Справа № 344/14745/26
Провадження № 2/344/7131/26
У Х В А Л А
03 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Федчук Оксани Богданівни про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Федчук Оксани Богданівни про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт із забороною відчуження на:
- житловий будинок садибного типу (загальна площа 221,6 кв.м., житлова площа - 99,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:23:001:0885, площею 0.1049 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, "За мир", Івано-Франківське садівниче товариство;
- земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:23:001:0886, площею 0.0071 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, "За мир", Івано-Франківське садівниче товариство.
Вказав, що предметом спору є договір дарування житлового будинку садового типу та земельної ділянки від 12.06.2026 року, яким ОСОБА_2 відчужено спільно набуті позивачем та нею у шлюбі нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу (загальна площа 221,6 кв.м., житлова площа 99,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка із кадастровим номером [номер приховано]:23:001:0885, площею 0.1049 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Після звернення позивача до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 (спільною донькою позивача з ОСОБА_2 ) договір дарування майна яке є предметом спору, вважає що така поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по справі свідчить, що остання може найближчим часом відчужити спірне майно, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду за фактом розгляду позовної заяви про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Також, враховуючи дії ОСОБА_2 , позивач вважає, що існує загроза відчуження нею земельної ділянки [номер приховано]:23:001:0886, площею 0.0071 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, "За мир", Івано-Франківське садівниче товариство.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вирішенні питання про забезпечення позову суддя повинен перевірити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема: чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування існування ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів позивача. Не зазначено обставини, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме до набрання рішення у цій справі законної сили в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову. Заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 уклала договір з їх з позивачем спільною донькою ОСОБА_3 з метою перешкоджання поділу майна подружжя, адже договір укладено 12.06.2026 року, у той час як ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі про поділ майна подружжя лише 15.06.2026 року.
Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Також слід зазначити, що земельна ділянка із кадастровим номером [номер приховано]:23:001:0886, площею 0.0071 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, "За мир", Івано-Франківське садівниче товариство, на яку позивач просить накласти арешт не є предметом позову.
Виходячи з оцінки доводів заяви щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 149-150, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Федчук Оксани Богданівни про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Пастернак І.А.