УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/91/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Кібенко О. Р.,
розглянув касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
на рішення Господарського суду Сумської області від 19.03.2026
(суддя Резніченко О. Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026
(головуючий - Руденко М. А., судді: Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.)
у справі за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель РП"
про стягнення 64 128,74 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль РП" про стягнення 64 128,74 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що 09.10.2023 між сторонами було укладено договір № 623-23ТН про виконання робіт з технічного нагляду у будівництві. Згідно п. 3.1 договору до загальної вартості робіт з технічного нагляду - 980 930,97 грн було включено єдиний податок у розмірі 5 % - 49 046,55 грн. У зв`язку з необхідністю виконання додаткових робіт на об`єкті, 20.12.2024 між сторонами укладений новий договір № 664-24ТН по об`єкту. Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 184 004,17 грн. За результатами ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України (акт № 001700-21/60 від 28.10.2025) було встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду за договором неправильно визначилась база розрахунку та до складу вартості будівельних робіт включились витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а також суми єдиного податку (5 %). Державна аудиторська служба України у вимозі № 001700-14/14676-2025 від 28.11.2025 зобов`язала позивача вжити заходів щодо повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 64 128,74 грн, у тому числі 42 273,41 грн - сплачені суми єдиного податку, 21 855,33 грн - безпідставно включені витрати.
3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.03.2026, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не довів поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 64 128,74 грн, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 64 128,74 грн безпідставно отриманих коштів (збитків) визнано судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як недоведені позивачем належними, допустимими та достатніми доказами.
5. 21.07.2026 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів виключно з підстав існування між сторонами договірних правовідносин та підписання актів приймання-передачі послуг без зауважень. При цьому, судами неправильно застосовано положення статей 11, 526, 599, 629, 632, 1212 Цивільного кодексу України, а також не враховано спеціальне нормативне регулювання у сфері ціноутворення у будівництві.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Позов у цій справі подано у 2026 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328,00 грн.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 328,00 грн = 332 800,00 грн).
13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
14. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
15. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
17. Скаржник посилається на те, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). В обґрунтування зазначає, що Службою відновлення забезпечується будівництво, реконструкція, реставрація, капітального ремонту об`єктів в тому числі критичної інфраструктури, що в свою чергу зумовлює укладання договорів на здійснення технічного нагляду виконання робіт на визначених об`єктах. Для визначення єдиних підходів та позиції застосування норм права, як Службі відновлення так і суспільству, які мають відношення до даної галузі, ця справа має виняткове значення.
18. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
19. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника.
20. Незгода з ухваленими судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
21. Доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та до намагання здійснити переоцінку доказів й прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Натомість сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.
22. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
23. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
24. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезна-ходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
25. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
26. На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
27. Враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 64 128,74 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 920/91/26 за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду Сумської області від 19.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
О. Кібенко