УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/736/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області (Романенко А.В.)
від 06.10.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду ( Корсак В.А.,
Алданова С.О., Євсіков О.О.)
від 18.06.2026
у справі за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов`янської сільської ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про відшкодування збитків у розмірі 220 659,06 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Прилуцька окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - Позивач 1) та Сухополов`янської сільської ради (далі - Позивач 2) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 220 659,06.
2. Позов обґрунтований тим, що Відповідач, будучи постійним лісокористувачем, виявив протиправну бездіяльність і не забезпечив належної охорони лісу, внаслідок чого невстановленими особами було здійснено незаконну порубку дерев. Відповідно до лісового та природоохоронного законодавства, саме на постійного лісокористувача покладено обов`язок із захисту лісових насаджень, тому він має нести цивільно-правову відповідальність за допущені порушення.
3. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 06.10.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 18.06.2026 у справі № 927/736/25, у задоволенні позову відмовив.
4. 10 червня 2026 року Чернігівська обласна прокуратури (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження у справі № 927/736/25;
- касаційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі;
- судові витрати стягнути з Відповідача на користь Скаржника;
- про дату та час розгляду повідомити Скаржника та Офіс Генерального прокурора.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), та підпункти "а", "в" частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Перевіривши касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
13. Предметом спору у цій справі є стягнення 220 659,06 грн, що менше, ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3 028,00х100=302 800,00).
14. Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
15. Як на підставу для допуску судових рішень у справі, ціна позову якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, та зазначає, що справа № 927/736/25 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки це стосується захисту довкілля, порушення лісового законодавства та відшкодування шкоди, завданої державі.
На думку Скаржника суспільний інтерес полягає в тому, що держава зобов`язана виконувати взяті на себе повноваження щодо забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, охорони довкілля та природних ресурсів, у тому числі лісів, які є національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави. Відтак, вирішення питання про стягнення шкоди із постійного лісокористувача становить значний суспільний інтерес, як для правової системи, екології та суспільства загалом, так і для формування єдиної правозастосовчої практики. .
16. Розглянувши наведені доводи Скаржника щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника, що розгляд касаційної скарги у справі № 927/736/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та/або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є безпідставними з огляду на таке.
17. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
18. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
19. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
20. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
21. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
22. Поряд із цим, касаційна скарга Скаржника не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 927/736/25 містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
23. Інші доводи касаційної скарги Скаржника, за висновком Суду, зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, до викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
24. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
25. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
26. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
27. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 927/736/25 за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 927/736/25 за касаційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова