ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення)
31 липня 2026 року м. Житомир
справа № 240/23839/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 24.02.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
До суду, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, від представника позивача надійшла заява (за вх. №43617/26) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що відповідач не виконує рішення суду прийняте у адміністративній справі №240/23839/24 в частині виплати нарахованих сум.
Зазначає, що на звернення представника позивача до відповідача щодо виконання судового рішення, останній, листом від 09.06.2026, відмовив з посиланням на відсутність фінансування.
Ухвалою суду від 17 червня 2026 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/23839/24 прийнято та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
24 червня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 , через систему "Електронний суд", надійшло заперечення (за вх. №46888/26) на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Зазначає, що ОСОБА_1 проведено нарахування грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 прийнятого у справі №240/23839/24.
Вказує, що відповідачем направлялися заявки на замовлення коштів необхідних для виплати позивачу нарахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення.
Саме тому вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено в межах наданих повноважень комплекс заходів для повного та неухильного виконання судового рішення у справі №240/23839/24, проте виплата нарахованих коштів не відбулась у зв`язку із відсутністю фінансування, тобто поза волею боржника.
З урахуванням приписів частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).
Отже, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Як свідчить зміст поданої представником позивача заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №240/23839/24, заявник не погоджується з бездіяльністю відповідача яка полягає у не виконанні рішення суду в частині виплати позивачу нарахованих сум грошового забезпечення.
Водночас, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що позивачу, на виконання рішення суду у справі №240/23839/24, нараховано кошти, однак наголошує, що виплата нарахованих коштів можлива лише за наявності відповідного фінансування за рахунок державного бюджету.
Також зазначає, що відповідачем направлялися заявки на замовлення коштів необхідних для виплати позивачу нарахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення.
Як свідчать матеріали справи, а саме заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, що сформовані ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вказаних заявок також включено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №240/23839/24 за позовом ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати нарахованого позивачу грошового забезпечення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у відповідача не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення.
З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Горовенко