Справа № 484/5156/26
Провадження №2/484/3710/26
УХВАЛА
про передачу справи за підсудністю
03.08.2026 суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Коваленко Н.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єрмоленко Анна Володимирівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002030, дата видачі 15.03.2024, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина,
УСТАНОВИВ:
до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єрмоленко Анна Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Звертаючись до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з вказаним позовом, представник позивача - адвокат Єрмоленко А.В. зазначила, що місцем фактичного проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а тому оскільки вимога про стягнення аліментів передбачає альтернативну підсудність за місцем проживання позивача, вона звернулася з даним позовом саме до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Ознайомившись із матеріалами справи, приходжу до висновку, що зазначена цивільна справа не може бути розглянута Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області та підлягає передачі за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Так, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Положення про підсудність справ врегульовано у Главі 2 Розділу I ЦПК України.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частина 4 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Територіальна підсудність має декілька видів: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд, або суддя (ст.26 ЦПК України), підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України), підсудність справ за вибором позивача (ст.28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст.29 ЦПК України), виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).
Згідно зі ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно з ч.16 ст.28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Отже, дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. Крім того, аналіз вказаної норми свідчить про те, що цією нормою права охоплюють всі вимоги, пов`язані з невиконанням обов`язку по утриманню, передбачені ст.ст.75-89,91,180-201,202-206,265-274 СК України, що можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання позивача.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19 (провадження №61-21991св19) вказано, що тлумачення статей 27,28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.16ст.28ЦПКУкраїни). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Позов про стягнення аліментів може подаватися за вибором позивача до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України.
У вказаній справі адвокат Єрмоленко А.В., звертаючись до суду з позовом, посилалася на наявність у позивача права на пред`явлення позову про стягнення аліментів за її місцем проживання.
Так, пунктом 1 статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Місце перебування це житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому фізична особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру від 31.07.2026 позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої головою правління ОСББ «Комфорт 5» м. Первомайськ, вул. Грушевського, 19-а, довідка видана ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 24.07.2026 проживають за вказаною адресою та входять до складу сім`ї: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , син), ОСОБА_4 .(15.05.1991р., чоловік).
З відповіді від 03.08.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, за результатами запиту довідки ВПО стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні.
Отже позивач за власним вибором визначив (зберіг) своє декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) саме за адресою: АДРЕСА_2 .
З урахуванням викладеного, суддя відхиляє посилання представника позивача, що позивач має право на пред`явлення позову про стягнення аліментів за її фактичним місцем проживання, в якому вона не здійснила в установленому законом порядку декларування/реєстрацію місця свого перебування.
Згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру від 31.07.2026 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, оскільки ані позивач, ані відповідач не зареєстровані у встановленому законом порядку на території Первомайського району Миколаївської області, то вищевказана справа не підсудна Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області.
При цьому, оскільки до вказаної позовної заяви можливо застосувати правила альтернативної підсудності, але представник позивача в інтересах своєї довірительки таким правом не скористалася та не звернулася до суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, то суддя дійшла висновку про передачу матеріалів справи за підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області відповідно до зареєстрованого місця проживання відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27,31, 187,260, 261 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Передати матеріали цивільної справи № 484/5156/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єрмоленко Анна Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина за підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області (адреса: вулиця Веселинівська, 43, Миколаїв, Миколаївська область, 54000).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено та підписано 03.08.2026.
Суддя Н.А. Коваленко