Справа № 486/1146/23
Провадження № 2/486/56/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Манзенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представники позивача ОСОБА_3 , Гермаш С.М., відповідач ОСОБА_2 ,
В С Т А Н О В И В:
19 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 5627 грн та інфляційні втрати у розмірі 32421,46 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 858,88 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 02 липня 2021 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 69029,74 грн, 840,80 грн судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 лютого 2018 року у напрямку м. Южноукраїнська, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ореl», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілю «ВАЗ» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для позивача.
Відповідно до вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 серпня 2019 року відповідача було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
15 липня 2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір №15/07/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору, у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом №AM/3079741.
Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, відтак відповідно до 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
28 жовтня 2020 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі №486/1546/20, а 02 липня 2021 року було ухвалив рішення по даній справі.
07 вересня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66714093.
Відтак, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 02 липня 2021 року досі не виконане.
Посилаючись на практику Верховного Суду, а саме, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), постанову Верховного Суду від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17, зазначає, що позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення ухвали про відкриття провадження - 29 жовтня 2020 року та по день подання позовної заяви про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - 18 липня 2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2023 року дану справу розподілено судді Волковій О.І.
Ухвалою суду від 02 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.
11 серпня 2023 року представником позивача до суду подані додаткові пояснення у справі, відповідно до яких виникнення грошового зобов`язання мало початок з наступного дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі - 29 жовтня 2020 року та по день подання позовної заяви про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - 18 липня 2023 року.
19 квітня 2024 року представник відповідача надала до суду письмові пояснення по справі, у яких зазначила про те, що на момент укладення договору про надання правової допомоги, було пропущено строки для подання відзиву на позовну заяву. Зазначає, що ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов?язання, а не на правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2024 року справу розподілено судді Савіну О.І.
Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року прийнято справу до провадження судді.
31 січня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Так, останній посилається на те, що ним було допущено помилку, а саме не вірно визначений період розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу. Зазначає, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов?язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов?язань (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц та постанові від 19 червня 2019 року в справі №646/14523/15-ц). Звертає увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодних договорів про надання позики/кредиту, оскільки по даній справі виплата проводилась за пошкоджений транспортний засіб іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому в порядку регресу було стягнуто з відповідача завданих збитків (справа №486/1546/20). Відтак, по даній справі наявні деліктні зобов?язання або «зобов?язання із заподіяння шкоди» - це недоговірні зобов?язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав. 02 липня 2021 року було постановлено рішення по справі №486/1546/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 03 серпня 2021 року. Оскільки дане рішення суду досі не виконане, про що свідчить відкрите виконавче провадження №66714093, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили 03 серпня 2021 року та до дня подання заяви про уточнення позовних вимог - 30 січня 2025 року. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7245,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 37242,26 грн, витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі 858,88 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2026 року справу розподілено судді Далматовій Г.А.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року прийнято до провадження судді цивільну справу, призначено підготовче судове засідання на 31 березня 2026 року.
23 березня 2026 року представник відповідача надала до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що на момент подання позивачем до суду клопотання про уточнення позовних вимог 30 січня 2025 року, за ОСОБА_2 залишався борг за ВП №66714093 в сумі 7124,69 грн. За час розгляду справи Південноукраїнським міським судом Миколаївської області, ОСОБА_2 повністю виконав рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області по справі №486/1546/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 69029,74 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
25 березня 2026 року від позивача надійшла заява про відмову у прийнятті додаткових пояснень відповідача, як таких, що подані з порушенням вимог ЦПК України.
Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Зазначає, що ним була відшкодована вся сума боргу через державну виконавчу службу.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, оскільки договір на надання юридичних послуг ОСОБА_2 припинив свою дію.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі учасників справи на підставі наявних у ній даних і доказів.
Дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у цивільній справі № 486/1546/20 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 69029,74 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн /а.с. 4-6/.
Виданий на підставі рішення виконавчий лист пред`явлений позивачем для примусового виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), постановою в.о. начальника відділу ДВС від 07 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66714093 /а.с. 8/.
06 березня 2025 року заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павловою Н.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №66714093 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, згідно з вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с. 143/.
Відповідачем до суду були надані звіти про здійснені відрахування та виплати у ВП №66714093 /а.с. 156-158/, а також лист Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 8600/3 від 11 лютого 2025 року про залишок суми заборгованості за ВП № 66714093, згідно з яким залишок нестягнутої суми станом на 11 лютого 2025 року становив 2463,60 грн. /а.с. 155/.
Отже, станом на день подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог - 31 січня 2025 року, виконавче провадження № 66714093 ще не було закінчено та державним виконавцем здійснювались примусові заходи з виконання рішення, яке боржником не було виконано у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено: «24. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). 25. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. 26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/3530/20, провадження № 61-18137св23).
Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає саме з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а не з моменту звернення стягувача з виконавчим листом до органу державної виконавчої служби.
Отже, судом встановлено, що рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у цивільній справі № 486/1546/20 фактично виконано лише 06 березня 2025 року (постанова про закінчення виконавчого провадження № 66714093).
Позивач просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили - 03 серпня 2021 року та до дня подання заяви про уточнення позовних вимог - 30 січня 2025 року.
Суд погоджується з кількістю днів, визначених позивачем - 1277 та вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних обґрунтованими і доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, з розрахунку позивача, який перевірено судом, вбачається, що інфляційні втрати з дати набрання рішенням законної сили - 03 серпня 2021 року і по 30 січня 2025 року та складають 37242,26 грн, з чим суд не погоджується.
З розрахунку суду суми інфляційних втрат становлять 38517,52 грн., що більше за позовні вимоги, тому суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині в межах позовних вимог.
Також, три проценти річних з нараховані позивачем складають 7245,29 грн., з чим суд погоджується.
Згідно вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір /а.с. 24/ в розмірі 858,88 грн.
Так, відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом Самойленком П.М. було укладено договір про надання правової допомоги № 30/01/19 /а.с. 11/, а 13 березня 2023 року укладено додаткову угоду № 99 /а.с. 12/.
Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13 березня 2023 року, загальна вартість послуг, що підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь адвоката Самойленка П.М. за цим актом, становить 3000 грн та 1000 грн, які було здійснено клієнтом як авансування послуг адвоката для здійснення супроводу та контролю судової справи /а.с. 13/.
Згідно з платіжною інструкцією № Р24АР24А946765033D1198 від 13 березня 2023 року ОСОБА_1 оплатив за надані послуги адвоката 4000 грн /а.с. 14/.
З огляду на викладене, враховуючи, доведеність позивачем розміру понесених витрат на правову допомогу, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру вказаних витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 7245 (сім тисяч двісті сорок п`ять) гривень 29 копійок, інфляційні втрати у розмірі 37242 (тридцять сім тисяч двісті сорок дві) гривні 26 копійок, а всього 44487 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Г. А. Далматова