Номер провадження 2/754/8808/26
Справа №754/7111/26
РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі головуючої-судді Панченко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2026 року АТ «СК «Країна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Позов поданий представником позивача з використанням системи «Електронний суд».
Позовні вимоги відповідно до нової редакції позову обґрунтовані тим, що 29.09.2025 року відбулась ДТП за участю т/з Тойота, реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , т/з Шкода, реєстраційний № НОМЕР_2 , т/з Хюндай, реєстраційний № НОМЕР_3 та т/з Хонда, реєстраційний № НОМЕР_4 . Цивільно правова відповідальність т/з Тойота реєстраційний № НОМЕР_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР232467089. Страхувальник відповідно до договору - ОСОБА_3 . Відповідно до Постанови Деснянського районного суду м.Києва від 15.12.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано відносно нього захід у вигляді попередження. Внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник про виплату страхового відшкодування, на підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти, на підставі зазначеного страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 253 223,13 грн. Оскільки на момент спричинення ДТП Відповідач не досяг повноліття, а отже керував т/з без права на керування ним, а тому в АТ «СК «Країна» виникло право подання регресивного позову на фактично виплачену суму до Відповідача 2. У зв`язку з цим Позивач вважає доцільним залучення до справи у якості співвідповідача ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним Позивач просить суд солідарно стягнути із Відповідачів завдані збитки у розмірі 253 223,13 грн. та судовий збір.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2026 року позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.
01.05.2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.06.2026 року від представника Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому не погоджується з викладеним у відзиві з огляду на таке. По перше, зазначає про відсутність підстав для регресу та суброгації. Право Позивача на регресну вимогу виникає виключно на підставі ст. 37 Закону України "Про ОСЦВВНТЗ" (надалі Закон №3720): Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до: б) така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії; Оскільки, Страховик / Позивач здійснював страхове відшкодування на підставі Договору ОСЦИВВНТЗ № EP 232467089, а не КАСКО - даний позов є регресним, а не суброгаційним і факт ДТП до справи відношення не має. Має значення лише винність особи у керуванні Т3 без права курування Т3. Зазначене правопорушення регулюється ст. 126 КУпАП, а не ст. 124 КУпАП. Позивач не надав жодних доказів притягнення Відповідача 1 чи Відповідача 2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Позовна заява базується на припущенні, що оскільки, Відповідач 1 був неповнолітнім, то він не мав права керування Т3. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях. Натомість, відповідно до п. 24.2. ПДР: Особам, котрі навчаються водінню автомобіля, повинно бути не менше 16 років, а мотоцикла чи мопеда - 14 років. Такі особи зобов`язані мати при собі документ, що засвідчує їхній вік. Станом на 30.09.2025 року Відповідач 1 досяг 16 річного віку. Отже, мав законне право керувати автомобілем. Факт його неповноліття не є визначальною підставою вважати про його винуватість у керуванні автомобілем і наявності права вимоги на цій підставі. Оскільки Позивачем матеріалів даного адміністративного правопорушення, всі його доводи про законність вимоги є припущеннями, що повинні тлумачитися на користь Відповідача 1, а не Позивача. Факт притягнення Відповідача 1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не дає правових підстав до зворотної вимоги до Страхувальника/Відповідальної особи. 29.09.2025 року о 23 годині 24 хв, в м. Києві по вул. Радунській, 40 дійсно сталася ДТП за участю автомобіля Toyota днз КА9617МT з трьома припаркованими автомобілями. Свідками даної пригоди є виключно Відповідач 1 і Відповідач 2. Власники припаркованих ТЗ не були свідками події. Відеодоказів ДТП немає. Достеменно працівниками поліції не встановлено хто і за яких умов був за кермом автомобіля Toyota днз КА9617МT під час ДТП. На момент прибуття працівників поліції Відповідач 2 залишив місце ДТП оскільки був у нетверезому стані. На Відповідача 1 було складено 2 протоколи: ЕПР 1 № 468934 за порушення ч. 1 ст. 124 КУпАП, передано до Деснянського районного суду м. Києва, справа №754/16592/25 та ЕПР 1 № 468915 за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП, передано до Деснянського районного суду м. Києва, справа № 754/17306/25. Постановою якого Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП - закрито підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності адміністративного правопорушення, з мотивів викладених у Постанові. Рішення суду набрало законної сили. Протокол щодо порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП стосовно Відповідача 2 не складався. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, будь-які правові підстави для права регресної вимоги у Позивача відсутні. По друге щодо часткової чи солідарної відповідальності, то відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, на яку посилається Позивач: Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом сприяла недбалість її власника (володільця), школа, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 541 ЦК України: Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Договором і законом не встановлено випадків солідарної відповідальності у випадку протиправного передання неповнолітньому керування джерелом підвищеної небезпеки. Це є окремим правопорушенням передбаченим ч. 2 ст. 126 КУпАП. Отже, Відповідачі несуть часткову відповідальність, а не солідарну. Тому, вимога Позивача про стягнення коштів солідарно з Відповідача 1 і Відповідача 2 є безпідставною. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України: Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦІК України: При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Отже, позовна заява з таким формулюванням є безпідставною та не підлягає задоволенню.
24.06.2026 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується із викладеним у Відзиві. Зазначає, що Відповідачем-1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що на момент ДТП він проходив навчання по водінню у встановленому законом порядку або керував транспортним засобом у статусі особи, яка навчається водінню. Окрім того, зазначає, що факт керування транспортним засобом Відповідачем-1 встановлено Постановою суду, яка набрала законної сили. Щодо постанови за ч.2 ст. 126 КУпАП то провадження відносно Відповідача-1 було закрито у зв`язку з істотними порушеннями права неповнолітнього на захист, допущеними працівниками поліції під час складання адміністративних матеріалів, а саме через відібрання пояснень без участі законних представників та недотримання вимог ст. 270 КУпАП і ч.2 ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію». Отже, закриття провадження у справі №754/17306/25 було обумовлено виключно процесуальними порушеннями, допущеними працівниками поліції, а не встановленням факту у Відповідача-1 права керування транспортним засобом. Таким чином просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від сторін не надходило клопотань про інше.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з викликом сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази, подані сторонами, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 29.09.2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також транспортних засобів Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та Honda, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «Країна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР232467089. Страхувальником за вказаним полісом є ОСОБА_2 .
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.12.2025 року у справі №754/16592/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у виді попередження.
06.10.2025 року із повідомленням про ДТП потерпілої особи та заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК «Країна» звернувся потерпілий ОСОБА_4 , відповідно до якого складено страховий акт за №49/79761/3.2.29 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 50 994,78 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №51161 від 28.10.2025 р.
22.10.2025 року із повідомленням про ДТП потерпілої особи та заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК «Країна» звернувся потерпілий ОСОБА_5 , відповідно до якого складено страховий акт за №49/79758/3.2.29 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 70 298,47 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №51170 від 30.10.2025 р.
24.10.2025 року із повідомленням про ДТП потерпілої особи та заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК «Країна» звернувся потерпілий ОСОБА_6 , відповідно до якого складено страховий акт за №49/79705/3.2.29 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 131 929,88 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №50970 від 28.10.2025 р.
На підставі поданих документів та складених страхових актів АТ «СК «Країна» здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 253 223,13 грн.
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не досяг повноліття, а відтак керував транспортним засобом без права на керування ним, у зв`язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідачів про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Разом з тим із наданих стороною Відповідача-1 доказів, вбачається, що відносно ОСОБА_1 також складався протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП, однак відповідно до Постанови Деснянського районного суду м.Києва від 25.11.2025 року у справі №754/17306/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП. Належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини, позивачем суду не надано.
Також матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи іншої встановленої законом відповідальності за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, здійснивши страхову виплату, у випадках, визначених законом, має право зворотної вимоги до особи, відповідальність якої застрахована, або до водія забезпеченого транспортного засобу.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому в даному випадку йдеться не про суброгацію у класичному розумінні ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а про регресну (зворотну) вимогу страховика, можливість пред`явлення якої та її підстави прямо визначені спеціальним законом.
Отже, для правильного вирішення спору значення має не лише факт здійснення страхової виплати, а й наявність саме тієї передбаченої законом підстави, з якою закон пов`язує виникнення у страховика права регресної вимоги.
Позивач обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 на момент ДТП був неповнолітнім, а тому, на думку позивача, не мав права на керування транспортним засобом.
Однак саме по собі недосягнення особою повноліття не є безумовним та автоматичним доказом відсутності у неї права керування транспортним засобом у розумінні закону. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд враховує, що постановою суду у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було визнано винним за ст. 124 КУпАП, тобто за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Разом з тим вказана постанова не встановлює обставини керування транспортним засобом без права на керування.
Належних доказів того, що ОСОБА_1 на момент ДТП керував транспортним засобом без права на керування, позивачем суду не надано.
Навпаки провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Сам по собі факт неповноліття особи на момент ДТП не свідчить автоматично про відсутність у неї права керування транспортним засобом. Для виникнення права регресної вимоги страховик має довести саме ту обставину, з якою закон пов`язує таке право, а саме керування транспортним засобом без права на керування».
За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді іншої справи у передбачених законом випадках.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності однієї з передбачених законом підстав для виникнення у нього права регресної вимоги до ОСОБА_1 .
Щодо вимог до ОСОБА_2 як страхувальника та співвідповідача, суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути суму страхового відшкодування з відповідачів солідарно, посилаючись на обставини передачі транспортного засобу неповнолітньому.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Разом із тим позивачем не наведено та матеріали справи не містять посилань на норму закону чи умови договору, які б прямо передбачали солідарну відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед страховиком у спірних правовідносинах.
Частина 4 ст. 1187 ЦК України, на яку фактично посилається сторона відповідача, регулює питання відшкодування шкоди у разі неправомірного заволодіння транспортним засобом, якщо такому заволодінню сприяла недбалість власника. Однак предметом даного спору є не первинне відшкодування шкоди потерпілому, а право зворотної вимоги страховика після здійснення виплати страхового відшкодування. Для реалізації такого права страховик повинен довести саме ті підстави, які передбачені спеціальним законом.
Крім того, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно передав транспортний засіб особі, яка не мала права керування, або що його поведінка перебуває у прямому причинному зв`язку з підставами заявленої регресної вимоги, позивачем також не надано.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення коштів із ОСОБА_2 є недоведеними.
Суд оцінює зібрані у справі докази у їх сукупності та приходить до висновку, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для відповідальності кожного із відповідачів, вимога про солідарне стягнення також є безпідставною.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати покладенню на відповідачів не підлягають.
Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 509, 526, 626, 979, 980, 993, 1166, 1188 ЦК України, статті 1, 89, 92, 108 Закону України «Про страхування», статті 4, 12, 81, 76-77, 141, 258, 259, 263, 265, 280, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У позові Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026 року.
Суддя: О.М. Панченко