КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
31 липня 2026 року м. Київ № 320/30675/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУАТЕК» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛУАТЕК» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA100[телефон приховано] від 18.12.2025;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA100[телефон приховано] від 18.12.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, у зв`язку із наступним.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість або обов`язковість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався таким порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги.
Як вбачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя зауважує, що початок перебігу строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження. За результатами її розгляду Державною митною службою України прийнято рішення від 10.03.2026 №1/10-06/13/1246, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Із позовом до суду позивач звернувся лише 28.07.2026, тобто після спливу тримісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України.
Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, подавши скаргу до Державної митної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 10.03.2026 №1/10-06/13/1246, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Водночас з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 28.07.2026, тобто з порушенням строку, визначеного КАС України.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із того, що поважними можуть бути визнані лише такі причини, які:
- безпосередньо унеможливлювали або істотно ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду;
- виникли об`єктивно та не залежали від волевиявлення особи;
- існували саме протягом строку, який пропущено;
- підтверджуються належними та допустимими доказами.
Отже, поважними є лише ті причини, які мають характер об`єктивно непереборних обставин, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як убачається зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позивач зазначає, що пропуск строку був зумовлений необхідністю здійснення ретельного правового аналізу мотивувальної частини рішення Державної митної служби України, яка, за твердженням позивача, складає близько 20 аркушів, зіставлення її із матеріалами перевірки обсягом понад 70 аркушів, підготовкою юридично обґрунтованої позовної заяви із посиланням на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Крім того, позивач посилається на значний розмір визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, продовження нарахування пені, можливість застосування заходів примусового стягнення, а також на те, що ним послідовно здійснювався захист своїх прав шляхом адміністративного оскарження.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що жоден із них не свідчить про існування об`єктивних та непереборних обставин, які фактично унеможливлювали звернення позивача до суду у строк, визначений законом.
Так, посилання позивача на необхідність аналізу значного обсягу документів, опрацювання матеріалів перевірки, формування правової позиції та підготовки належного процесуального документа фактично характеризують звичайний процес підготовки позову до суду.
Такі обставини є невід`ємною складовою реалізації права на судовий захист та залежать виключно від організації діяльності особи, її представника та обраної ними тактики ведення справи.
Необхідність дослідження доказів, аналізу законодавства, судової практики чи правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини не є винятковою обставиною, яка об`єктивно перешкоджає своєчасному зверненню до суду, оскільки такі дії здійснюються практично у кожній справі незалежно від категорії спору та не позбавляють особу можливості реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного законом строку.
При цьому сам по собі обсяг матеріалів перевірки або складність правових питань не змінює перебігу процесуального строку та не є підставою для його автоматичного поновлення.
Також суд критично оцінює доводи позивача щодо значного розміру визначених податкових зобов`язань, продовження нарахування пені та можливого застосування заходів примусового стягнення.
Зазначені обставини характеризують лише наслідки прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення контролюючого органу за результатами адміністративного оскарження, однак жодним чином не пояснюють причин, з яких позивач не мав можливості звернутися до суду у межах процесуального строку.
Більше того, саме усвідомлення ризику примусового виконання спірних рішень мало б спонукати особу до своєчасної реалізації права на судовий захист, а не свідчити про поважність причин його несвоєчасного здійснення.
Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що ним було використано процедуру адміністративного оскарження.
Як вбачається із позовної заяви, адміністративне оскарження було завершено прийняттям Державною митною службою України рішення від 10.03.2026 №1/10-06/13/1246. Саме після завершення процедури адміністративного оскарження законодавцем передбачено спеціальний тримісячний строк для звернення до адміністративного суду. Отже, сама по собі реалізація права на адміністративне оскарження не є причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки саме із завершенням такої процедури закон пов`язує початок перебігу відповідного процесуального строку.
Крім того, суд звертає увагу, що до заяви про поновлення строку звернення до суду не додано жодного належного та допустимого доказу існування об`єктивних обставин, які були б незалежними від волевиявлення позивача та фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Наведені у заяві обставини мають суб`єктивний характер, пов`язані із організацією підготовки позову та правовою оцінкою матеріалів справи, а тому не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, є необґрунтованими та не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних і незалежних від волевиявлення позивача причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду.
Відтак на даній стадії судового провадження відсутні правові підстави для визнання наведених позивачем причин пропуску строку поважними.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку.
Водночас суд враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі, якщо підстави, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнані судом неповажними, позовна заява не повертається одразу, а залишається без руху із наданням особі можливості подати іншу заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або навести інші підстави для його поновлення.
Отже, на цій стадії судового провадження питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду остаточно не вирішується, а позивачу надається процесуальна можливість усунути встановлений недолік шляхом подання належно вмотивованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обставин, які можуть бути визнані судом поважними, та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 КАС України, із зазначенням інших, ніж наведені у поданій заяві, підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волевиявлення позивача обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду;
- належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУАТЕК» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.