ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Справа №160/12943/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
14.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців)- січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 05.10.2017 по 28.02.2018. Вважає, що відповідач під час проходження нею служби не провів індексацію грошового забезпечення тощо. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 24 чеврня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/12943/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 02.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач при здійсненні нарахувань позивачеві грошового забезпечення діяв в межах діючого законодавства. Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній. Проведення індексації регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ та розробленим під нього Порядком проведення індексації грошових доходів населення (Порядок № 1078). За відсутності дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", втрачає дію «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (Порядок №1078). Усі норми цих нормативно-правових актів не діють без виключень. Не залежно від того, коли у військовослужбовця виникне чи виникло право на індексацію. Підстав для здійснення перерахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки відсутні. Вимоги щодо компенсації втрати частини доходів є передчасними.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), проходила слжбу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 05.10.2017 по 28.02.2018, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 .
04.03.2026 позивач через свого представника звернулась до військової частини НОМЕР_2 із запитом щодо здійснення індексації грошового забезпечення.
16.04.2026 ВЧ НОМЕР_2 надала відповідь №350, що підстав для здійснення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не має.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, узв`язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом за їх захистом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідачів у відзивах, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно із частинами першою та шостою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів, а проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає механізм проведення індексації грошових доходів населення.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Отже, проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є не правом, а обов`язком органу, який здійснює нарахування та виплату такого грошового забезпечення.
При цьому предметом спору у цій справі є правомірність визначення відповідачем місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Судом встановлено, що у спірний період питання грошового забезпечення військовослужбовців регулювалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року.
Саме зазначеною постановою було востаннє до 01 березня 2018 року змінено розміри посадових окладів військовослужбовців.
Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Отже, у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося.
Пунктом 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що значення індексу споживчих цін у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.
Таким чином, визначальним для встановлення базового місяця є саме факт підвищення посадового окладу, а не зміна інших складових грошового забезпечення, зокрема премій, надбавок чи доплат.
Аналогічний правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом, який зазначив, що визначення базового місяця залежить виключно від зміни розміру посадового окладу, а зміна інших складових грошового забезпечення не впливає на визначення такого місяця. Верховний Суд також наголосив, що у період із січня 2008 року до 28 лютого 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося, а тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за цей період. Такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 23.06.2022 у справі №120/2399/21-а, від 23.08.2022 у справі №420/11625/21, від 04.05.2023 у справі №380/5811/21.
Верховний Суд також звернув увагу, що повноваження державного органу щодо визначення базового місяця для проведення індексації не є дискреційними, оскільки законодавством передбачено лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 із застосуванням належного базового місяця.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року відповідач був зобов`язаний застосувати як місяць підвищення доходу (базовий місяць) січень 2008 року.
Разом із тим відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування законних підстав для визначення іншого базового місяця або підтверджували правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Доводи відповідача про те, що він діяв у межах чинного законодавства, а також посилання на відсутність підстав для проведення перерахунку, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються наведеними нормами законодавства та усталеною практикою Верховного Суду.
Крім того, реалізація права особи на індексацію грошового забезпечення не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
У рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо чинне законодавство передбачає виплату певних сум та особою виконано всі умови для їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність бюджетних коштів.
Аналогічний підхід викладений і в рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, у якому зазначено, що індексація заробітної плати є складовою належної працівникові заробітної плати та однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, є протиправною.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.
Суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення належить до компетенції органу, який здійснює її нарахування та виплату, оскільки саме відповідач володіє первинними документами щодо розміру грошового забезпечення позивача, кількості відпрацьованого часу, а також інформацією про суми, які були фактично нараховані та виплачені у спірний період.
Водночас адміністративний суд не є органом, уповноваженим здійснювати первинні бухгалтерські розрахунки чи визначати конкретний розмір належних до виплати сум замість суб`єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та забезпечення ефективного захисту порушеного права особи шляхом покладення на відповідача обов`язку діяти відповідно до вимог закону.
Саме тому належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є покладення на військову частину НОМЕР_2 обов`язку здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) січня 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Такий спосіб захисту повністю відповідає положенням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим із військової служби, для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з проходженням військової служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку №44 виплата такої компенсації здійснюється установами, які виплачують грошове забезпечення, за рахунок коштів, що є джерелом відповідних доходів.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 компенсація виплачується одночасно із виплатою грошового забезпечення у розмірі фактично утриманого податку з доходів фізичних осіб.
Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, її виплата нерозривно пов`язана із застосуванням механізму компенсації, передбаченого Порядком №44.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року у справі №812/1048/17 дійшов висновку, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є обов`язковою складовою виплати належного військовослужбовцю грошового забезпечення та підлягає виплаті одночасно із відповідними сумами грошового забезпечення.
Отже, у разі здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за рішенням суду останній також зобов`язаний одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №44.
З огляду на наведене позовна вимога у цій частині також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Посилання відповідача на те, що ним при нарахуванні грошового забезпечення було дотримано вимог чинного законодавства, спростовуються наведеними вище нормами Закону №1282-XII, Порядку №1078 та усталеною практикою Верховного Суду щодо визначення базового місяця січня 2008 року для військовослужбовців за період до 01 березня 2018 року.
Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 не підлягають застосуванню після внесення змін до законодавства.
Предметом даного спору є правовідносини, що виникли у період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, коли зазначені нормативно-правові акти були чинними та підлягали обов`язковому застосуванню.
Крім того, відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б звільняла його від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період або дозволяла визначити інший базовий місяць, ніж січень 2008 року.
Інші доводи відповідача зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та не спростовують установлених судом обставин, а тому не впливають на правильність вирішення спору.
З огляду на встановлені обставини справи, досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, а також наведені норми матеріального права, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, адміністративний позов є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців)- січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук