Справа № 349/267/26
Провадження № 22-ц/4808/1210/26
Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Пнівчук О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Могили Р.Г. в місті Рогатині, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 2738420, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 200,00 грн строком на 30 днів із можливістю пролонгації, зі сплатою процентів у розмірі 0,19 % на день протягом перших 30 днів, а в подальшому - 1,90 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.
26 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до якого позивач набув право вимоги за договором № 2738420. Згідно з витягом із Реєстру боржників від 26 травня 2021 року розмір заборгованості відповідача становить 37 486,45 грн, з яких 13 075,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24 411,45 грн - заборгованість за процентами.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 486,45 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2738420 від 03 серпня 2020 року в розмірі 13 148,79 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 075,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 73,79 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення решти відсотків відмовлено.
На підставі ч. 1 ст. 267 ЦПК України ухвалено після набрання рішенням законної сили, розстрочити його виконання на 5 місяців рівними платежами від стягнутої суми по 2 629,76 грн до 01 числа щомісяця, наступного за звітним.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 1 986,37 грн які складаються із 933,97 грнсудового збору та 1052,40грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
Суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості, самостійно здійснив перерахунок відсотків за користування кредитом з урахуванням умов договору, строку кредитування, пролонгації та здійснених відповідачем платежів. Встановивши, що відповідач частково погасив як тіло кредиту, так і нараховані відсотки, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 075,00 грн та за відсотками у розмірі 73,79 грн. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 13 148,79 грн боргу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. на рішення суду подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості.
Вказує, що кредитний договір № 2738420 від 03 серпня 2020 року був належним чином укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а його умови є обов`язковими для сторін. Зазначає, що відповідач неодноразово здійснював платежі, які відповідно до розділу 4 договору зумовлювали продовження строку кредитування. У зв`язку з цим остання пролонгація діяла до 13 січня 2021 року, після чого проценти нараховувалися у межах передбаченого договором 90-денного періоду прострочення до 09 березня 2021 року, а після цієї дати їх нарахування не здійснювалося.
Крім того скаржник вказує, що всі платежі відповідача на загальну суму 25 381,55 грн були враховані первісним кредитором при формуванні розрахунку заборгованості, який був поданий до суду. На думку представника скаржника, суд першої інстанції безпідставно повторно врахував ці платежі під час самостійного перерахунку, чим неправильно визначив залишок заборгованості. Відповідно до поданого розрахунку станом на 26 травня 2021 року заборгованість за тілом кредиту становила 13 075,00 грн, а за відсотками - 24 411,45 грн.
З огляду на викладене представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» важає, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року оскаржується в частині стягнення відсотків, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.
В частині стягнення тіла кредиту за вказаним договором рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її задоволенння.
Фактичні обставини справи
03 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №2738420.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С419499.
Згідно з умовами договору розмір кредиту - 14 2000 грн, кредит надано на строк - 30 днів ( п.1.3., п. 1.4. Договору).
Пунктами 1.5., 1.5.1, 1.5.2. Договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору. Знижена процентна ставка 0,19 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування відповідно до п.4.1 - 4.6. цього Договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п.3.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору передбачено пролонгацію строку кредиту, зокрема у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.4.3. Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Відповідно до п. 4.4. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Згідно п.п. 6.1,9.6, 9.8 договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредиту, не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в Особистому кабінеті.
Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет споживача, для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного повідомлення останнім Товариству в ІТС Товариства, зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту № НОМЕР_1 , або іншу платіжну карту реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.
03 серпня 2020 року кредитні кошти в розмірі 14 200,00 грн були перераховані на платіжну карту НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією, наданою суду АТ КБ «ПриватБанк» 30 березня 2026 року, а також довідкою ТОВ ФК « Вей Фор Пей» від 16 грудня 2025 року.
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) загальна сума заборгованості відповідача станом на 25 травня 2021 року складає 37 486,45 грн.
26 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до п. 1.1. якого кредитор передає новому кредиторові за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року, позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2738420 від 03 серпня 2020 на загальну суму 37 486,45 грн, з яких: 13 075,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 411,45 грн - заборгованість за відсотками.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Згідно з частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор).
З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №2738420, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С419499.
Колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 075 грн (за вирахуванням двох платежів 14200 грн - 450 грн - 675 грн). Рішення у ваказаній частині позивачем не оскаржується.
Однак колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.
Так, в п. 1.4 договору про надання споживчого кредиту №2738420 від 03.08.2020 зазначено, що строк кредиту - 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.
Згідно з п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору. Так, згідно п. 4.2. споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору, а саме: Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак за ініціативою споживача даний договір може бути пролонговано шляхом сплати нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Кредит-Капітал» просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 25.05.2021. При цьому проценти нараховувалися до 09.03.2021.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Відповідно до умов кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, а саме здійснити платіж на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
Пунктом 4.3 договору про надання споживчого кредиту № 2738420 від 03 серпня 2020 року передбачено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не меншому, ніж сума нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Отже, саме виконання цієї умови є необхідною передумовою пролонгації строку кредитування.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальником було здійснено наступні платежі на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів: 05 вересня 2020 року - 1618,80 грн, 05 жовтня 2020 року - 8094 грн. Крім того, 09 листопада 2020 року відповідач сплатив 9 143,75 грн процентів та 675,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту, при цьому сума сплачених процентів також перевищувала суму процентів, нарахованих на дату платежу.
За таких обставин колегія суддів погоджується, що зазначені платежі відповідали вимогам пункту 4.3 договору та були належною підставою для продовження строку користування кредитом.
Разом із тим здійснений відповідачем 29 листопада 2020 року платіж у сумі 4 500 грн не покривав суму нарахованих та несплачених на цю дату процентів, а тому не відповідав вимогам пункту 4.3 договору і сам по собі не міг вважатися підставою для продовження строку користування кредитом.
Аналогічно платіж від 15 грудня 2020 року у сумі 900,00 грн також був меншим за суму нарахованих та несплачених процентів, у зв`язку з чим не породжував правових наслідків у вигляді пролонгації строку кредитування.
Отже, остання пролонгація строку кредитування відбулася 09 листопада 2020 року, після чого строк користування кредитом був продовжений на 30 календарних днів та закінчився 09 грудня 2020 року.
Водночас відповідно до пункту 1.5.2 договору стандартна процентна ставка застосовується не лише у межах строку кредитування, а й у межах періоду прострочення, але не більше дев`яноста календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Таким чином, відсутність підстав для подальшої пролонгації після 09 листопада 2020 року не припиняла права кредитодавця нараховувати проценти після закінчення строку кредитування, а лише означала, що з 10 грудня 2020 року вони нараховувалися вже як проценти за період прострочення у межах дев`яноста календарних днів, тобто до 09 березня 2021 року. Вказане також відповідає наданому позивачем розрахунку.
Здіснюючи власний розрахунок суд першої інстанції не врахував, що проценти відповідно до умов договору підлягали нарахуванню протягом дев`яноста днів прострочення після закінчення останнього правомірно продовженого строку кредитування. Разом з тим сам факт відсутності підстав для пролонгації після 29 листопада 2020 року не свідчить про припинення нарахування процентів із цієї дати.
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне здійснити розрахунок розміру заборгованості відповідача відповідно до умов кредитного договору.
Так, за період з 03 серпня по 01 вересня 2020 року (30 календарних днів) з тілом кредиту 14 200,00 грн та процентній ставці 0,19 % на день проценти становлять 809,40 грн.
За період з 02 вересня по 05 жовтня 2020 року (34 календарні дні) при залишку тіла кредиту 14 200,00 грн та процентній ставці 1,90 % на день проценти становлять 9 173,20 грн.
Після зарахування 05 жовтня 2020 року 450,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту залишок основної суми боргу становив 13 750,00 грн. За період з 06 жовтня по 08 листопада 2020 року (34 календарні дні) проценти становлять 8 882,50 грн.
Після зарахування 09 листопада 2020 року 675,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту залишок основного боргу становив 13 075,00 грн.
За останній правомірно продовжений строк кредитування з 09 листопада по 09 грудня 2020 року (30 календарних днів) проценти становлять 7 452,75 грн.
Оскільки після 09 грудня 2020 року нової пролонгації не відбулося, проте відповідно до пункту 1.5.2 договору кредитодавець мав право нараховувати проценти протягом дев`яноста календарних днів прострочення, за період з 10 грудня 2020 року по 09 березня 2021 року при залишку основного боргу 13 075,00 грн проценти становлять 22 358,25 грн.
Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих відповідно до умов договору, становить 48 676,10 грн (809,40 грн + 9 173,20 грн + 8 882,50 грн + 7 452,75 грн + 22 358,25 грн).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив у рахунок погашення процентів 1 618,80 грн - 05 вересня 2020 року, 8 094,00 грн - 05 жовтня 2020 року, 9 143,75 грн - 09 листопада 2020 року, 4 500,00 грн - 29 листопада 2020 року та 900,00 грн - 15 грудня 2020 року, всього 24 256,55 грн. Зазначені платежі підлягають зарахуванню у рахунок погашення процентів незалежно від того, чи були вони достатніми для пролонгації строку кредитування.
Отже, залишок заборгованості за процентами становить 24 419,55 грн (48 676,10 грн - 24 256,55 грн).
Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту становить 13 075,00 грн, загальний розмір заборгованості складає 37 494,55 грн.
Разом із тим позивач просить стягнути проценти у меншому розмірі - 24 411,45 грн.
Оскільки суд відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до стягнення підлягає сума визначено позивачем.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту №2738420 від 03 серпня 2020 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 24 411,45 грн заборгованості за відсотками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).
Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не є вичерпним.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю та багатодітним батьком, що свідчить про наявність обставин, які об`єктивно впливають на його матеріальне становище та можливість одноразового виконання судового рішення в повному обсязі. Зазначені обставини були враховані й судом першої інстанції, який розстрочив виконання рішення. При цьому позивач не оскаржив рішення суду в цій частині та не навів доводів щодо неправомірності надання відповідачу розстрочки виконання рішення.
Водночас розстрочення виконання рішення на визначений судом строк не звільняє відповідача від виконання покладеного на нього обов`язку, а лише забезпечує реальну можливість виконання рішення без надмірного порушення його прав та інтересів, не позбавляючи при цьому позивача права на отримання присуджених коштів.
За таких обставин, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розстрочити виконання рішення щодо стягнутої суми заборгованості в розмірі 37 486,45 грн строком до 05 травня 2027 року, встановивши її сплату десятьма щомісячними платежами, починаючи з липня 2026 року, у розмірі 3 748,65 грн кожний, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2662,4 грн.
При зверненні з апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн.
За результатами апеляційного перегляду позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено повністю, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 6 656 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №177 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13 лютого 2026 року, детальний опис наданих послуг за вказаним актом.
Із змісту акта № 177 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13 лютого 2026 року встановлено, що сторони погодили надання правничих послуг в сумі 8 000,00 грн.
Згідно з детальним описом наданих послуг, на виконання договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року АО «Апологет» надано такі послуги: усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції у справі, складення позовної заяви та подання її до суду, подання заяви до суду.
Надані позивачем докази на підтвердження факту понесених судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є належними та достатніми для підтвердження складу та розміру витрат на правову допомогу.
Апеляційний суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 404/5951/23).
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, та те, що підготовка позовної заяви не потребувала тривалих затрат часу, оскільки судова практика по даній категорії справ є сталою, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн та стягнення їх з відповідача.
Керуючись статтями 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича задоволити.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту № 2738420 від 03 серпня 2020 року, витрат на правничу допомогу та судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за відсотками за договором про надання споживчого кредиту № 2738420 від 03 серпня 2020 року в розмірі 24 411,45 (двадцять чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662,4 грн судового збору за подання позовної заяви, 3993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а також 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі частини першої статті 267 ЦПК України розстрочити виконання рішення щодо стягнення заборгованості в сумі 37 486,45 грн на 10 місяців рівними платежами стягнутої суми по 3 748,65 грн, починаючи з липня 2026 року, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний тескт постанови складений 31 липня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
О. В. Пнівчук