УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4570/25 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №274/4570/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Гуменюка Олександра Володимировича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В. в м. Бердичів Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У липні 2025 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 8 994,74 грн. Також просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 23.04.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №C-001-021732-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Зазначало, що відповідно до умов договору процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 4500 грн. Вказувало, що АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 4500 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору. Зазначало, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 8 994,74 грн.
Зазначало, що 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023. Відповідно до п.2.1 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу. В подальшому, 22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги до за кредитним договором №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018. Відповідно до п.2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11861032,61 грн та відповідно були здійснено передачі реєстру боржників. За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за договором №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №С-001-021732-18-980 від 23.04.2018 станом на 19.12.2023 у розмірі 14 297,69 грн., яка складається з кредиту - 5 302,95 грн та процентів за користування кредитом - 8 994,74 грн. СтягнутО з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 6 028 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанціїпредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить 12 місяців, тобто до 23.04.2019, а не до 23.04.2024 як зазначено в позовній заяві. Зазначає, що умова договору щодо нарахування комісії є нікчемною, а тому сплачені кошти за комісією підлягають зарахуванню на інші платежі, проте судом першої інстанції дана обставина не досліджувалася, що вказує на поверхневий розгляд справи. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 23 квітня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-001-021732-18-980.
Вказана угода підписана ОСОБА_1 особисто, про що свідчить її власноручний підпис.
Згідно умов угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: - максимальний кредитний ліміт - 200 000 грн.; - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди - 4500 грн .; - процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних.
Відповідно до п.5.11 угоди реальна річна процентна ставка складає 124,74%. Загальна вартість кредитної лінії складає 581,70 грн за кожні 1000 грн використаної кредитної лінії.
Також, 23.04.2018 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), згідно якого вбачається, що тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту 200 000 грн; строк кредитування - 12 місяців; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом; процента ставка 24% річних; загальні витрати за кредитом 581,70 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом1581,70 грн.; реальна річна процентна ставка 124,74% річних.
Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 23.04.2018 по 19.12.2023 прослідковується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору.
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників в електронному вигляду.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 8 994,74 грн.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 8 994,74 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість за угодою №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 8 994,74 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 (провадження №61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі №488/3972/23 (провадження №61-1680св25).
Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів.
У справі, що переглядається встановлено, що 23 квітня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-001-021732-18-980, згідно якої банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: - максимальний кредитний ліміт - 200 000 грн.; - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди - 4500 грн .; - процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних.
Відтак, угода №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка підписана відповідачем, містить інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму (ліміт) кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки тощо.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість за угодою №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 5 302,95 грн та заборгованість за нарахованими і несплаченими відсотками - 8 994,74 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 23.04.2018 по 19.12.2023 прослідковується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, які надавалися їй на підставі додаткових угод до кредитного договору №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 та частково сплачувала заборгованість за кредитним договором.
Натомість, вказана виписка не містить відомостей про встановлення кредитного ліміту в сумі 4500 грн., згідно угоди №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018.
Також матеріали справи не містять додаткових угод до кредитного договору №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018, про які зазначено у виписці по особовому рахунку за період з 23.04.2018 по 19.12.2023.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 зазначено: дебет - 19 712 грн.; кредит - 19 712 грн.
Таким чином, відомості, заявлені у позові про стягнення заборгованості в сумі 14 297,69 грн не узгоджуються з випискою по рахунку ОСОБА_1 .
При цьому сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, оскільки такий документ повністю складено позивачем в односторонньому порядку та повністю залежить від його волі. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами.
Отже, позивачем не доведено наявності заборгованості ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-001-021732-18-980 від 23.04.2018 в сумі 14 297,69 грн.
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, то таке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3994,50 грн., оскільки апеляційну скаргу задоволено, то з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 3994,50 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 3994,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Бондар О. О.
Шевчук А. М.