КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
31 липня 2026 року Київ №320/31129/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського районів (при Департаменті освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) про забезпечення позову до подання позовної заяви,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського районів (при Департаменті освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), до пред`явлення позову, шляхом:
- заборонити Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та конкурсній комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського районів міста Києва до набрання законної сили рішенням суду у справі за моїм майбутнім адміністративним позовом вчиняти будь-які дії, спрямовані на завершення конкурсного відбору на посаду директора Ліцею №191 імені П. Г. Тичини Дніпровського району міста Києва, зокрема:
• проводити подальші етапи конкурсного відбору щодо зазначеної посади;
• визначати переможця конкурсу;
• оприлюднювати результати конкурсу щодо зазначеної посади;
• приймати рішення про призначення переможця конкурсу на посаду директора Ліцею № 191 імені П. Г. Тичини Дніпровського району міста Києва;
• укладати з переможцем строковий трудовий договір (контракт);
- заборонити Конкурсній комісії з проведення конкурсного відбору на посади керівників закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва вчиняти будь-які дії, спрямовані на завершення конкурсної процедури щодо зайняття вакантної посади директора Ліцею № 191 імені П. Г. Тичини Дніпровського району міста Києва, зокрема визначати переможця конкурсу, затверджувати результати конкурсного відбору та передавати їх Департаменту освіти і науки для призначення переможця на посаду.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у встановлений строк подала всі документи, передбачені Положенням про конкурси на посади керівників закладів загальної середньої освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 червня 2021 року № 1441/1482 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 28 травня 2026 року № 641/11108) (надалі - «Положення про конкурси») та оголошенням про проведення конкурсу, розміщеному на офіційному сайті Департаменту освіти.
Уповноважена особа Департаменту освіти прийняла подані документи за описом без будь-яких зауважень щодо їх комплектності або відповідності встановленим вимогам.
28.07.2026 Конкурсна комісія прийняла рішення про недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі, яке оформила Протоколом № 1 засідання Конкурсної комісії, опублікованому на офіційному сайті Департаменту освіти (надалі - «Протокол №1»).
З метою з`ясування фактичних підстав прийняття цього рішення 30.07.2026 представник ОСОБА_1 , направив до Департаменту освіти адвокатський запит про надання копій усіх документів і матеріалів, які перебували у розпорядженні Конкурсної комісії та які вона використала або взяла до уваги під час вирішення питання про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі.
Станом на момент звернення до суду відповідь на адвокатський запит не надійшла, оскільки передбачений законом строк для її надання не закінчився.
Як убачається із Протоколу № 1, під час розгляду питання про допуск ОСОБА_1 Конкурсна комісія обговорила звернення громадської організації «Сірий корпус», після було проведено голосування та прийняла рішення про недопущення останньої до участі у конкурсі.
Водночас Протокол №1, на думку заявника, не містить мотивів прийняття такого рішення. У ньому відсутні висновки щодо невідповідності поданих документів вимогам Положення про конкурси, посилання на норми законодавства, які стали підставою для недопуску ОСОБА_1 , а також будь-які докази, що підтверджували б наявність передбачених Положенням про конкурси підстав для прийняття такого рішення.
Крім того, Конкурсна комісія не повідомила ОСОБА_1 про зміст звернення громадської організації «Сірий корпус», не запропонувала їй надати пояснення та не повідомила про проведення будь-якої перевірки викладених у цьому зверненні обставин.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 , адже після завершення конкурсу навіть можливе задоволення адміністративного позову не забезпечить повного та ефективного поновлення порушених прав заявника.
Крім того, вважає, що наявні очевидні ознаки протиправності рішення Конкурсної комісії, які безпосередньо випливають зі змісту Протоколу №1 та Положення про конкурси. Зазначає, що наведені обставини в заяві про забезпечення позову та зміст Протоколу №1 свідчить про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Для такого висновку суду не потрібно досліджувати всі докази у майбутній адміністративній справі, оскільки зазначені порушення випливають безпосередньо зі змісту Протоколу № 1 та Положення про конкурси.
Зауважує, що заявник просить суд лише зберегти існуючий стан правовідносин щодо спірної посади до вирішення спору по суті. Такий захід не визначає переможця конкурсу, не створює для ОСОБА_1 жодних переваг перед іншими кандидатами та не вирішує спір по суті.
Застосування такого заходу не перешкоджає Департаменту освіти здійснювати свої повноваження щодо інших конкурсів, не впливає на проведення конкурсних процедур щодо інших закладів освіти та не обмежує права кандидатів, які не є учасниками цього спору.
Водночас невжиття заходів забезпечення позову призведе до завершення конкурсної процедури, призначення іншої особи на посаду директора Ліцею № 191 імені П. Г. Тичини Дніпровського району міста Києва та виникнення нових правовідносин, що істотно ускладнить ефективний судовий захист.
За таких обставин, заявник вважає запропонований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, забезпечує баланс інтересів сторін та є мінімально необхідним для забезпечення ефективного судового захисту.
Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до заяви матеріалів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.
Суд зазначає, що перевірка законності рішення засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського району міста Києва, оформлене протоколом №1 від 28.07.2026 на час розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Твердження заявника про те, що застосування заявленого заходу забезпечення позову не перешкоджатиме Департаменту освіти здійснювати свої повноваження щодо інших конкурсів, не впливатиме на проведення конкурсних процедур стосовно інших закладів освіти та не обмежуватиме права кандидатів, які не є учасниками цього спору, є передчасним та не підтверджується належними доказами.
Насамперед заявник не навів обґрунтувань, які б свідчили про відсутність негативних наслідків від застосування запропонованого заходу забезпечення позову. Відповідні твердження мають декларативний характер та ґрунтуються виключно на власних припущеннях заявника.
Водночас заходи забезпечення позову повинні відповідати принципу співмірності, бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору та не призводити до надмірного втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень або до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб.
Запропонований заявником захід фактично спрямований на втручання у реалізацію Департаментом освіти своїх визначених законом управлінських повноважень щодо організації та проведення конкурсних процедур. Таке втручання неминуче впливає на виконання покладених на Департамент функцій, оскільки унеможливлює або істотно ускладнює прийняття відповідних управлінських рішень до вирішення спору по суті.
Крім того, конкурсна процедура не існує ізольовано від прав та законних інтересів інших осіб. Її зупинення або блокування безпосередньо впливає не лише на суб`єкта владних повноважень, а й на всіх учасників відповідного конкурсу, кандидатів, членів конкурсної комісії, заклад освіти, щодо якого проводиться конкурс, а також на забезпечення належного функціонування такого закладу.
Не можна погодитися і з твердженням заявника про відсутність впливу на права кандидатів, які не є учасниками цього спору. Навпаки, застосування заходу забезпечення позову здатне призвести до затримки завершення конкурсної процедури, відтермінування призначення керівника закладу освіти, невизначеності правового становища інших кандидатів та обмеження їх можливості реалізувати право на участь у конкурсному відборі на рівних умовах.
Крім того, втручання суду у перебіг конкурсної процедури до вирішення спору по суті може фактично призвести до досягнення заявником результату, на який спрямовані його позовні вимоги, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою вирішення спору по суті або створювати переваги одній зі сторін до ухвалення остаточного судового рішення.
Таким чином, твердження заявника про відсутність будь-якого впливу запропонованого заходу забезпечення позову на діяльність Департаменту освіти та права інших осіб є необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та не враховує реальних юридичних наслідків застосування такого заходу. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що заявлений захід забезпечення позову відповідає вимогам співмірності, необхідності та балансу інтересів усіх учасників правовідносин.
Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подачі позову є обґрунтуванням підстав незаконності рішення засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського району міста Києва, оформлене протоколом №1 від 28.07.2026 щодо оскарження якого він має намір подати позов.
Натомість в заяві про забезпечення позову, яка подана до подачі позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя
у х в а л и в:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посад керівників закладів загальної середньої освіти Голосіївського та Дніпровського районів (при Департаменті освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова