоцький А.М.
Ухвалою від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 по справі № 908/338/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АКВІ БУД" (далі - підрядник, відповідач) було укладено договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд від 24.03.2025 № 167/4Д (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник за дорученням замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 529", а замовник - прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.
Пунктом 1.4 договору визначено, що роботи виконуються за етапами:
І етап - проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерногеодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору;
ІІ етап - будівельні роботи відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4).
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт на момент укладення договору складала 3010 462,00 грн., в тому числі ПДВ - 501743,67 грн., визначена за договірною ціною (додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.
Відповідно до п.3.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4).
Відповідно до п.3.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду.
Календарним графіком виконання робіт (додаток 4) встановлено строк завершення будівельних робіт за договором - 30.06.2025.
Відповідно до п. 3.4 договору після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника.
Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.
Відповідно до п. 10.1 договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.
Відповідно до п. 11.1 договору розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.
Відповідно до п. 11.6 договору бюджетні зобов`язання замовника за договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.
На виконання вимог п. 8.1 договору замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 529" від 25.03.2025.
Роботи 1 етапу виконані підрядником відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується актом виконаних робіт від 01.06.2025 № 1ПКД.
Додатковою угодою від 12.06.2025 № 1 до договору зменшено вартість робіт за договором на 42,38 грн. шляхом внесення змін до пункту 2.1 договору. Вартість робіт за договором в редакції додаткової угоди від 12.06.2025 № 1 склала 3010419,62 грн., в тому числі ПДВ - 501736,60 грн.
Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 792 замовник оплатив за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації суму 57274,36 грн.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у повному обсязі та вимога ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В частині 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 611 ЦК України слідує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Як встановлено судомпершої інстанціїї та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ БУД» (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 167/4Д (далі - договір).
Відповідно до Календарного графіку виконання робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 529» (додаток № 4 до договору) будівельні роботи за договором (ІІ етап) мали бути завершені 30.06.2025.
Фактично будівельні роботи по об`єкту були виконані підрядником та передані замовнику 09.07.2025 за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 09.07.2025 на суму 2 863 588,62 грн, тобто з порушенням встановленого договором строку.
У пункті 13.5 договору сторони визначили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач неправомірно включив у період прострочення день виконання робіт та підписання акта 09.07.2025.
Відтак, фактичний період прострочення виконання будівельних робіт становить 8 днів (з 01.07.2025 по 08.07.2025 включно).
Договірна ціна на момент виникнення прострочення з урахуванням Додаткової угоди від 12.06.2025 № 1 становила 3 010 419,62 грн.
Таким образом, належний до нарахування розмір пені за 8 днів прострочення становить 24 083,36 грн (3 010 419,62 *0,1%*8 днів).
Щодо форс-мажорних обставин
До форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать обставини, визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», за змістом якої форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.
Частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором, до яких належать у тому числі військові дії.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Апеляційний суд зазначає, що введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан є загальновідомою обставиною, однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Положеннями статті 617 ЦК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Укладений між сторонами Договір підряду від 24.03.2025 № 167/4Д містить детально регламентований Розділ 14 «Обставини непереборної сили».
Відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону, а протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх настання надано іншій Стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами.
Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП.
При цьому згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.
Крім того, відповідно до п. 14.8 Договору сторони усвідомлювали, що цей Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, знищення об`єктів тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами уповноваженого органу.
Отже, в укладеному Договорі сторонами чітко визначені порядок, строки вчинення дій стороною, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, та процесуальні наслідки недодержання таких умов.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт у строк до 30.06.2025.
Враховуючи приписи п. 14.6 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків будівництва.
Докази інформування позивача в письмовій формі про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт, а також докази ініціювання внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання будівельних робіт у порядку пп. 4.3.6 Договору в матеріалах справи відсутні.
Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/86 від 10.03.2026 колегія суддів зазначає, що вказаний документ за своєю правовою природою є Висновком про істотну зміну обставин (за ст. 652 ЦК України), а не Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України істотна зміна обставин є підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін чи в судовому порядку, а не підставою для автоматичного звільнення боржника від відповідальності за порушення вже існуючого зобов`язання.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності за ст. 617 ЦК України та зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для звільнення від сплати неустойки за порушення строку виконання робіт.
Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру пені
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що відповідач виконав будівельні роботи за договором у повному обсязі, прострочення виконання робіт було незначним (всього 8 днів), виконання робіт здійснювалось в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків на Покровському напрямку, постійних повітряних тривог, загрози ураження FPV-дронами та БПЛА, ускладненої логістики постачання матеріалів та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення (опорного пункту № 529). Ці обставини не звільняють Відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.
Колегія суддів бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Відсутність таких доказів підлягає врахуванню при визначенні розумного та справедливого розміру пені.
Також апеляційним судом враховується, що між тими самими сторонами існує низка аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному розмірі за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки.
Разом з тим колегія суддів наголошує, що порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення.
З урахуванням встановлених обставин справи, характеру порушення, виконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі, складності умов виконання договору в зоні, максимально наближеній до лінії бойових дій, відсутності доказів збитків позивача у розмірі заявленої неустойки, а також необхідності збереження балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є зменшення розміру пені на 90%, тобто стягнення з Відповідача 10% від розміру належної до сплати пені у розмірі 2 408,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 24 685,44 грн слід відмовити.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права (ст. 617 ЦК України) та неповно з`ясував обставини справи, що безпідставно призвело до повної відмови в задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/338/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, у разі зменшення судом розміру неустойки, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, розрахованому від суми неустойки, яка підлягала б стягненню до її зменшення судом, оскільки факт правопорушення з боку відповідача підтверджено, а зменшення неустойки є реалізацією дискреції суду, а не наслідком необґрунтованості позовних вимог.
Належний до сплати судовий збір за подання позовної заяви (з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання в електронній формі) становить 2 662,40 грн.
Сума пені, яка підлягала б стягненню за 8 днів прострочення до зменшення, становить 24 083,36 грн, що складає 88,89% від первісно заявленого позову (27 093,78 грн).
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно обґрунтовано нарахованій пені в сумі 2 366,61 грн (2 662,40 *88,89%).
За подання апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З урахуванням подання процесуальних документів в електронній формі із застосуванням коефіцієнта 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становить 3 993,60 грн (3 328,00 грн Ч 0,8 Ч 150%). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 993,60 грн.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у разі зменшення судом розміру неустойки (зокрема, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 904/6305/19), у разі якщо суд задовольняє позовні вимоги про стягнення неустойки, однак зменшує її розмір на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано нарахованої (належної до стягнення) неустойки до її зменшення судом.
Оскільки апеляційним судом встановлено обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування пені за 8 днів прострочення у розмірі 24 083,36 грн (що становить 88,89% від первісно заявленого позову 27 093,78 грн), з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру обґрунтовано нарахованої пені в сумі 3 549,91 грн (3 993,60 грн Ч 88,89%).
Решта судового збору за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/338/26 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» на користь Військової частини НОМЕР_1 2 408,34 грн пені, 2 366,61 грн витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» на користь Військової частини НОМЕР_1 3 549,91 грн судовий збір за подання апеляційної скарги.
Решту витрат з судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Видачу відповідних наказів з внесенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 03.08.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя А.М. Висоцький