ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/2490/26 Номер провадження 22-ц/814/3811/26 Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
У Х В А Л А
27 липня 2026 року м. Полтава
Суддя-доповідач судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду Пікуль В.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунально виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник Ірина Леонідівна, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2022 року до 14 травня 2026 року до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року, тобто за тарифами затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1867 від 30 грудня 2021 року «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів з 01 січня 2022 року».
Стягнуто із ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на користь держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року не погодився відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник І.Л., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши через підсистему «Електронний суд» 18 червня 2026 року (документ сформовано у системі 17 червня 2026 року) до Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Одночасно звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку на оскарження обґрунтовується тим, що копію оскаржуваного рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача 16 травня 2026 року.
З матеріалів справи вбачається, що Автозаводським районним судом м. Кременчука 14 травня 2026 року ухвалено рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Повне рішення суду складено 14 травня 2026 року.
Відтак перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 15 травня 2026 року та тривав до 13 червня 2026 року (включно).
Враховуючи, що 13 червня 2026 року (субота вихідний день), тому останнім днем подання апеляційної скарги є 15 червня 2026 року (перший робочий день).
Тоді як, відповідач з апеляційною скаргою звернувся до Полтавського апеляційного суду 18 червня 2026 року (документ сформовано у системі 17 червня 2026 року).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Відповідно до статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkovv. Russia»).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також ЄСПЛ зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому ЄСПЛ провів розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) також звертає увагу на необхідність уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику ЄСПЛ, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 372/4155/18 (провадження № 61-7685св20) та вказано, що заявник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а можливе, на думку апеляційного суду, пропущення строку на апеляційне оскарження є незначним, тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.
Враховуючи наведене, беручи до увагу інформацію, яка міститься у поданій апеляційній скарзі та в матеріалах справи, зокрема, що строк на апеляційне оскарження пропущений лише на два дні, маються підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
В той же час, відмова у поновленні пропущеного строку за вказаних обставин буде проявом надмірного формалізму, порушенням принципу розумності та пропорційності, а поновлення строку дасть можливість додержатися балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Водночас, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає залишенню без руху й з тих підстав, що скаржником не сплачено судовий збір у передбаченому законодавством порядку та розмірі.
Згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, позов ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити перерахунок є немайновим, відповідно за подання до суду вказаної позовної заяви підлягав би сплаті судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (3 328,00 х 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році).
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому за результатами розгляду справи по суті судовий збір у сумі 1 331,20 грн був стягнутий з відповідача на користь держави.
Разом з тим, пунктом 1.6. частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Передбачене частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» пониження ставки судового збору застосовується кожен раз при вчиненні такої процесуальної дії через систему «Електронний суд», тобто розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги ведеться не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, яка підлягала сплаті за подання позову (аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2024 року по справі № 583/5882/23).
Так як, представник відповідача подав апеляційну скаргу в електронній формі, то понижуючий коефіцієнт застосовується при вирахуванні судового збору, що підлягає сплаті останньому, а тому за подану апеляційну скаргу підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 597,44 (1 331,20 грн х 150 % х 0,8) грн.
Отже, оплаті скаржнику підлягає судовий збір у розмірі 1 597,44 грн за реквізитами:
отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/тг м.Полтава/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37959255
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача: [рахунок приховано]
код класифікації доходів бюджету: 22030101
призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), Полтавський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
При цьому апеляційний суд зазначає, що скаржник не позбавлений можливості заявити клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати з підстав, передбачених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, якою унормовано питання залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості відкрити провадження у справі, а тому необхідно апеляційну скаргу залишити без руху та надати апелянту строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник Ірина Леонідівна, строк на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року.
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунально виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в інтересах якого діє представник - Сотник Ірина Леонідівна, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року залишити без руху та надати строк для усунення наведених недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали - апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя: В. П. Пікуль