Справа № 468/1123/20-ц
2/468/333/26
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання Волощук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Горбенко Олександр Олександрович, про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. У встановлений законодавством строк позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Від нотаріуса йому стало відомо, що батько за життя (24.10.2015) склав заповіт на користь дружини (відповідача) ОСОБА_2 . У позивача виник сумнів щодо дієздатності ОСОБА_3 , так як йому достовірно відомо, що в березні 2015 року батько дуже хворів тяжкою хворобою, пов`язаною з мозковим порушенням, знаходився у лікувальному закладі на стаціонарному лікуванні, після чого потребував постійної сторонньої допомоги та батьку була надана І група інвалідності. На думку позивача, захворювання батька посилило його психічні розлади, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту.
Ухвалою суду від 10.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
27.08.2020 року відповідач подала відзив, в якому посилається на не доведеності відповідачем обставин того, спадкодаавець ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту. Водночас клопотала про виклик до суду свідків.
15.09.2020 року позивач подав відповідь відзив, якою просив відмовити відповідачу в задоволенні клопотань щодо виклику свідків, залучення доказів до матеріалів справи та витребуванні доказів, при цьому посилаючись на допущення відповідачем порушень вимог ЦПК України.
18.10.2021 до суду на запит від приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Горбенко О.О. надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 18.03.2025 по справі призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.
21.01.2026 до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 196 від 09.01.2026 року.
Ухвалою від 23.01.2026 поновлено провадження.
Ухвалою від 30.04.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача просив розглянути справу у його та відповідача відсутність, проти задоволеня позову заперечують.
Дослідивши матеріали (копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого; копію свідоцтва про смерть 21.02.2020 ОСОБА_3 ; копію довідки до акту огляду МСЕК; копію довіреності; копію форми індивідуальної програми реабілітації інваліда; копію заповітку від 24.10.2015; копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію заяв ОСОБА_4 від 23.07.2020, 13.08.2020; копію платіжної інструкції від 23.11.2024; висновок судово-психіатричного експерта №196 від 09.01.2026), суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.10.2015 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Горбенком О.О. було посвідчено заповіт, зареєстровано в реєстрі за №871, яким ОСОБА_1 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповів своїй дружині - ОСОБА_2 (а.с.29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 7).
З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадщину після смерті останнього прийняли: дружина ОСОБА_2 (відповідач) та син ОСОБА_1 (позивач по справі).
Сторона позивача вважає, що вказаний заповіт повинен бути визнаний недійсним, оскільки він складений ОСОБА_3 незадовго до його смерті та він перебував на час його складання у безпорадному стані маючі психічний розлад здоров`я.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Крім того, згідно з положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.
Так, згідно ч. 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За цією ж статтею недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Відповідно Висновку судово-психіатричного експерта № 196 від 09.01.2026 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладання правочину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждав хронічним стійким психічним розладом - змішаною корковою та підкорковою судинною деменцією. За своїм психічним станом ОСОБА_3 під час складання заповіту 24.10.2015 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вбачає, що наявні підстави для визнання заповіту від 24.10.2015 року недійсним, а тому приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Горбенко Олександр Олександрович, про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати заповіт, складений ОСОБА_3 24 жовтня 2015 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Горбенко О.О., зареєстрованому в реєстрі № 870, недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати за проведення експертизи в розмірі 35659 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа: приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Горбенко Олександр Олександрович (місцезнаходження: вул. Миколи Аркаса, буд. 2/1, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області).
Повне судове рішення буде складене 30.07.2026 року.
Суддя: